Людські втрати СРСР і Німеччини, 1939-1945

За піввіку, що минуло після закінчення Другої світової війни, ні німецькі, ні, особливо, радянські втрати не можуть вважатися остаточно встановленими. Це зв'язано як з їхніми абсолютними розмірами -- мільйони і десятки мільйонів осіб, так і з труднощами і неповнотою обліку втрат. У тоталітарному Радянському Союзі проблема людських втрат у минулій війні аж до другої половини 80-х років залишалася темою, закритою для наукового вивчення...

Робіт, присвячених визначенню безповоротних утрат Червоної Армії науковими методами, майже немає. Офіційна цифра радянських військових утрат у 1941-1945 рр., розрахованих групою авторів книги "Гриф секретності знятий", -- 8 668 400 військовослужбовців (у тому числі -- прикордонних і внутрішніх військ), що загинули на полі бою, померли від ран, хвороб, нещасних випадків і в полоні, а також страчених за вироками трибуналів...

Наша оцінка загальної кількості загиблих у лавах Радянських Збройних Сил, що становить 26,4 мільйона осіб, знаходить підтвердження в електронному банку даних про загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців під час Великої Вітчизняної війни при Музеї Великої Вітчизняної війни на Поклонній горі в Москві. Там уже зібрані персональні дані на 17 млн. чоловік. Але ж організатори банку припускають, що вони охопили лише близько 90% безповоротних утрат, тобто реальна цифра загиблих складає близько 20 млн. військовослужбовців. На наш погляд, вони перебільшують повноту обліку втрат у рамках електронного банку даних. Півстоліття після закінчення війни немає реальних шансів поіменно врахувати значну частину безповоротних утрат збройних сил, особливо якщо подібний облік так і не був зроблений у воєнні і перші післявоєнні роки. Тому різниця у 9,4 млн. осіб у порівнянні з нашою оцінкою в 26,4 млн. чоловік, чи в36% від загального числа загиблих військовослужбовців, є цілком допустимою.

В архіві Військово-медичного музею в Санкт-Петербурзі збереглося більш 32 млн. карток обліку військовослужбовців, що надійшли в роки Великої Вітчизняної війни до військово-медичних установ. Йдеться тут про тих, хто був евакуйований у польові і тилові медустанови, тому що відсутні особисті облікові картки на тих, хто помер чи видужав у медсанбатах і полкових медичних пунктах. Відомо, що на цьому етапі надання медичної допомоги було повернуто до частин 10,5% усіх поранених, 10,9% обморожених і 49,3% хворих, а всього -- близько 23,8% всіх уражених у боях і хворих.

Загальне число уражених у боях можна оцінити в 28,7 млн. чоловік (серед який 27,8 млн. поранених і контужених). Число хворих можна оцінити в 15,2 млн. чоловік, прийнявши до уваги, що хворих було близько 34% від числа всіх, що пройшли через лікувальні установи. У сумі це дає 43,9 млн. санітарних утрат...

Загальні втрати Радянських Збройних Сил під час війни з Німеччиною убитих і померлих від ран, хвороб, нещасливих випадків й інших причин, а також полонених й інвалідів складає, згідно з нашим оцінюванням, близько 31,1 млн. осіб.

Щодо втрат радянського цивільного населення в 1941-1945 р., надійна статистика відсутня. Їх можна визначити лише оцінним шляхом, установивши спочатку загальні безповоротні втрати всього радянського населення, а потім віднявши з них установлені нами вище безповоротні втрати Радянських Збройних Сил у 26,4 млн. осіб. Для з'ясування загальних радянських людських утрат у роки війни необхідно порівняти чисельність населення СРСР напередодні і після війни. Чисельність населення СРСР на 22 червня 1941 р. ми оцінили в 209,3 млн. осіб. Чисельність населення країни на 1 січня 1946 р. становила 167 млн. чоловік... При цьому треба врахувати, що за період з 22 червня 1941 р. по 1 січня 1946 р. територія СРСР виросла завдяки приєднанню Закарпатської України, населення якої нараховувало близько 800 тис. осіб. З іншого боку, близько 620 тис. колишніх радянських військовополонених і вивезених на роботу до Німеччини цивільних осіб залишилися на Заході.

