Про шкідливість обирати “Великих Українців” в умовах окупації

Здається у Гесіода завойовник подає рецепт того, як утримати підкорених у своїй владі: «А зараз заставимо їх забути їхніх героїв, а на їх місце поставимо своїх, щоб усе найкраще врони бачили в нас». Саме це першим прийшло в голову підчас перегляду програми за проектом Сави Шустера «Великі Українці».

Бо інакше як зрозуміти намагання цього ляльковода притулити до когорти великих Українців таких постатей як Лєнін, Вєрка Сердючка, Шолом Алейхем, М. Булгаков. Хто не знає, останній – то автор роману «Бєлая гвардія» в якому ідеалізовано імперські добровольчі частини, які поборюють Гетьманську державу П. Скоропадського.

Українці, на чолі зі «зрадником-Гетьманом», показані традиційно для москвинів – підступними, хитрими, боязливими та злодійкуватими телепеньками. У програмі Шустера йшла розмова про те, чи є мова визначальним чинником для визначення людини Великим Українцем. У Булгакова є на це чітка відповідь. Пам’ятаєте – «какая глупая эта украинская мова. Вот к примеру как по вашему будет «кот»? – «кіт». – «А кит тогда как?»».

І загалом, підхід організаторів проекту «Великі Українці» нагадує мені старовинну, майже біблейську притчу: «Одного разу поршні антикварного авто з музею, втомлені довгою бездіяльністю, вирішили згадати своє минуле гаряче життя, та вибрати з-поміж себе великого Поршня. Провести конкурс доручили хитрому та досвідченому розвідному ключу. Розвідним його звали тому, що він «розводив» усіх, хто мав необережність його слухати.А ще він дуже майстерно розводив кінцівки перед хазяїном.

Що ж вирішено – зроблено. Поршні взялися було визначати, яким повинен бути великий Поршень, як тут у розмову встряв всюдисущий безпринципний підшипник. Він звик натягати себе на будь-який підходящий стержень, без зайвої скромності вважав себе центром, навколо якого все крутиться, і запропонував обрати великим Поршнем його – підшипника. Затим у розмову встряв старий, бородатий, весь наповнений знаєте чим, масляний фільтр. І з сумом біблейського пророка запропонував обрати великим Поршнем того, хто оберігає найбільшу спадщину – себто його. На це, з висоти оббитого шкірою салону, втрутився до дискусії руль. Його дуже любив хазяїн, бо використовував руль для маніпулювання всіма іншими механізмами – той добре вмів «розрулювати» будь-які ситуації. А тому і вважав себе тим, на ко-му все авто і держиться. Тому великим Поршнем має бути саме він – руль.

Поршні ще якийсь час доводили, що Великим Поршнем має бути той, хто принаймні поршень. Але в загальному галасі їх уже ніхто не чув. Молода, амбітна викрутка вміло штрикала тих, хто виступав проти організаторів. Розвідний ключ, пам’ятаючи про особливе завдання від хазяїна, вимагав, щоб послухалися руля, бо той найближче до хазяйських рук. Руль кричав, що найбільш не поцінованими є якості самого розвідного ключа. І коли уже всім це набридло, і щоб нікого не образити, вирішили визнати великим Поршнем гальмівну коробку – бо в неї навколо голови щось таке пейсеподібне висить, яке носять тільки хозяїнообрані».

І справді, виглядало на те, що конкурс «Великі Українці» створений для того, щоб назвати героями нашої землі тих, чиї онуки власне на цю землю і претендують. Поки серед когорти українських героїв організаторами був згаданий один Шолом Алейхем, але на нашій землі народилися і Бен Гуріон, і Голда Маєр, і Мойше Даян, і той, відомий тільки купці звихнутих хасидів, біблейський пророк із Умані. Б’юся в заклад, що вони теж будуть втиснуті у список Великих Українців.

Думаєте це жарт – поспитайте в академіків НАН України Залізняка, Толочка і ін., які з піною на вустах доводять, що наша Трипільська культура була … семітською за походженням, а слов’яни на цій території – зайди. А корінні тоді хто ж? Ті, чиїх героїв нам намагаються нав’язати. І то в брутальній, зневажливій щодо нас, формі.

