Як позбутися радянської спадщини в топонімії

Лариса Масенко

• Варто нагадати, що радянська практика масових перейменувань населених пунктів мала на меті не лише стерти історичну пам’ять і впровадити культ правлячої партії та її вождів, а й уніфікувати топонімію міст та сіл у межах усього СРСР.
Перейменування назв населених пунктів більшовики започаткували ще в 1920-х роках, але масового характеру вони набули після утвердження культу Сталіна. Країною прокотилась хвиля масових перейменувань міст та сіл, вулиць та площ, заводів і фабрик на честь «батька народів». Тоді ж поширилися й назви, призначені «уславлювати» інших партійних і державних діячів — Калініна, Кірова, Куйбишева, Ворошилова, Жданова, Орджонікідзе та інших. Зокрема, від прізвища Кіров було утворено 150 назв населених пунктів СРСР, від прізвища Калінін — 100 назв, наймення Куйбишева отримало 40 міст та сіл.

Історик провів опитування серед студентів університету. Цікавими для нашої теми є відповіді на два запитання. На перше студенти мали назвати до 10 імен чи подій з історії України від найдавніших часів до 1991 року, якими вони пишаються, на друге — стільки ж імен чи подій, за які їм соромно або прикро. Дослідження показало, що студенти віднесли Мазепу до переліку постатей, якими вони пишаються, а Катерину ІІ і Леніна — до тих історичних діячів, через яких їм соромно і прикро.