Канiв

Багатий край,славетне місто,

палає Канів рідний наш.

В вечірніх зорях мов намисто,

Шевченка край бентежить серце аж.

Дніпро широкий,велич наша і краса,

тече спокийно,мирно й тихо позіхає.

Мов дівчини прекрасної коса,

а я дивлюсь ,і серце завмирає.

І серце в вічність рине, і кричить,палає,

і спокій не дає,і почуття ревуть!

Душа мов квітка,листя розкриває,

і жити хочеться,і цю красу почуть!        

І ця краса,це наше надбання і сила.

Крізь вічність пройде,у віки порине!

До неба донесе,немов могутні крила.

І на вкраїні милій,ніколи не загине!