Хай буде воля Твоя...
Заховала світло
у кишеньці...
Там де сходить
вранішня роса,
Йшла Марічка у
старій сукенці,
Йшла до Гроба та
свій біль несла...
Пам'ятала як
раділо серце,
Як в душі
складала всі Його слова,
Як надії крила,
повз кубельце,
В вирій
піднімали до Хреста;
Щоб зійшов, та
не відбулось страти!..
Щоб ніхто не
зміг Його схопить!..
За життя своє
зазнала стільки втрати -
Сліз не досить
аби все втопить!..
Той хто був з
Ним поруч, підло зрадив,
Срібло
закривавлене його...
Серце
розривалось безпорадно...
Отче, чи шукаємо
свого?..
28.04.2022 ©СветЛа