Україна сьогодні – це Перу 1979-го

— Ви сказали, що неолібералізм відмирає. Що приходить на заміну? Як називається ця нова теорія?

— Перш за все, ця нова теорія буде основана більше на фактах і на історії. Вона базується не на абстрактних моделях, а на актуальному історичному досвіді. У 1930-х роках Європу і весь світ з кризи вивела теорія Джона Мейнарда Кейнса.

Кейнс казав, якщо сформулювати це коротко: попит — це все. Для того, щоб вирішити проблему, потрібно створити попит.

А потім ідеологія змінилася, і ми отримали іншу теорію — теорію Фрідріха фон Гаєка, і людей до і після нього, які говорили: кількість грошей — це все.

Отже, ми відійшли від теорії попиту і переключилися на теорію кількості грошей. Ось чому ми друкуємо стільки грошей. Але пан Гаєк жив у період, коли зв’язок між фінансовим сектором і реальною економікою був дуже стабільним, а у фінансового сектору не було так багато грошей. Тому можна пробачити пану Гаєку, що він не передбачив того, що фінансовий сектор може стати паразитом.

Та якби тоді сказати пану Гаєку: «Послухайте, ви повинні звернути увагу на те, як ці гроші розподіляються — в рамках цієї теорії кількості грошей — кому дістаються гроші? Якщо гроші дістаються людям, які їх не витрачають, ваша теорія не працюватиме, оскільки вона не враховує граничну схильність до споживання». Отже, може, теорія кількості грошей і працювала 50 років тому, але зараз вона не працює.

Смертельна комбінація того, що відбувається зараз, полягає в тому, що ми дотримуємося аскетизму (що означає зменшення попиту) і теорії кількості грошей. Друкувати гроші з одного боку, й обмежувати споживання з іншого — це божевілля. А саме це й відбувається. Британський уряд на цей аскетизм сказав — «ми не можемо так продовжувати». Тому вони виходять з ЄС, і з комбінації друку грошей і обмеження попиту.

Таким чином, ми поступово повертаємося до кейнсіанського світу, де попит — це все, або майже все, і де в капіталізмі існує реальна чи потенційна проблема недостатнього споживання.

А економісти, такі, як Гаєк та інші, вірили в те, що називають законом Сея (Жан-Батіст Сей був французьким економістом). Його закон говорить, що виробництво породжує попит. Таким чином, кризи недостатнього споживання ніколи не може бути. Це абсолютно жахливо. Але так вони мислили і дійшли до такої божевільної теорії. Тому що припустили, якщо ти щось виробляєш, на це обов’язково буде попит.

— Отже, здаеться, що ми входимо в еру неокейнсіанської теорії?

— Так, ми наближаємося до неокейнсіанства.

— До яких геополітичних трансформацій світу, за вашими прогнозами,  може привести криза неолібералізму? США може втратити економічне лідерство?

— Я думаю, що США вже його втратили, тому що попереду йде Китай. Захід почав вірити у власну пропаганду — ніби, підтримуючи вільну торгівлю, всі будуть ставати лише багатшими. А якщо ви починаєте вірити у власну пропаганду, то це дуже небезпечно. На жаль, ідея невидимої руки ринку, яка вирішує всі проблеми, призводить до уявлення, ніби для вирішення ваших питань достатньо позбутися злих людей. Тобто от ви вб’єте Саддама Хусейна, вб’єте Каддафі — і раптом запанує порядок. А економіка — це ніби машина для створення гармонії. Ця ідея дуже небезпечна, бо призводить до війн заради демократії.

Я читаю багато американських газет, кожен день я отримую багато листів, і я бачу, що люди стурбовані тим, що Гілларі Клінтон занадто любить війну. Вони бояться, що вона буде войовничою лідеркою. Можливо, справа в тому, що вона — жінка. Якщо вона не показуватиме себе сильною і мачо — всі будуть критикувати її. Це дуже сумна тема, я не хочу багато про неї говорити, але я непокоюсь, що за Гілларі уся ця військова машина Сполучених Штатів, всі ці люди, які почали війну в Іраці — Чейні та Вулфовіц — знову здобудуть безмежну владу.

— Чи можливо, що світ повернеться до біполярності, якої прагне Москва?

— Не думаю, що це буде добре. Я зростав під час Холодної війни.  Норвегія мала кордон з Росією — тоді це був кордон з Радянським Союзом. Це було дуже страшно. Я так радів, коли комуністична система зазнала краху. Це — жахлива система. Та я сумую за нею, тому що це була переконлива загроза для капіталістів. Капіталісти розуміли, якщо не ставитимуться до робітників добре і не ділитимуться прибутком, для них є альтернатива. А зараз переконливої загрози немає, і до нас повертається феодалізм. Те, що прийде після індустріалізму і те, що було перед ним, — це феодалізм.

У ЄС зараз створюють новий феодалізм. У мене колега працює в Інституті географії в Університеті Бухареста, і він розповідає (я маю підтвердження про це від одного румунського студента  в Італії), що багаті люди купують будинки для бездомних, селять туди їх і кажуть: живіть тут безкоштовно, та коли мені буде потрібно, ви працюватимете на мене безкоштовно. Це — феодалізм.

Саме існування комунізму допомогло капіталізму стати більш людяною системою. Тож питання в тому, чи зможемо ми створити нову переконливу загрозу?