Професія - провокатор

Якщо вам подзвонить незнайомець і запропонує по телефону нову високооплачувану роботу, не поспішаєте радіти і тим більше погоджуватися на співбесіду. Не виключено, що це просто ваш шеф перевіряє вашу лояльність. Річ у тім, що останнім часом все частіше і частіше фахівці кадрового управління застосовують ще одне ефективне, але часом і шокуюче знаряддя -провокацію. Не зважаючи на явну аморальність нових технологій, відмовлятися від них ніхто не збирається. Навпаки, попит на якісних провокаторів з кожним днем тільки росте. Причому практично в усіх напрямках бізнесу.

Безмежні можливості провокацій гідно оцінили маркетологи. Вони розробили безпрограшну схему з розкручування нового бренду. Дрібна компанія всіма силами намагається роздражнити одного з найбільших гравців ринку: копіює його логотип або слоган, розміщує в пресі неполіткоректні вислови про фірму-конкурента або кидає їй відкритий виклик - мовляв, ми крутіші.

Методи не грають ролі, головне - змусити "слона" звернути увагу на "моську"- подати позов до суду або хоч би відповісти на образи. Як тільки це відбудеться, про нову компанію, що осмілилася змагатися з гігантом бізнесу, дізнається вся країна. Маркетологи і рекламщики - не єдині, хто наважився зіграти роль підбурювачів. Услід за ними провокаційними методиками зацікавилися кадрові менеджери, які почали використовувати їх для ретельнішої перевірки кандидатів на ту чи іншу посаду.

У багатьох крупних компаніях співбесіда про прийом на роботу перетворюється на справжні тортури. Кадрові менеджери спеціально відтворюють стресову ситуацію, щоб змусити кандидатів проявити себе з гіршого боку. Спершу просять претендента декілька годин чекати прийому, причому не в найкомфортніших умовах: секретарка грубіянить, попити води ніде, вийти на вулицю, а потім повернутися не можна. Нарешті, змучений кандидат потрапляє на килим до менеджера. Тут вже все залежить від уяви працедавців.

Керівники можуть просто з кам'яним обличчям слухати полум'яні промови претендента, а можуть ставити дуже слизькі питання, причому, як правило, в лоб. Наприклад, відомо, що критикувати працедавця на співбесіді не можна. А як бути, якщо інтерв'юєр просить назвати п'ять причин, чому ця компанія вам не подобається. Ось і викручуйся з ситуації, як знаєш.

Часто реагувати доводиться і на більш провокаційні репліки: Чому у вас мішки під очима? Ви не алкоголік? Ми знаємо, за що вас звільнили з минулої роботи. Може, самі розповісте, з чим пов'язаний ваш конфлікт з керівництвом? Чесно кажучи, ви мені абсолютно не подобаєтеся. Морально не підготовлена до такого прийому людина тут же зізнається у всіх своїх минулих гріхах, якщо вони у нього, звичайно, були. А заразом і продемонструє рівень свого терпіння, стійкості до стресів, упевненості у власних силах і бажанні працювати в корпорації.

Провокувати можуть не тільки претендентів, але і вже працюючий персонал. Якщо мова йде про співробітників, що спілкуються з клієнтами, то до справи підключають так званих "таємничих покупців" або, як ще іноді їх називають, спотерів. Зазвичай спотери приходять в магазин як рядові клієнти і оцінюють якість роботи персоналу. Але на прохання замовників можуть влаштувати і справжній скандал. Наприклад, засипати продавця-консультанта купою дурних питань, пристати до нього з оберемком необґрунтованих претензій або просто нагрубити.

Словом, довести співробітника до кипіння і подивитися, що він робитиме. Втім, перевіряють спотери не тільки кваліфікацію продавців, але і їх схильність до крадіжки. Наприклад, "таємничий покупець" дає продавцеві більше купюр, ніж потрібно, і чекає - чи повернуть йому гроші. Іноді навіть навмисно забувають в торговому залі гаманець. В цьому випадку, головне - залишити портмоне в такому місці, де його знайдуть саме співробітники магазина. Інакше експеримент зіпсують жадібні до чужого добра покупці. Провокують і співробітників контор. Найчастіше керівництво направляє підбурювачів до тих підлеглих, яких хочуть посвятити у фінансові таємниці підприємства, або до тих фахівців, в навчання яких вирішили вкласти додаткові кошти. Досить подзвонити вказаним співробітникам і запропонувати їм роботу в конкуруючій фірмі на вигідніших умовах.

Якщо людина, почувши суму на 200-300 доларів вище за його нинішню зарплату, побіжить на співбесіду, задерши хвіст, такій людині вже не довірятимуть.