Портрет мого діда.

Висів на місці ікони

Мальований портрет діда.

Ми з ним не зустрілись ніколи –

Такою була планида .

Забрав його у мене

Рік тридцять третій – розп’ятий.

Про це я знаю напевне

Від старшого свого брата.

Брата дотиком освятила 

Рука діда щедра і тепла:

Він наукове світило –

Шукає й знаходить дотепно.

За дідом жалкую безмежно,

Тягнуся за старшим братом,

Сперечаюся з ним обережно,

Бо бачу в нім діда і тата.

І все ж таки вдячний долі,

Я з того, що маю, навіть, –

Портрет мого діда мальований

Мені за ікону править.