Дійсно Великий Українець!

"До зброї! До зброї, стрільці!
Зірвіться, ламайте кайдани!
З'єднаються з вами покійні брати,
І згояться народні рани...

До зброї! До зброї, стрільці!
І рідну країну спасайте!
Повстаньте, як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!".


Людина, яка навіть не потребує визнання її великим українцем з якимсь рейтингом чи місцем за списком. Бо за своїми чеснотами, освідченістю і любов"ю до України цей Чоловік просто не заслуговує на те, щоб знаходитись у тому ганебному переліку поряд з такими "великими" як В.Ленін, П.Симоненко, В.Янукович і багатьох інших "обраних"... Він, як і Т.Шевченко, Л.Українка, І.Франко та багато інших дійсно великих не потребують жодних рейтингів і місць у десятках, сотнях...

Мова про Василя Вишиваного – Вільгельма Габсбурга.
                                                
Ще не так давно я жодним чином не чув і не знав нічого про цю людину. Та з часом натрапив на його автобіографію – і був просто вражений! Вражений тим, що він своєю Батьківщиною обрав Україну, а своїм народом – український! І таке – з титулом ерцгерцоґа австрійського. Істинно сказано: шляхи Господні несповідувані...

Він народився в істрійському Полі (Італія), був шостою, наймолодшою дитиною адмірала архікнязя Карла-Стефана і доводився онуком правлячого у другій половині XIX – на початку XX ст. імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа (із династії Габсбургів).




(на листівці – найменший)

Із автобіографії виходить, що Вільгельм почав проявляти інтерес до українців-рутенів після розмови з поляками, які назвали їх розбійниками, хоч після близького спілкування Вільгельм ці твердження спростував. Багато часу Вільгельм провів у гуцульському селі Живець. Певно, через це у юнака пробудився інтерес до "рутенів". На початку І світової війни він, офіцер 13-го полку уланів, відповідав за український військовий контингент. Вільгельм досконало володів українською (однією з шости "іноземних"), любив носити український національний одяг, здебільшого вишиту сорочку, за що його й прозвали Вишиваним.

Від березня 1918 р. Вільгельм командував Українським легіоном, що 1914 р. у складі цісарської армії воював на Східному фронті. Після розпаду Австро-Угорської імперії вступив на службу в Українську армію і очолив легіон Українських січових стрільців. Цей легіон, відтісняючи більшовицькі війська, дійшов до Одеси та Запоріжжя. Полковника Василя Вишиваного запросили бути військовим радником головного отамана армії УНР Симона Петлюри.

В.Вишиваний перестав працювати у Петлюри саме після того, як останній домовився з поляками про спільний наступ проти більшовиків. А поляків Василь від юності не терпів...

Згодом В. Вишиваний переїхав до Австрії. Тут був активним співробітником часопису "Соборна Україна", який видавався у Відні, писав поезії українською мовою. 1921 р. видав збірку своїх українських віршів "Минають дні". "Я почуваю себе українцем і тільки для добра України можу працювати", – відповів він, відмовляючись від пропозиції гітлерівців запроваджувати в Україні їх режим. Через це він до закінчення ІІ світової війни перебував під наглядом гестапо. Після війни Василя Вишиваного у вересні 1947 р. у центрі Відня схопили агенти радянської служби "Смерш" і вивезли до Києва. Там його було засуджено за багаторічну проукраїнську орієнтацію радянським таємним трибуналом. У Лук'янівській в'язниці Василя Вишиваного отруїли,і 18 серпня 1948 р. на 53-му році життя він помер у лікарні N1 м.Київ.

2 липня 2000 р. в церкві святої Варвари у Відні в урочистій обстановці було відкрито меморіальну дошку великому князю Вільгельму Габсбургу-Лотарінзькому, який гаряче і послідовно відстоював права українців. Ініціатором створення цієї меморіальної дошки є Роман Новосад із Сімферополя, котрий перебував в одній камері Лук'янівскої в'язниці з В. Вишиваним.

------------------

"До зброї! До зброї, стрільці!

Зірвіться, ламайте кайдани!

З'єднаються з вами покійні брати,

І згояться народні рани...

***

До зброї! До зброї, стрільці!

І рідну країну спасайте!

Повстаньте, як вірні козацькі сини,

Героями в хату вертайте!".

"Минають дні"

-------------------

О хмари, що в сторони

рідні йдете,

Гуцулів від мене вітайте -

О птиці, що в гори на

південь пливете

З вітанням від них повертайте

"Карпати"

Василь Вишиваний
http://narodna.pravda.com.ua/history/482e13468069a/