«руидні брати»

Я вже давніше помітив, що міністр д-р Сабо говорить одним із діалектів «руської» мови, який я прекрасно знав ще з дитинства, бо міністр, так само, як і я сам в дитинстві, замість «і» вимовляв «уи». Отже, я сказав міністрові, що й я умію говорити точнісінько так, як говорить він. На доказ цього я став говорити своїм чернігівським діалектом. Д-р. Сабо, видно, зовсім цього не сподівався. Він питав мене, звідки я родом, і коли почув, що я аж з-за Києва, із Чернігівщини, то здивувався, як видно було, ще більше. Після невеликої паузи, міністр заявив, що говорити так, як я з ним говорив, не може людина, яка не знала тієї мови з дитячих років. Він додав, що це справді, на його думку, є доказом того, що ми є собі «руидні брати». Я це цілком потвердив і зі свого боку заявив, що коли в Закарпатті й на Чернігівщині живуть рідні брати, то трудно сумніватися в тому, що на цілому просторі між тими двома областями (в тому числі й у Галичині) живуть також наші рідні брати, значиться, що ми всі є членами одного народу українського. Звернув я, між іншим, увагу міністра на той факт, що в мадярській мові назва “orosz” (читається «орос» ц.т. «руський») відноситься в першу чергу до тих «руських», які живуть на цілому просторі від Закарпаття до Київщини й Чернігівщини. Для тих же, що живуть далі на північ, мадяри мають окрему назву «moszka» (читається «моска», ц.т. «москаль»). Лише згодом, головно в різній офіційній кореспонденції, почали називати словом “orosz” також і росіян (великоросів чи москалів). Отже, виходить, що мадяри, так само як і наші предки, ясно відрізняли українців «руських» від росіян «москалів». Після цього маленького інтермецо якось нібито змінився і самий тон нашої розмови, яка набрала більше, я б сказав, інтимного характеру.
Звичайно, що офіційне становище члена правительства не дозволяло д-рові Сабо бути зі мною зовсім одвертим, тим більше, що ми бачилися перший раз. Я не можу тішити себе тим, що переконав д-ра Сабо в помилковості його попередніх міркувань, чи зробив його українцем, але думаю, що наша розмова до певної міри на нього вплинула. Ми прощалися зовсім дружньо.

Микола Галаган. З моїх споминів...