Хочеш бути щасливою –
шлях один маневруй. Май кому поплакатись, але знай: проблеми вирішувати все одно тобі, а зволікання у цьому лише
збільшує втрачений у житті час. Головне питання міцності відносин пари (довго
підбирав наступне слово) балансуй на
межі можливого у сексуальній складовій цих відносин. Визначимо межі
сексуальності. Для чоловіка: від «завжди хочу» і не терпітиму – до «не завжди
можу». Для жінки «Завжди можу, але не завжди хочу» і не буду, - «нехай знає».
Вираховуємо, як в математиці, межі, які задовольняють обидва рівняння.
Непорушними кордонами є фізіологічні межі. Цікаво, що для чоловіків з віком
вони звужуються, а для жінок, навпаки, розширюються. Отже найкращій твій вибір
– виходити з того,що маємо, тобто у любий бік терпіти. Балансувати заморилась, або «не буду» - альтернатива, як у
гуморесці Андрія Сови «Шукай собі більшу кухню, або меншу жінку», тобто, інший
претендент, як заміна, або як доповнення. Тож, терпи і поступово привчай
терпіти його, якщо вдасться.
Психологія мужчини – дружина моя, усі інші жінки наші. Жінка від природи терпляча, стабільна, якби не обставини, та не «козел» попався, то й
було б. Але ж іще «жорстока» демографія, на якій дехто паразитує. А як
перекошену демографію компенсують у інших державах, релігіях. У мусульманській
релігії виходять з того що жінка має бути чиєюсь. Цю проблему вирішує, певним
чином, полігамний брак. Так як пояснив мені колись давно у Київському готелі
узбек-пенсіонер (можливо Афганець), три його дружини живуть у трьох окремих
будинках, наче по хуторах, а він ходить до них почергово. А після смерті
чоловіка дружина переходить у спадок його брату, або іншому родичу і не
залишається безхозною, тобто є кому піклуватися.
У Українському звичаї був інститут
кумівства, який передбачав хоч і не заміну померлого, але таки ж допомогу з
боку хрещеного батька, або хрещеної матері. Щоб підсилити відповідальність, у
хрещені батьки часто брали родичів: двоюрідних братів чи сестер, або іншу
рідню. У народних піснях часто куми виписані канвою як пара. Іще проблема
парування для самотніх вирішувалась за звичаєм у Купальську ніч: ні один мужчина
не смів відмовити самотній зачати разом дитину, яка народжувалась на
Благовіщення і була під божим захистом.
Варто нам мислено «приміряти» на себе
полігамний брак. Люди прилаштовуються до демографії. У одному штаті в Індії
чисельність мужчин перевищує чисельність жінок втричі. Тому там жінка може мати
до трьох чоловіків. Вони разом успішно ведуть хазяйство, бо жінка лягає на ніч
з тим, хто сьогодні краще попрацював вдень у хазяйстві. Так що полігамним брак
може бути в обидва боки. Я знаю чоловіків, які і зараз зареєстрували б другий
шлюб, щоб самим приймати участь у вихованні своїх не менш любимих «позашлюбних»
дітей. Від полігамного шлюбу можуть виграти в першу чергу діти, для яких
узакониться біологічний батько. Якщо є самотні подруги нещасливі в особистому
житті, то можливо їм допоможе в житті один чоловік для двох, порівняно з його
повною відсутністю. Якщо спокійно порозмислити не такі вже й «ненаситні», хоч
як задоволені, жінки. А ділити жінку чи чоловіка з другом, чи подругою краще
ніж плакатись на плечі одне у одного вірного і не замінимого.
Якщо ви перша дружина і чоловік вас що
називається «задовбав», а домогосподарство вимотує, то можливо краще узяти під
контроль позашлюбні звязки чоловіка і самій прийняти другу жінку, помічницю у
господарстві. Або в протилежному випадку вимагати другого чоловіка, як допомогу
своєму вже «підтоптаному». До речі, чув стримані висловлювання чоловіків, що
нехай би хтось зробив по господарству і у додаток йому свою дружину, щоб самому
відпочити. У любому випадку ця ситуація, як чиряк, - прорве, коли визріє.
Залишається чекати як це сприйме наше
суспільство, позицію, якого у цьому питанні формуєте виключно ви, жінки. Або не
чекати, а діяти. Товариш розповідав що у радянські часи у Грозному були мужчини
які мали декілька жінок. Приходить влада
з формальним запитанням - Хто твоя дружина? – Оця. – А та? – А то подруга моєї
дружини, приїхала погостювати. – Давно гостює? – Три роки. – Вона народила? –
Так. Що ж мені її виганяти? Жалько, нехай живе. Місця вистачить, хліба теж. Це,
якби зараз сказали приховане багатоженство. Нехай живуть. Бог їм суддя і він
більш людяний.
Клята демографія, несприятливе життя,
безробіття, погіршується середовище людського існування, жінки переходять у
категорію товару. Втримаємось у житті тільки разом. А хочеться ж добре прожити
це життя з першої спроби. Єдина втіха - моя дружина, вважай що мати. Притулюсь,
заховаюсь, поскаржусь. Кажуть: Маленька дівчинка – вже мати; старий мужчина –
то ще дитина.
Мужні наші жінки, був би я Жириновським
пообіцяв би кожній по окремому забезпеченому, або підприємливому чоловіку,
беріть усі, мені не шкода, але ж демографія. Старий чаклун Джин з пляшки,
вкинувши на одне футбольне поле 20 мячів, сказав: «Я хоч і чаклун, але
створювати не вмію. Можу лише перерозподілити, скажімо, перенести вже наявне у
світі – в інше місце». Так що, якщо вам до душі перерозподіл, то я навчу як
зробити розумно.