Чомукач.

«Чому? ... Чому? …» Чомукає

Маленький наш Чомукач.

Він все уважно слухає

І всотує не за дукач.

 Не змарнувати б потяг цей

У світ новий, небачений,

Тоді ніякий вже ліцей

Не надолужить втрачене.

І я запитання терплю,

Всі справи відкладаю.

Навіть тоді, коли я сплю –

Йому відповідаю.

Він хоче знати – Де? І в Чім?,

Знає, що «балом править».

Бува, запитанням складним

Мене в тупик поставить.

Ділюся досвідом своїм –

Я ж не якийсь там букач.

Якщо розгонишся, - злетиш,

Моя надія, наш Чомукач.