Про співтовариство

Прадавні та сучасні культури всіх Племен, Народів та Цивілізацій
Вид:
короткий
повний

Алатырь-Камень

Козацькому роду хвороби не страшні

  • 17.11.09, 20:13

Наші предки-запорожці були не втомливими воїнами: життя козака проходило у воєнних походах і відчайдушних битвах з недругами. Недивно, що за 300 років існування Запорозької Січі була створена і ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька системавоєнно-польової медицини. Козаки-лікарі Пам'ятьпро старовинні методи козацького цілительства живе сьогодні лише уфольклорі: з часів козаччини не збереглося жодного письмового джерела,яке свідчило б про давну традицію народного лікування. Перш ніж Січбула ліквідована, запорожці спалили медичні архіви, які знаходилися уПустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирах, - щоб непотрапили до нечестивих рук… «Цирульники» - так називали наСічі козаків-лікарів – володіли мистецтвом лікування отриманих у боюран без звичних ліків – підручними засобами. Прикладали до рани..павутину, а іноді й звичайну землю, а в якості антисептикавикористовували, наприклад, сушений любисток. Діяцілительських ліків посилювалася читанням молитов, вимовляннямособливих – магічних – замовлянь і заклинань. Лікували, перш за все,словом – чим це не прообраз сучасної психотерапії? Відома«трубка-носогрійка» була в пошані на Січі, «як мати рідна». Вона допомагала позбавитися від багатьох недуг. Щоб не стався у походірозлад шлунка, курили трубку, набиту материнкою; нервові розладитрадиційно заспокоювали сумішшю м'яти і звіробою, а куріння табаку здодаванням полину, як вважалося, покращувало зір. Простоюкозацькою «трубкою-сбрулькою» запорожці лікували і хвороби спини:примотували її до викривленої ділянки хребта широким поясом і –відправлялись в похід. До місць забивів прикладали підкови, камні: невсі підряд, а особливі – лікувальні. Підкову використовували також вякості своєрідного тренажера – накачували м'язи по спеціальній системі.Ходили легенди про те, що запорожець одним зусиллям волі умів поставитина місце хребець, що вискочив.На Січі популярними були настої,відвари, спиртові настійки, обгортання цілющими травами – кажучисучасною мовою, цирульники були чудово знайомі з основами фітотерапії. Козацькі маги з особливим характеромФранцузькийінженер Гійом ле Вас сер де Боплан, який викликався спорудити в Українівоєнні фортеці, неочікувано для самого себе, став автором історичноїпраці «Опис України». Фортифікаційних справ майстер був щиро здивований«незрозумілими» діями козацьких магів-цілителів, які буквально з тогосвіту повертали хворих. Очевидно, Боплан мав на увазікозаків-характерників – на Січі їх зазвичай було не більше 5-6 осіб.Еліта війська Запорізького, вони володіли здібністю в прямому розумінніцього слова творити чудеса. «Замовлені» характерниками козаки-запорожцішвидко розправлялися із закованим в лати військом ворога – їх не бралині мечі, ні пулі. Силою погляду характерник міг повернути назад ворогаі за допомогою давнього замовляння при повному штилі наповнити вітромпаруси козацької «чайки». Умів характерник і «відв'язувати відмерця». За козацькими повір'ями, убитий в бою ворог переслідував потімв житті свого вбивцю-воїна, насилав на нього хвороби і невдачі. Томуперш ніж почати лікування раненого, характерник відправлявся у світмертвих і давав вбитому козаком ворогу викуп… Щоб дізнатися, чипереможе Запорозьке військо ворога, напередодні далеких походів івеликих битв маги-характерники застосовували геомантію – гадання наземлі: піднімалися на вершину найвищого в окрузі кургану, слідкували запереміною напрямку вітру і польоту птахів та робили по