Зачистка шкільних бібліотек а-ля Табачник

Зачистка шкільних бібліотек а-ля Табачник

Сергій ГОРИЦВІТ,
м. Одеса

Про те, що Дмитра Табачника давно визнали інквізитором української освіти, відомо всім. Цей відвертий українофоб діє на догоду Кремлю. Та йому замало переписування підручників з історії, вилучення з них цілих періодів національних визвольних змагань і постатей справжніх героїв нашого народу. Дійшло до того, що вчителі історії змушені викладати свій предмет за рекомендаціями написаного в Москві в умовах секретності спільного російсько-українського посібника. Та всеохопна толерантність Табачника щодо “старшого брата” не має меж.
Останнім часом освітяни заходилися під виглядом утилізації старих книжок зачищати шкільні бібліотеки від літератури, яка “не відповідає політиці керівництва країною”. Підручники про “Бандер” та “Шухевичів”, які видані за попередньої влади й нині зберігаються у книгозбірнях, тепер вважаються “шкідливими” і підлягають вилученню. Хоч прямої письмової міністерської вказівки на проведення такої інквізиції годі й шукати, та зачистка йде повним ходом, зокрема, у південних і східних регіонах країни. Широкого розголосу набуло повідомлення, що начальник Одеського міського управління освіти Зінаїда Цвірінько на березневій нараді директорів шкіл дала підлеглим усну вказівку привести фонди бібліотек у відповідність із нинішнім курсом влади. Ідеться про утилізацію значного масиву книжок, плакатів і рефератів. Коли хтось із присутніх зауважив, що низка матеріалів стосується тем, які ще є у шкільній програмі, чиновниця відповіла: “Ті, що складали програму, теж могли не додивитися. Ви всі тут самі маєте все розуміти…”.
Довідавшись про це, активісти місцевих осередків партій УДАР і “Фронт змін” негайно забили тривогу і зажадали офіційних пояснень від міського управління освіти. Прагнучи вигородити свого керівника, заступник начальника управління Вікторія Іщенко заявила, що йдеться не про цензуру, а про звичну утилізацію списаних старих книжок. Але потім сказала, що списанню підлягають книжки “неактуальні й ті, що не мають грифа Міністерства освіти”.
Таке “роз’яснення” лише посилило підозру опозиціонерів, що фонди шкільних бібліотек приведуть у відповідність до написаних під орудою Дмитра Табачника підручників з історії. А там, як відомо, немає розділів про героїв Крут, Українських Січових стрільців, про визвольну боротьбу УПА, а Другу Світову війну подано в радянському трактуванні як Велику Вітчизняну. Тож новітній підручник з історії для учнів 10—11 класів, написаний львівськими науковцями, де чільне місце посідає правдиве висвітлення боротьби українського народу за незалежність держави, чи не першим викинуть на смітник. Адже він “антитабачниківський”, а отже, й не має міністерського дозвільного грифа.
Натомість електронний підручник для восьмикласників з історії Одеси, створений міським головою Олексієм Костусєвим, затвердило Міністерство освіти. У ньому замовчується понад 600-літня історія українського міста Коцюбієв (Хаджибей), яке Катерина ІІ лише перейменувала на Одесу й тому стала вважатися його засновницею. Це справжній посібник з українофобії, зерна якої так заповзятливо сіють табачники й костусєви.
Наприкінці березня на знак протесту проти вилучення з бібліотек книжок з української історії, неугодних правлячій партії, молоді активісти партій УДАР і “Фронт змін” провели спільну акцію біля Приморської районної адміністрації міста Одеси. У своїх виступах учасники пікету наголошували, що “підкилимове” розпорядження про запровадження цензури в шкільних бібліотеках свідчить про посилення тоталітаризму. Влада боїться, щоб молодь знала правду про героїв боротьби за волю народу. “Якщо так і далі піде, — зауважували промовці, — то цілком імовірно, що й твори Шевченка, Франка і Лесі Українки можуть зникнути зі шкільних програм, бо їхні погляди розходяться з політикою партії влади”.
Під час акції представники молодіжного крила опозиційних партій пообіцяли взяти під свій контроль шкільні бібліотеки Одеси, постійно звіряти, що там з політичних мотивів вилучили на догоду місцевим українофобам. Їхній сигнал SOS мав би спонукати і “Просвіту”, й інші патріотичні громадські організації бути пильними щодо намагань влади цензурувати книгозбірні. І не лише в Одесі.