***
- 06.09.15, 20:57
- Просвіта
#ЧарЗілляТравниці
ЧЕБРЕЦЬ здавна користався пошаною українців. Народні вірування наділяли цю дрібну запашну рослину потужною магічною силою і недарма: відвари чебрецю успішно застосовували для лікування безпліддя, післяпологових ускладнень та запальних захворювань. Саме тому чебрець вважали «жіночим» зіллям, звідси й походить народна назва рослини - «мала богородичина трава». За легендою, саме по слову Божої Матері, що зглянулась на тяжку дівочу долю, виріс чебрець: стелеться низенько біля самої землі, наче гнеться від щоденних клопотів, та все знай кучерявиться й розвивається.
Аби довше зберегти дівочу вроду, дівчата вмивали біле личко у наварах чебрецю. У Галичині сплетені на Купала вінки з «богородичної трави» святили у церкві та зберігали протягом року. Під час хвороби людей чи худоби напували хворих настоєм із зілля тих вінків. На Поліссі відваром освяченого на Трійцю чебрецю напували дітей «од злого ока», купали новонароджених перед святами - «аби вроки не брали».
Вважали, що пучечок запашної трави береже людину під час мандрів від «знепамятсва» та різної ворожби. Трава чебрецю має надзвичайний аромат, який здатна зберігати довгий час, навіть висушена, вона при спалюванні дає ніжні пахощі степу. Подекуди в Україні досі під час церковних служб використовують підкурювання чебрецем і вважають, що це забезпечить добробут родині.
ЧЕБРЕЦЬ здавна користався пошаною українців. Народні вірування наділяли цю дрібну запашну рослину потужною магічною силою і недарма: відвари чебрецю успішно застосовували для лікування безпліддя, післяпологових ускладнень та запальних захворювань. Саме тому чебрець вважали «жіночим» зіллям, звідси й походить народна назва рослини - «мала богородичина трава». За легендою, саме по слову Божої Матері, що зглянулась на тяжку дівочу долю, виріс чебрець: стелеться низенько біля самої землі, наче гнеться від щоденних клопотів, та все знай кучерявиться й розвивається.
Аби довше зберегти дівочу вроду, дівчата вмивали біле личко у наварах чебрецю. У Галичині сплетені на Купала вінки з «богородичної трави» святили у церкві та зберігали протягом року. Під час хвороби людей чи худоби напували хворих настоєм із зілля тих вінків. На Поліссі відваром освяченого на Трійцю чебрецю напували дітей «од злого ока», купали новонароджених перед святами - «аби вроки не брали».
Вважали, що пучечок запашної трави береже людину під час мандрів від «знепамятсва» та різної ворожби. Трава чебрецю має надзвичайний аромат, який здатна зберігати довгий час, навіть висушена, вона при спалюванні дає ніжні пахощі степу. Подекуди в Україні досі під час церковних служб використовують підкурювання чебрецем і вважають, що це забезпечить добробут родині.
0
Коментарі