Як проклинали Мазепу (!)?

Існує стійка традиція в історіографії, передусім російській,  за якою вважається, що українське духовенство, навіть те, яке мало дружні стосунки з Мазепою, одностайно засудило його перехід до шведів і підтримало ідею Петра про анафему. Новітні дослідження діяльності українських церковних лідерів, і насамперед Стефана Яворського, спростовують таку думку. Що стосується самої анафеми, то її, безумовно, було оголошено за прямим указом Петра («ізволтє онаго за такое ево дело публічно в саборной церкві проклятію предать») і часу на її серйозне богословське пояснення просто не було. 

Матеріали таємного розшуку РДАДА наводять цікаві свідчення невдоволення українського духовенства. Колишній лохвицький протопоп 1724 року під час оголошення анафеми в одній із церков сказав: «Наш Мазепа свят і будет на небе, а ваш государь нет». У 1727 році в Соловецькому монастирі виходець з України ієромонах Гервасій під час анафеми висловився ще радикальніше: «Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвий син». Іще один характерний приклад: священник в одній із церков під Києвом, побудаваній на гроші Мазепи, під час знищення всіх нагадувань про гетьмана сховав гравюрю Д. Галятовського. Гравюра була зроблена на честь Мазепи і містила його портрет. Священник приліпив гравюрю під полотном, на якому (дуже символічно) було зображено Розп"яття. 

Раніше невідомі проповіді Стефана Яворського також малюють картину активного неприйняття ієрархом дій Петра. В опублікованій проповіді Стефана Яворського говорилося «о царе Валтасаре, плющем із церковних сосудов…», робилися прямі натяки на неблагочестиві петровські асамблеї і (мовою біблійних пророцтв) пророкувався Божий гнів, який мав упасти на Росію за гріхи її правителя.

Ця проповідь була написана 13 листопада 1708 року, тоюто наступного дня після того, як він, примущений Петром, оголосив церковну анафему Івану Мазепі. Ця проповідь, зрозуміло, не була оголошена, але, справедливо пише В. Живов, утримався від протесту Яворський, «по відімості, не мог – трудно прідмать болеє красноречівоє свідєтєльство его тайной ненависти к Петру». Ця проповідь змушує переглянути питання ставлення до вчинку Мазепи і серед вищого українського духовенства. 

Зроблений італьським експертом українського бароко Джованною Броджі-Беркофф блискучий аналіз самої проповіді Яворського, в якій він проголошував анафему Мазепі, показує, що і цей документ був складений езопівською мовою.. В основі проповіді – перелік заслуг гетьмана за 20 років його діяльності. Мазепу порівняно з оливковим деревом. І лише після цього йде прокляття. Але мистецтво риторики дало змогу Яворському побудувати свій текст таким чином, що навіть виконуючи волю Петра і проклинаючи мазепу, він акцентував увагу слухача на заслугах гетьмана.

У грудні 1708 року С.Яворський виголосив іншу викривальну промову, де виступав проти політики Петра. І ній він говорив «о насільствено пострижених женах і живущіх с разведшимся мужем блудницах», що в усіх сучасників, звісно ж, асоціювалося з Петром, Євдокією Лопухіною й Катериною (Мартою Скавронською). А ось витончену в барочному стилі проповідь із засудженням бриття бороди Яворський залиший тільки на папері.

Звичайно, самотужки виступати проти машини молодої петровської імперії Яворський не міг. Замість викривальних промов його незабаром довелося виголошувати панегрники з нагоди Полтавської перемоги. Проте ж усе було не так просто, як часто це подіють в історичних роботах.