Економіка

Вибірка

— За таких умов у нас має бути дуже сильний середній клас, розвинене приватне підприємництво, але, на жаль, його немає.

— Середній клас — це не є підприємці. Підприємців є близько 5% у суспільстві. В різних країнах цей відсоток приблизно однаковий. Що таке середній клас? Це є добре оплачувані наймані працівники. Власників є 5%, а середній клас — це 70 % населення країни. У нас немає 70 % власників.

В чому проблема? В Україні базарна економіка. У нас всі, хто були інженерами, лікарями, вчителями пішли на базар. І так виходить, що вони нібито є дрібними підприємцями, але не є середнім класом.

Вся хаотично сформована економічна система України суперечить національному менталітету. Хоча це навіть не система, а економічне середовище, яке працює не на основі українського менталітету. На відміну від росіянина (колективіст), українець індивідуаліст.

Що можна зробити в економіці? Кожен українець має стати не фізичною особою, а юридичною, навіть у межах підприємства, де є найманий працівник і роботодавець. Це дозволить мати вищий рівень правових відносин. Також в цьому механізмі має бути закладений принцип оплати праці від результату. Тому що коли українець розумітиме, що його зарплата буде залежати від результату, він хотітиме працювати (від цього залежатиме заробіток).

— Як переконати піти на такі кроки роботодавців?

— Якщо вони зацікавлені в підвищенні продуктивності працівників, вони мають йти на такі кроки. Поставте заробітну плату ваших робітників у пряму залежність від їхньої продуктивності, від їхнього виробітку і побачите набагато кращу продуктивність праці.

*********

— В української економіки є потенціал для самолікування?

— Так. Потрібно стати на логіку економічної політики: стратегія-програма-бюджет. Яку модель економічного розвитку пропонує Партія регіонів? Комуністи? Батьківщина? Удар? Свобода? І це мають бути не лозунги, а реальні параметри, розрахунки, цифри.

Не вимагаючи від політичних сил економічного змісту, ми граємо за їхніми спекулятивними правилами.

Нам треба підняти на вищий рівень критерії оцінювання політиків. І почати з оцінки їх попередньої діяльності. Якщо у політичному минулому в них негативні результати, то як мінімум ми повинні не голосувати за цих людей.

**********

— Коли, на вашу думку, за ці 22 роки у нас було найширше вікно можливостей?

— Навіть зараз вікно можливостей для української економіки надзвичайно широке, тому що у нас є ресурси всіх видів: природні, трудові, інтелектуальні, наукові... Головне наше багатство — це наше «know how» , що з англійської перекладається як «знаю як». Ми знаємо як виробляти все: від голки до ракети. Але в нас нема конвеєрів, які наші знання перетворювали б на готові споживчі товари та послуги. Ми користуємось чужими товарами. Українська економіка з року в рік у фізичному вимірі менше виробляє і більше імпортує.

У 1991 році ми були розвиненою індустріальною країною. Це — четвертий економічний уклад. За 22 роки ми повернулись на третій уклад, ресурсний: видобуток і первинна, максимум вторинна, переробка сировини і продаж. Це — отой наш пресловутий експорт, який ми маємо за рахунок девальвації гривні.

Коли пояснюють, що потрібно знецінювати національну валюту, щоб підтримати національного експортера, я відповідаю: а ви подивіться яким є наш експорт. Труби, рейки, арматура, металевий лист — примітивний металопрокат, «хімія» в мішках і зерно. Підтримувати такий експорт я не згоден. Якби це були автомобілі, кораблі, літаки та нехай навіть одяг, то оце варто підтримувати, але не курсом гривні.

Є два підходи в курсові політиці. Один, той яким керується Україна всі роки незалежності, — в інтересах експортерів треба девальвувати свою грошову одиницю. Я прихильник іншого так званого німецького підходу. Після другої світової війни, коли з’явилась дойчмарка, Аденауер сказав: наша стратегія на зміцнення національної валюти. Це — був чіткий сигнал німецьким виробникам, щоб вони не розраховували, що заради них, всупереч інтересам кожного німця, влада буде девальвувати дойчмарку. Тому вони повинні працювати над зниженням собівартості продукції та підвищенням її якості, бути конкурентноздатними, не розраховувати на демпінгові ціни.

Візьміть будь-який товарний ринок, німецька продукція є найбільш якісною, найбільш надійною на всіх ринках. Увесь світ трясе від різних криз. А для німецької економіки будь-яка криза — це супер, тому що їхні товари виграють конкуренцію.

А в нас за 16 років існування гривня девальвувала майже в шість разів. І яка наша галузь стала найбільш конкурентноздатною в світі? Натомість у 2008 році найбільший обвал дали саме ті, заради яких ми девальвували гривню: металургія — «мінус» 35%, хімія — «мінус» 45%, і пов’язане з ними будівництво — «мінус» 52%.

І так у нас усі 22 роки. Так, як була зроблена приватизація — помилка, ваучеризація — помилка, валютна політика — помилка...

**********

— Як ви вважаєте та ціна, на російський газ, яку сьогодні сплачує Україна, для нашої економіки корисна чи шкідлива?

— Надзвичайно корисна. Я б хотів, щоб Росія нам виставила ціну 1000 доларів. Бо тоді це однозначно змусить наших промисловиків вимагати у влади, яку вони ставлять, працювати на диверсифікацію джерел постачання, зниженням енерговитрат, масовим впровадженням відновлювальних джерел енергій. А по-друге, це нарешті спрямує внутрішній розвиток України.

Висока ціна на імпортний газ — це сигнал того, що потрібно змінювати шлях розвитку країни в економіці і політиці.

********

— Ваша програма порятунку економіки України?

— У своїй книзі «Як підняти українську економіку» я написав про три функції економіки. Будь-яка економіка будь-якої країни працює на їх взаємодії. Перша функція — виробництво продукту, чи послуги. Друга — продаж цього товару, чи послуги. І третя — це розподіл виручених грошей. Виробив, продав, розподілив.

А в Україні (використаю тавтологію), кожна з трьох функцій не виконує свої функції. Потрібно взяти лупу щоб знайти український товар на торгових майданчиках...

Джерело