2 ч. Ода жінці.

Хочеш бути щасливою – шлях один маневруй. Май кому поплакатись, але знай: проблеми вирішувати все одно тобі, а зволікання у цьому лише збільшує втрачений у житті час. Головне питання міцності відносин пари (довго підбирав наступне слово) балансуй на межі можливого у сексуальній складовій цих відносин. Визначимо межі сексуальності. Для чоловіка: від «завжди хочу» і не терпітиму – до «не завжди можу». Для жінки «Завжди можу, але не завжди хочу» і не буду, - «нехай знає». Вираховуємо, як в математиці, межі, які задовольняють обидва рівняння. Непорушними кордонами є фізіологічні межі. Цікаво, що для чоловіків з віком вони звужуються, а для жінок, навпаки, розширюються. Отже найкращій твій вибір – виходити з того,що маємо, тобто у любий бік терпіти. Балансувати заморилась, або «не буду» - альтернатива, як у гуморесці Андрія Сови «Шукай собі більшу кухню, або меншу жінку», тобто, інший претендент, як заміна, або як доповнення. Тож, терпи і поступово привчай терпіти його, якщо вдасться.

         Психологія мужчини – дружина моя, усі інші жінки наші. Жінка від природи терпляча, стабільна, якби не обставини, та не «козел» попався, то й було б. Але ж іще «жорстока» демографія, на якій дехто паразитує. А як перекошену демографію компенсують у інших державах, релігіях. У мусульманській релігії виходять з того що жінка має бути чиєюсь. Цю проблему вирішує, певним чином, полігамний брак. Так як пояснив мені колись давно у Київському готелі узбек-пенсіонер (можливо Афганець), три його дружини живуть у трьох окремих будинках, наче по хуторах, а він ходить до них почергово. А після смерті чоловіка дружина переходить у спадок його брату, або іншому родичу і не залишається безхозною, тобто є кому піклуватися.

         У Українському звичаї був інститут кумівства, який передбачав хоч і не заміну померлого, але таки ж допомогу з боку хрещеного батька, або хрещеної матері. Щоб підсилити відповідальність, у хрещені батьки часто брали родичів: двоюрідних братів чи сестер, або іншу рідню. У народних піснях часто куми виписані канвою як пара. Іще проблема парування для самотніх вирішувалась за звичаєм у Купальську ніч: ні один мужчина не смів відмовити самотній зачати разом дитину, яка народжувалась на Благовіщення і була під божим захистом.

         Варто нам мислено «приміряти» на себе полігамний брак. Люди прилаштовуються до демографії. У одному штаті в Індії чисельність мужчин перевищує чисельність жінок втричі. Тому там жінка може мати до трьох чоловіків. Вони разом успішно ведуть хазяйство, бо жінка лягає на ніч з тим, хто сьогодні краще попрацював вдень у хазяйстві. Так що полігамним брак може бути в обидва боки. Я знаю чоловіків, які і зараз зареєстрували б другий шлюб, щоб самим приймати участь у вихованні своїх не менш любимих «позашлюбних» дітей. Від полігамного шлюбу можуть виграти в першу чергу діти, для яких узакониться біологічний батько. Якщо є самотні подруги нещасливі в особистому житті, то можливо їм допоможе в житті один чоловік для двох, порівняно з його повною відсутністю. Якщо спокійно порозмислити не такі вже й «ненаситні», хоч як задоволені, жінки. А ділити жінку чи чоловіка з другом, чи подругою краще ніж плакатись на плечі одне у одного вірного і не замінимого.

         Якщо ви перша дружина і чоловік вас що називається «задовбав», а домогосподарство вимотує, то можливо краще узяти під контроль позашлюбні звязки чоловіка і самій прийняти другу жінку, помічницю у господарстві. Або в протилежному випадку вимагати другого чоловіка, як допомогу своєму вже «підтоптаному». До речі, чув стримані висловлювання чоловіків, що нехай би хтось зробив по господарству і у додаток йому свою дружину, щоб самому відпочити. У любому випадку ця ситуація, як чиряк, - прорве, коли визріє.

         Залишається чекати як це сприйме наше суспільство, позицію, якого у цьому питанні формуєте виключно ви, жінки. Або не чекати, а діяти. Товариш розповідав що у радянські часи у Грозному були мужчини які мали декілька жінок. Приходить влада з формальним запитанням - Хто твоя дружина? – Оця. – А та? – А то подруга моєї дружини, приїхала погостювати. – Давно гостює? – Три роки. – Вона народила? – Так. Що ж мені її виганяти? Жалько, нехай живе. Місця вистачить, хліба теж. Це, якби зараз сказали приховане багатоженство. Нехай живуть. Бог їм суддя і він більш людяний.

         Клята демографія, несприятливе життя, безробіття, погіршується середовище людського існування, жінки переходять у категорію товару. Втримаємось у житті тільки разом. А хочеться ж добре прожити це життя з першої спроби. Єдина втіха - моя дружина, вважай що мати. Притулюсь, заховаюсь, поскаржусь. Кажуть: Маленька дівчинка – вже мати; старий мужчина – то ще дитина.

         Мужні наші жінки, був би я Жириновським пообіцяв би кожній по окремому забезпеченому, або підприємливому чоловіку, беріть усі, мені не шкода, але ж демографія. Старий чаклун Джин з пляшки, вкинувши на одне футбольне поле 20 мячів, сказав: «Я хоч і чаклун, але створювати не вмію. Можу лише перерозподілити, скажімо, перенести вже наявне у світі – в інше місце». Так що, якщо вам до душі перерозподіл, то я навчу як зробити розумно.