Починаючи від того, що на обговорення проблеми Великих Українців запросили до 80 % їхніх експертів з числа україножерів на чолі із Дімоном Табачніком. Хіба не знущанням виглядали «опоненти» Табачнік та Луценко, Зєлєнській та прислужники Гордона – Кравчук і Коротич, про двох бородатих талмудистів – Брюховецького та Поповича – навіть і мови нема.

І загалом, склалося стійке враження, що вони мають нас, українців, вибачте за жидівську лексику, за лохів. А вся проблема у фантастичній довірливості та щирості українців. Вони сприймають на віру все, що бачать із телеящика. Але ж ягвеобрані своїм розповідають справжній стан речей, а для нас мають заготовлені мильні бульки. Вони спеціально тримають пересічних українців у ілюзіях, бо темним народом, що забув свою історію та своїх героїв легше керувати.

Приклад? Прошу. Всім відома москвинська схильність присвоювати чужу історію, чужих полководців, героїв, геніїв, тощо. Як, для прикладу, М.Гоголя. Щоб зрозуміти, чий Гоголь, треба бачити як він зобразив українців у «Тарасі Бульбі», та москвинів у «Мертвих душах». Та зрештою я про інше. Всім відома електронна енциклопедія Wikipedia. Набираємо у російському варіанті «Д.Менделеев». Читаємо: «Д. Менделеев народився…, батько … росіянин, мати … росіянка, дід П. Соколов був купцем». Тепер набираємо англомовний варіант «Mendeleev». Першим відкривається портрет самого Менлелеєва в талмудичному вбранні, сидить між товстенними талмудами. Далі читаємо: «D.Mendeleev was born …, to … His grandfather P.Mendeleev a Jewish merchant from Shklov, converted to Orthodox Christianiti…».

Думаю переклад непотрібний. А московити ж тішаться, який же «русскій» геній був Менделєєв, вивів для свого народу формулу водки, в якій цей народ зараз і захлинається. Отакі вони Великі жидівські таємниці.

Тепер по суті. Якщо би ви, шановний читачу, обирали Великого Українця, за якими ознаками ви б це робили? Дозвольте відгадаю. Очевидно ви б вважали, що Великий Українець має бути власне українцем із походження. Якщо вже ні, то він принаймні повинен мислити як українець. А якщо уже і це ні, то принаймні він має народитися на нашій землі, пожити між українцями, перейнятися повагою до них, стати готовим захищати землю, яка стала йому рідною, і за всяких обставин обстоювати інтереси саме українського народу.

Та це ми так мислимо, але головний висновок із програми Сави Шустера такий, що всі ці речі не мають жодного значення для того, щоб людину вважати Великим Українцем. А що має значення? Це панове талмудисти теж визначили. Великий Українець має бути моральним, щедрим, волелюбним та розумним лідером. Тоді, виходячи із перелічених ознак, найбільшим українцем є … Магатма Ганді. Ще за цими ознаками на Великого Українця підходять Дж. Гарібальді, Вольтер, титан Прометей, Доктор Айболить та Кіт в Чоботях із однойменної казки.

Та особливо в програмі Шустера покоробила ідея складати «чорні списки», щоб люди, які туди потрапили, ніколи не були визнаними Великими Українцями. Ні, загалом ідея чудова, але не у випадку театру абсурду, в якому цей конкурс відбувається. Адже у «чорному списку» повинні би бути Ф. Дзержинський, Л. Троцький, Л. Каганович, Пйотр І, Єкатєріна ІІ, Андрєй Боголюбській і ін. нищителі нашої країни.

Але ж у Шустерових «чорних списках» на першому місці опинився Степан Бандера. А якби за нього не заступилися львівські студенти, то другим був би Роман Шухевич, далі Мазепа. Мене не здивує, що там опиниться і Святослав Хоробрий. Шустр придумає – за якою ознакою.

