***

Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.

Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.

Бо коли, закохані в минуле,
Прокуняєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить
Слава та відмовиться від нас

Спогади докучливі, як нежить
Що тій славі додадуть нове.
Тільки тим історія нилежить,
Хто сьогодні бореться й живе.

                                           Василь Симоненко