Виды и символика вышивочного орнамента

Продолжаю выкладку найденных интересностей о вышивке

У давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних стародавніх культів. Протягом багатовікової історії мистецтва вишивання прямий, безпосередній зміст символічних зображень поступово стирався. Однак, хоча орнаментальні форми дійшли до нас дещо трансформованими, можливо, більш абстрактними, символіка їх в основному збереглася завдяки традиції.

Багато таємниць можуть розкрити давні орнаменти. Розгадуючи їх, ми починаємо розуміти, що мова символів предків передавала нам своє ставлення до природи. Схиляючись перед нею, як би просячи в неї милості, захисту, заступництва, древній майстер виводив рукою своєрідні заклинання у вигляді орнаменту. Зауважимо, що народ ретельно відбирав з безлічі знаків і дбайливо зберігав лише ті, що, на його думку, сприяли блага, гарному врожаю, достатку, удачі Не рубай, братику, білої березоньки, Не коси, братику, шовкової трави, Не зривай, братику, чорного терену. Біла березонька - то я молоденька, Шовкова трава - то моя руса коса, Чорний терен - то мої карі очі... (із народного фольклору). Б е р е з а - символ дівочої ніжності, чистоти, родючості. Як з дубом пов'язують чоловічу частину людства, так із березою - жіночу. Волхви забороняли зрубувати у Священних гаях березу, адже за стародавніми уявленнями, на її гілці живе Божество. Березовий сік повертає здоров'я людині. Березовим гіллям з трійчатими листочками заклечували хату на славу Святої трійці: Отця, Сина і Святого Духа. Березове віття, яке використовували в троїцьких або в інших обрядах, розцінювали як особливий надійний оберіг від блискавки, грому та граду. Одним із найстаріших дерев в Україні вважається вишня. В и ш н я - символ весни, краси, мужності, взаємної любові. В багатьох мовах слово вишня має слов'янський корінь. В сиву давнину вишня використовувалась в Новорічних обрядах замість ялинки, адже свято Прабога Сварога - це Різдво світу (25 грудня). Ялинку запровадив Петро І значно пізніше. Слово вишня однокореневе із словом "Вишній" і означає "божественне дерево". В дохристиянській вірі Бог вважався вишнім або Всевишнім. Про це свідчить прадавня новорічна пісня-молитва, яка й понині живе в карпатському регіоні: Запалилася вишня-черешня од Сонця, Гей од сонця! Порозкривай-но, красна Ганнусю, окенця. Бо прийдуть до тя 120 коней на твій двір, Гей, на твій двір! Вибирай собі, красна Ганнусю, котрий твій. З осені наші предки пересаджували вишню в діжку і вирощували аж до Нового року. Добрим знаком було зацвітання вишні до Нового року, що віщувало щасливу долю дівчині. К в і т к о в і т а р о с л и н н і мотиви посідають основне місце в українській рослинній орнаментиці. Досить часто в вишивковій орнаментиці зустрічається вінок, який сплітали із рослин та квітів у вигляді круга. Своєрідним вінком у геометричному орнаменті є повторення рапорту. В і н о к - символ Матері-Землі, символ квітучості, багатства, продовження роду. Вінок, як ритуальний предмет багатьох обрядових дійств, щедро оспіваний в стародавніх буковинських колядках: ...Вінчуємо вас вінцем-зеленцем, Вінцем-зеленцем, хорошим хлопцем. Або: ...Дай же вам, Боже, в городци зілля, В городци зілля, м'ясниць весілля, В городци липку, а в хаті скрипку. Вінчуємо тя щастям-здоров'ям, Щастям-здоров'ям, ще й довгим віком. Ще й довгим віком, зеленим вінком, Зеленим вінцем, грешним молодцем! Вінок відігравав велику роль у житті кожної людини, особливо в дівочій долі. Адже з вінком пов'язана пора юності, пора кохання. В Купальську ніч, коли вся природа буяє зеленню, скріплюються любов'ю серця молодих. В цю ніч молодь отримує велику цілющу силу від вогню і води, найбільшу чародійну силу від Матері-Землі. Дівчата сплітають духмяні вінки із квітів і трав, кладуть їх на голови і, разом з молодими хлопцями, перестрибують через вогонь. Потім пускають вінки на воду, приліпивши до кожного воскову свічку. Цим ритуалом дівчата передбачали свою долю. Вінок щедро оспіваний в українському фольклорі: В гаю зелененькім, соловій щебече, Там дівчина мила, віночок ушила, З барвіночку. Ушила, ушила, на Дунай пустила: - Плинь, плини віночку, гарний барвіночку За миленьким. Важливе місце посідає вінок в ураїнському народному вбранні. Український віночок - це своєрідний оберіг, наділений чаклунською силою. В український вінок наші предки вплітали 12 цілющих рослин. Серед них - безсмертник, деревій, барвінок, калина, мак, хміль, ружа, незабудка, чорнобривці, любисток, ромашка, волошка, кульбаба, цвіт