Пройшло пів - віку  од війни.
Час пригасив людські печалі...
Украли в діда ордени,
Забрали пам'ятні медалі.
У нього день, мов обстріл з иін.
Звелися пошуки в напрузі.
А біль така, неначе, він
В бою утратив кращих друзів.
На білий світ старенький злий,
Ходив в міліцію й у спілки.
Не знав, що підлітки здали
Всі нагороди за горілку.
І хлопцям байдуже, що дід
Світ відстояв для них цкй дивний.
Ось - нумізмат- мужик якслід-
Дав крадіям на пійло гривні!

Кабмін й Рада агітують
За приємні зміни.
А на ринках вже лютують
І кусають ціни.
Комуналки брудні лапи
За горло хапають.
А пенсії і зарплати
В аптеках зникають.
Перестав сусіда пити,
Бо нема що їсти.
Не даси цукерок дітям
І випічок з тіста.
До обіду страв негусто.
В хаті як у псарні.
А без гривень вас не пустять
На поріг лікарні.
З комунальних послуг різник
Підвищують і воду,
Бо до нас у гості їдуть
Сусіди зі Сходу.
Назбиралось відморозків,
Трощить Донбас Путін.
Від їх "градів" відголосків
До Європи чути.
-Україно,то ваш клопіт,
Візьміть гумок пачку.
Може ще якусь знайдемо
Для дурнів подачку.
Приведете все до норми.
-Кажуть: нищіть воші.
Як візьметесь за реформи,
Будуть у вас гроші1
Не спішать пани заможні
З бідними ділитись.
Та й не може на таможні
Бичок отелитись.
Бідні спішать на роботу
Із самого ранку.
У багатих всі турботм
Про долари в банку.
Тільки хтось іх пілневільних
Настовбурчить пір'я,
З олівцем служака пильний
Обійде подвір'я.
Усі лахи порахує,
Як не тицьнеш в лапу,
Все обпише й зафіксує
На користь сатрапу!..
Б'є у бубон "люстрація"
Багатих і бідних...
На майдани йде нація,
Бо добра не видно!

Сообщила мне библиотекарь:
"Списывать я книги собралась.
Где страница в них оборвалась,
Или автор подлежит  запрету."
Прошмыгнула черной кошкой жуть.
Как-это в итоге бестолково:
Чей - то труд возвышенный сожгут,
В пепел превратят живое слово!"
В целом я не рад такому дню,
Но меня владельцы не спросили.
Деньги лучше бы предать огню.
Только книги вечно бы служили!

Ми сьогодні так упали низько,
Що в душі: ні бога, ні святих.
Обдираєм бронзу з обелісків,
Зі стовпів зриваємо дроти.
Ми такі занедбані й самртні.
Голод,це ж не тітка, що десь спить.
Озираєм пильно кожен смітник,
Щоб з відходів щось не упустить.
Що знайдеш - із рук у тебе вирвуть.
Не життя - якесь дурне кіно!
Ми б давно вже вибрались із прірви,
Як би знали: де в цій прірві дно?!

Нехай це буде давнє відкриття:
Нема вершин незайнятих без бою!
Та в імені твоїм моє життя,
Усе земне освітлене тобою!
Стерплю свій день, що так відгомонить.
Зірветься дощ, що довго не вщухає.
Настане час із вірою намить:
Де вірить в тебе хтось й давно чекає.
Не відболить і не минеться так,
Ми не змирились, бо не склали пісню.
Душа раптом засяє, мов маяк
У океані сутінків зловісних.
Тобі хтось нові сили додає
І недарма твоя весна розквітла.
Ти ж бачиш новій ранок настає,
Це сонце лл'є в життя потоки світла!

Неторопливый бег зимы.
И снег, как будто, и не в счет.
Давайте все же скажем мы:
Что зря не прожит этот год!
Он, как звезды  угасшей свет.
Он - песня дивная без слов.
Еще одной странички нет
Из бытия и вещих снов!
Его уход - хрустальный звон.
Колес вагонных перестук...
Ну,коль,не враг,уходит он
Как самій лучший в жизни друг!
Морщинкой год у глаз твоих.
И важно в памяти сберечь
Твою уліібку, чудный  стих,
Необратимость наших встреч!

Даремні дні. Порожні ночі.
Якесь безглузде це життя.
Бо зрозуміть мене не хочеш,
Повірить в світлі почуття.
Я без тямки тебе кохаю.
Невже глуха ти, чи сліпа?
Бо все кудись ти поспішаєш,
Мене обходиш, як стовпа.
Не б'ю я лампочки в під'їзді,
В смітті не порпаюсь як бомж.
І ще й не сивий, не облізлий,
На чорта навіть не похож.
Для тебе зіроньку дістану
І поведу в країну мрій.
Чому ж на мене ти й не глянеш?
Лише розбила спокій мій!

В однім  окопі гнили ми, брате,
Ділили крихти сухарів.
Несли за лад радянський врати,
А рідний край слов'ян  горів.
Тепер пани живуть з обманом.
Схід України у вогні.
Готують виповнів з Кубані
І відморозків у Чечні!

         ПРИСПІВ:

У Раді - зради,
Міняєсм владу!
Регіонали - не життя!
В селі і місті -
Геть комуністів,
Бо люди зраду не простять!

З Кремля погрози тільки й чути,
"Брати" пускають в очі дим.
Відшматував без бою Путін
Шматочок ласий швидко Крим.
Навербував злодюг-поганців,
У танки блазнів насадив.
Щоб у Донецьку та Луганську
Бандит бекарно наслідив.

      ПРИСПІВ.

Пов'язка темна. Cіра спина.
Несе ця погань світу зло.
Шукає мати свого сина,
Кому в бою не повезло.
Ти нас в Росії чуєш, брате,
Як безневинно лл'ється кров.
Нас не здолають, нас багато.
За нами Правда і Любов!

     ПРИСПІВ

Снова боль, как могу, скрываю.
С глаз подальше людских бегу.
Где-то дымным костром остывает
Счастье наше на том берегу.
Посижу в призрак ночи тупясь,
Отрешенный и сам не свой.
Повернула тропинка круто
В те места, где звериный вой.
Беспокойно вода журчала,
О себе подавая знак...
Это грусти моей начало.
Что-то в жизни моей не так!

Что, друзья, сообщить вам нового?
Заикнись лишь, а вы потом:
Что ты в жизни сделал толкового:
Издал книгу, построил дом?
Эх ты- пугало! Деревенщина!
Сколько прожил? За что платил?
Может ты осчастливил женщину?
С ней ты вместе детей растил?
Приходилось терять с пожарами?
По нелепости срок трубить?
Мог ли в трудный час за товарища
На алтарь себя возложить?
В своем деле ты был уверенным:
Чтобы насмерть, пусть на скандал?
Нахлебался ль воды у берега,
Замерзал или голодал?
Что же есть у тебя человечьего:
Профиль смутный, химера, дым?..
Рот раскрыл...Говорить то нечего,
Когда есть что сказать другим!