А за те, щоб Великим Українцем не став погромник Богдан Хмельницький, Сава трупом ляже! Тут, походу, згадають Гетьманові “приєднання” до Росії, зігравши на настроях “націоналістів”-ліберастів. Шустер, та ті, хто ним маніпулює, накладають табу на визнання Великими Українцями всіх високих постатей нашої історії. Але ми маємо пам’ятати, що в Португалії патріоти примусили організаторів викреслити із «чорного списку» С.Салазара – керманича, який підняв Португалію з колін, вивів її на рівень сильних та впливових країн Европи та в союзі із Франко, Муссоліні і Гітлером здолав червону чуму.

Португальські патріоти змогли здолати опір жидівських маніпуляторів, значить це в сили зробити і нам. Бо саме нам буде соромно, якщо великими українцями виявляться Володимир Хреститель, Л.Брежнєв, Пйотр І, А. Яценюк...

Організатори-маніпулятори чудово розуміють, що пересічні українці не знають своєї історії і голосуватимуть за тих, кого їм нашепчуть ті, хто цю історію спотворив. Наше завдання не дати голоті переважити своєю чисельністю. Пам’ятаймо – хлоп великим вибере хлопа, шляхетна людина – шляхетну, а мудра – мудру. Те, що С. Шустер найголовнішою визначальною рисою українця намагався нав’язати хитрість лакея, багато про що свідчить. Вони знову хочуть бачити в нас хохла, а велич пов’язують із тими, хто на нашій межовій землі вижив, бо добре гнув спину перед окупантом. Але для нації важливі не ці, і не вони залишаються в родовій пам’яті. Для вічності цікаві ті, хто вставав коли інші колінкували, ті голови кого злітали першими, але вони помирали нескореними.

Для суспільства із нормальною а не перекинутою системою цінностей, ознакою великості була гордість за свій Род, за рідну Землю та за себе. Нашими героями є величні постаті нашої крові, які вкорінені у рідну землю, славлять наших Богів і наділені від них силою робити героїчні звершення заради свого русинського-українського Роду. Жиди, які намагаються нав’язати нам думку про те, що для величі особи неважливі фактори крові, мови та землі, для себе вважають їх найважливішими. І свято оберігають чистоту своєї раси, примушують кожну дитину з пелюшок вивчати свою мертву старозавітну мову і вчать, що єдине, до чого має прагнути їхня душа – це святий Ершалаїм.

І це справедливо. Адже кров не тільки рідина в нашому тілі – це енергетичний код, який єднає нас із предвічною силою землі, мова – знаковий код, яким ми будимо силу рідних Богів і послуговуємося нею щоб творити повсякденну працю свою. Без цієї енергії Богів, землі і крові не буде нас як народу. Буде лише зомбований натовп, який щось виробляє, щось їсть та пускає на добрива являючись ланкою в кругообігу матерії в природі. Але ж усе, що людина творить великого, є спочатку в її серці, потім у розумі і тільки потім у руках. А ні в серці, ні в мізках людини не може бути нічого великого, якщо людина не носить в собі сили Богів своїх, не відчуває землю під ногами, і не прагне це, щось велике, подарувати своєму народові. І ще – ні один геній, полководець чи пророк не став таким тільки завдяки собі. Для величі людини вирішальною складовою є зв'язок із родовою пам’яттю, мудрістю багатьох поколінь предків. Адже геніальна музика, геніальні полотна, архітектура, літературний твір є тільки ті, які безпосередньо зв’язані із життям того народу, з якого вони походить творець.

Чи був би цікавим Вагнер, якби писав не про Лоенгріна та Нібелунгів, а про полінезійські ритми; чи були б цікаві піонери Марка Твена, якби він жив у гламурному Парижі, і зрештою чи стояли би пам’ятники Т.Шевченку перед Колізеєм у Римі та перед Білим домом у Вашингтоні, якби він віршував про приваби Канарських островів. Відповідь очевидна. Адже скрізь поважають ПОРОДУ, бо тільки той, хто органічно вплетений у плетиво свого Роду здатний відчувати себе частиною великого і творити велике.