вишні та яблуні, волошки. Кожна рослина має свою символіку, свої цілющі властивості. Найпочесніше місце належало символу нескореності - деревію, в народі цю квітку називали деревцем. Барвінок - символ невмиручості; безсмертник - символ здоров'я та вічності; цвіт вишні та яблуні - символ материнської любові; ружа символізує віру, надію і любов; любисток - символ людської відданості; ромашка символізує доброту і ніжність; хміль - символ гнучості та розуму; васильок - символ святості і чистоти; мак - символ краси та молодості; калина - символ дівотства, символ українського роду; волошка - символ дівочої скромності і ніжності; кульбаба - символ сонячного тепла; чорнобривці символізують юнацьку красу; незабудка - символ доброї памяті. Наші прабабусі знали багато секретів щодо часу плетіння та зберігання вінків. Існувало багато старовинних рецептів рослинних соків, в яких замочували квіти для довгого зберігання в свіжості. Ці рецепти були великим секретом і передавальсь від покоління до покоління, як родинні реліквії. В обжинкових обрядах вінок із колосся символізував завершення жнив. Своєрідним атрибутом весільного вбрання померлої нежонатої людини був поховальний вінок, сплетений із барвінку, або вічно-зелених рослин. Та найбільшу роль відігравав вінок у весільному обряді. Слово "вінок" однокореневе з словом "вінчання". Саме церемонія вінчання, під час якої молодих прикрашають вінцем, є кульмінаційним ритуалом весільного обряду. Для дівчини мати на голові вінок - означало вийти заміж. В одній із буковинських пісень співається: Журилися сусідоньки, журилися люди, Що на моїй голівонці віночка не буде. Прийшла тая неділенька, я віночок ношу І всіх своїх сусідоньків на весілля прошу. Прийдіть, прийдіть, сусідоньки, буду вас приймати, Прийдіть, прийдіть, добрі люди до моєї хати. Брешіть, брешіть, добрі люди, або перестаньте, Або свої лихі зуби на підкови дайте. Ой, далисьте на підкови, дайте ще на гаки, Брешіть, брешіть воріженьки, як тії собаки. Згубити віночок означало позбутися незайманості. Ця подія оспівана в багатьох буковинських піснях, зокрема: Я по лузі не ходила, лиш по заріночку. Де я тебе загубила, зелений віночку. Було мене, мамко, бити, було мене вчити, Було мене не давати до двора служити. Бо у дворі, моя мамко, є хлопчиків много, Не дадуть ми доносити вінка зеленого. Та й бий мене, моя мамко, тай научай мене, А кого я вірно люблю, не розлучай мене. Вінки із барвінку шиють молодим перед весіллям: молодій - на голову, а молодому, у вигляді сердечка, причіпають до грудей. Вишитими орнаментальними вінками щедро прикрашені весільні сорочки та весільні рушники. Вишиваний рослинний, а також і геометричний орнамент української вишивки являє собою своєрідний вінок із окремих елементів, які ритмічно повторюються на тлі вишивки. Б а р в і н о к називають хрещатим зіллям, яке росте в усі сторони світу, завдяки своїй хрестоподібній формі. Барвінок - вічно-зелена рослина, яку не знищити ні пекучим сонцем, ні лютим морозом, ані буйним вітром. Барвінок є символом молодості, а також символом єднання життя людей із царством предків. Квітучий барвінок - символ кохання. Барвінок, що росте на могилах - вічна пам'ять про померлого. Ця рослина тісно пов'язана із звичаями та обрядами українців. Особливо щедро використовували барвінок в церемонї весільного обряду. Барвінковий вінок, з яким запрошує молода гостей на весілля, кладуть в колиску її першої дитини. Для дівчини, яка стає на рушничок, вінок із барвінку є символом очікуваного щастя. Барвінковий вінок також являється символом прощання з дівотством.

Для весільного вінка молода зривала барвінок із родового гробу, в якому покоїться людина з незаплямованою репутацією - щоб вічною була любов молодої пари, як пам'ять про рідну людину, що лежить в цьому гробі.

Барвінком прикрашають крижму (шматок домотканого полотна, обмотаного навкруг свічки), з якою хрещені батьки йдуть хрестити немовля. Стебла барвінку вплітали в обжинковий вінок на святі врожаю. Перед заручинами молодій парі давали з'їсти по листочку барвінку, зірваного з одного стебла - щоб було вічним їх кохання. На зелені свята барвінковим вінком заквітчували хрести на цвинтарі. Як оберіг від нещастя, вінок із барвінку вішали над вікнами та вхідними дверима - від великих клопотів. На вічну, нев'янучу любов вишивали барвінок на весільних рушниках та шириньках.

http://barvinok.ucoz.net/publ/z_babusinoji_skrini/vidi_ta_simvolika_vishivkovogo_ornamentu/11-1-0-11