Про співтовариство

пропонується спільними зусиллями створити багаторівневий різножанровий літературний твір
Вид:
короткий
повний

графореве

далі

  • 28.12.07, 12:30
Я прямо таки перелетів через огорожу ВиШМу. Взагалі-то огорожа була магічною і покидати ВиШМ без дозволу було не можна. Тебе просто б не пропустила огорожа. Але риючись у бібліотечному мотлосі я якось натрапив на проект огорожі. І знайшов місце, де був “лаз”, але в цьому місці потрібно було перескакувати через огорожу. При вході в кімнати я наштовхнувся на Тамілу-Оракул. Вона глянула, по-пташиному нахиливши голову набік, на мене і запитала-ствердила: - Ну, що встиг? - Угу, - буркнув я і...

Читати далі...

продовження

  • 11.12.07, 08:12
В усіх вчителі, як вчителі, а мені дісталася стара Таміла-Оракул! Норвуд Лісничий потрапив на елітний курс ельфійських стрільців, Агафангел Скайєр уже призначений командиром загону громотворців, а я? По прибутті до ВиШМу нас усіх повели до Алатиру. Там за допомогою рави визначали наші здібності. Всі клали руку на стови і здавали кров. Серед тих, що прибули зі мною було кілька мішанців, але я виявився єдиним, на якому рави зламалася. Рави тільки і змогла, що призначити мені у вчителі Стару...

Читати далі...

____

  • 07.11.07, 11:44
- Вставай, ледащо! розлігся він тут! Засмагає! Всі тільки тебе і чекають. Думаєш у ВиШМі тобі таке просто так минеться! Я встав і поплентався в напрямку, вказаному дивним бомжем. На мене чекала група дивних створінь. Від одного вигляду декого з них міг настати сердцевий напад. Все це нагадувало чудернацький бал-маскарад. Вони нагадували героїв рольових ігр: ельфів, тролів. Були і вампіри. Серед усієї цієї "красоти" стояв один бондин у сліпучо-світлому одязі. Блиск взагалі ніби...

Читати далі...

ех! буду сама! але попереджаю, мене тягне на фентезі

  • 07.11.07, 09:08
Я гріб з усіх сил, але поверхня не наближалася. Мене затягував вир, який невідомо звідки взявся у нашому озерці. Повітря закінчувалося і я втратив свідомість... Отямився я вже на березі. Не на звичному мені з дитинства. На незнайомому...

початок1?

  • 06.11.07, 15:46
Сьогодні я це зробив! Я провчив цього задаваку-воротаря!!! Я, і тільки я, розмочив його ворота! Тож вдасться і це. Я знову пірнув. Там в глибині ховався шпиль церкви, яка кілька століть тому пішла під воду. Вважалося, що коли доторкнешся до шпиля, збудеться найзаповітніша мрія... "Ще одна спроба і все, - подумав я, виринувши за повітрям. - Джон вже хвилюється." Я набрав побільше повітря в легені й з силою пірнув. Коли я розчарований вже надумав виринати, у темній каламутній воді я...

Читати далі...