хочу сюди!
 

Альона

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Мудрість

Що може буде поважнішого за виважений діалог з старшим дідом. Поважна мова. Детальний аналіз події чи цілої епохи. Аналітика в декількох реченнях, без застосування складних слів. Глибина думки та знання фактів невідомих офіціальній історії. І ті факти виявляються на перший погляд більш правдиво подібнішими ніж офіційні пояснення придворних і церковних істориків. Розмірність мови придає бесіді спокою, котрий відсутній в повсякденному спілкуванні міста. В тих бесідах підсвідомо запитуєш про прості життєві речі які турбують душу. І на котрі люди століттями дають відповідь, так і не давши її. Дід Іван знаний філософ на селі. Його вдалі поради не раз виручали односельців. Та і чого там скромничати, за межами села теж знали добру славу. Єдина людина, що ставилася скептично до філософської душі діда була його бабуся. Вона зупиняла старого ще на початку роздумів і давала завдання в господарстві. Тим самим збіднюючи філософську науку на чергове відкриття. Я не був союзником його бабці. Полюбляв при нагоді вдаритися в роздуми чи дискусію з дідом Іваном. - Діду треба мені перемога в справі. Ви мудра людина, порадьте. - То не правду говорять люди. - Що ви мудра людина? - Ні, що мудрість є. Поглянув на діда. Посмішки не було. Далекий погляд в роздумі. Портрет Канта відпочиває. - Це щось нове. Ви чи не замахнулись проти філософського світу? - Ні Юрко. Мудрість то сама по собі не є. Нею називають два разом поняття. Досвід і обережність. - Чекайте. Зараз я “перезавантажусь”. Бо я, як вже “городський”, так глибоко думати не можу. - Розумієш Юрко… На досвіді і обережності ти не переможеш. Ти з ними не програєш. - А з чим перемагають? - Перемагають маючи розум. Перемагають завдяки молодості, непередбачуваності, напористості. - Підождіть діду. А розум і мудрість не одне і те ж? - Ні Юрко. - Яка різниця? - Поки сказати не можу. Думаю над цим питанням давно… Дивився я на діда намагаючись осягнути неосяжну глибину його роздумів. З тих роздумів можна було писати лекції і дисертації. Шкода, що ті роздуми можна осягнути тільки з віком. Та осягнути це частина справи. Застосувати в житті то друга частина. І та друга частина набагато більша і набагато складніша. І далеко не завжди досяжна.

І чому так влаштована людина? Треба запитати діда.

Земля Мамаїв

10

Коментарі

123.03.11, 18:57

    224.03.11, 14:51

    Якби ж то молодість знала,.. якби ж то старість могла...