Сумарну величину військових утрат населення СРСР можна одержати, віднявши від 209,3 мільйонів 166 млн. осіб, що дорівнює 43,3 млн. загиблих. Віднявши з цього останнього числа безповоротні втрати армії -- 26,4 млн., одержимо безповоротні втрати мирного населення -- 16,9 мільйонів осіб...

У даний час неможливо розділити втрати цивільного населення на різні категорії: загиблі під час бойових дій, ті, що стали жертвами німецьких репресій, жертви голоду і хвороб, жертви радянських репресій... За деякими оцінками, жертвами німецького геноциду на території СРСР стали понад 2 млн. євреїв, частина з яких не була радянськими громадянами, а були депортовані з Польщі, Німеччини й інших європейських країн для знищення в таборах і гетто на окупованій радянській території.

Великі були і потенційні втрати населення СРСР -- за рахунок тих, хто міг би народитися в 1942-1945 рр. у випадку, якби не було війни, але не народився через зумовлене війною падіння народжуваності -- 13,8 млн. осіб.

Усього ж у війні загинуло, за нашими даними, близько 3950 тисяч військовослужбовців вермахту, серед яких австрійці, чехи, поляки, прибалти та інші громадяни СРСР, що служили в німецьких збройних силах. Ця оцінка практично збігається з оцінкою Б. Мюллера-Гиллебранда -- 4 млн. загиблих.

Безповоротні втрати цивільного населення Німеччини в роки війни оцінюються приблизно в 2 млн. осіб. Сюди належать загиблі внаслідок наземних бойових дій в останній період війни, а також приблизно 500 тис. жертв стратегічних бомбардувань союзної авіації і 300 тис. громадян Німеччини (антифашистів, євреїв і циганів), що загинули в концтаборах чи були страчені нацистами. Загальні безповоротні втрати Німеччини -- 5,95 млн. осіб -- виявилися в 7,3 раза меншими за радянські безповоротні втрати -- 43,4 млн. осіб.

Спробуємо тепер визначити співвідношення безповоротних утрат на радянсько-німецькому фронті. Враховуючи полонених, одержуємо загальні безповоротні втрати Червоної Армії: 1941 р. -- 5,5 млн., 1942 р. -- 7,153 млн., 1943 р. -- 6,965 млн., 1944 р. -- 6,547 млн., 1945 р. -- 2,534 млн. Для порівняння, візьмемо безповоротні втрати сухопутних сил вермахту по роках, ґрунтуючись на даних Б.Мюллера-Гиллебранда. Вийшла така картина для Східного фронту: 1941 р. (з червня) -- 301 тис., 1942 р. -- 519 тис., 1943 р. -- 668 тис., 1944 р. -- 1129 тис., 1945 р. (до 1 травня) -- 550 тис. Співвідношення у всіх випадках виходить на користь вермахту: 1941 р. -- 18,1:1, 1942 р. -- 13,7:1, 1943 р. -- 10,4:1, 1944 р. -- 5,8:1, 1945 р. -- 4,6:1.

Співвідношення безповоротних утрат сторін на радянсько-німецькому фронті вказує на велику кількісну перевагу Червоної Армії над вермахтом. Якщо взяти до уваги, що майже три чверті всіх безповоротних утрат Німеччина зазнала на Східному фронті, то кількість військовослужбовців (включаючи сюди й особовий склад центральних і тилових органів у Німеччині), що воювали проти Червоної Армії, можна оцінити в три чверті від чистого призову, що складав 15,9 млн. чоловік, що дорівнює 12 млн. осіб. До речі, ця величина повинна бути зменшена на значну частину з 1,63 млн. демобілізованих з вермахту за віком чи з інших причин. Внесок союзників Німеччини був менш значний, і вони брали участь в активних бойових діях далеко не протягом усієї радянсько-німецької війни. Враховуючи ці обставини, загальна кількість мобілізованих, фактично виставлена Німеччиною і її союзниками проти радянських 42,9 млн., можна визначити не більш ніж у 14 млн. осіб. За загальною кількістю мобілізованих СРСР мав понад триразову перевагу, що ще більше зростала у бойових частинах.

Опубліковано: The Journal of Slavic Military Studies, vol. 9. No 1 (March 1996).