лише для нихзрозумілим ознакам доленосні висновки. В народі характерників інакше,як чаклуни, не називали: вважалося, що козак може обманути самогочорта. Як тут не згадати колоритних гоголівських персонажів чи героїв«Чорної ради» Пантелеймона Куліша… Першим на Русі характерником –тобто, «той, що має особливий характер» - класик історичної думкиМихайло Грушевський назвав князя Олега. Нащадок славних норманськихвоїнів-вікінгів, Олег отримав від них у спадок магічні знання і вміннязцілювати людей від багатьох хвороб. Проходили століття, до таємнихзнань давніх барсеків (так називалися у норманів воїни-чаклуни)додалися «напрацювання» слов'ян, а також – хозарів, печенігів іполовців. Так що запорозькі характерники – явище, можна сказати,інтернаціональне. Як козаки в бані пиво пилиЗасвідченнями очевидців-сучасників, козаки володіли відмінним здоров'ям:на Січі існувала відпрацьована віками система загартовування.Повернувшись із втомливого походу, запорожець відновлював сили задопомогою «зелених» ванн: заходили після купання у річці у заростіросистої трави, бродили там, поки на шкірі не збереться достатнякількість цілющого пилку… А потім у блаженстві довго обсихав у тіні.«Магія» роси, багаторазово підсилена чудодійною силою трав, підвищувалаопірність організму до хвороб. Наші предки розробили спеціальнусистему очищення організму від шлаків: випиваєш літр-інший пива з медомі сумішшю духмяних цілющих трав – і паришся в бані у своє задоволення!Баня вважалась на Запорізькій Січі кращим засобом від простуди.Невиникала у козаків і проблема авітамінозу, хоча у перервах між боями іпоходами навряд чи хтось задумувався про збалансоване харчування. Уневибагливий козацький раціон входила виловлена у річці риба і…вовчатина. М'ясо вбитого хижака не лише продовжувало, за повір'ями,життя, але і допомагало зберегти гострий зір і відмінний слух. Йогоприкладували до свіжих ран – щоб «загоїлося, як на собаці». Браквітамінів доповнювали запиваючи м'ясні делікатеси особливименергетичним напоєм – узваром із фруктів і трав. Легенди – замість документів Засвідченням доктора історичних наук Віталія Щербака, наукових монографійі статей, які були б присвячені темі козацької медицини, просто неіснує: вчені звикли спиратися у своїх дослідженнях лише на «тверді»факти. Сьогодні ми володіємо лише матеріалами, які були зібрані під часетнографічних експедицій. Григорій Фудім, начальник Київськогомедичного управління Козацьких військ України, подорожував у свій часселами Нікопольського району, записуючи дивом унікальні рецепти, якізбереглися з часів Січі. Вони увійдуть у книгу під назвою«Характерництво і медицина запорозьких козаків», перші розділи якоїдрукує журнал «Козацька Україна». Старовинні рецепти запорозькихкозаків можна знайти у книзі Анатолія Пастернака «Козацька медицина». Деякі козацькі рецепти
 1. Для загоювання застарілих ранНамолодика – «на молодий місяць» - розтерти 3 жмені сухої травибезсмертника пісчаного. Розвести багаття, кинути в ньогополин-чорнобильник, а потім розжарити на вогні лист заліза. Розтертийбезсмертник розкласти на цьому листі. Коли трава спопеліє, перемішати,просіяти і змішати із «дерев'яним» (оливковим) маслом. Прикладати дорани 2 рази на день.
 2. Від анемії, при виснаженні 4жмені перемолотих жолудів, зірваних з дуба віком 25 років, перемішати з500 г «залізної» води. Помістити у півлітровий горщок і виварити дополовини. Додати 3 ст. ложки липового меду. Приймати 4-6 разів на деньперед їжею. Щоб приготувати «залізну» воду, в окріп кидають залізністружки і настоюють, поки не прохолоне.
 3. При стресі, нервовому збудженні (давали козакам звільненим з полону) 1жменя висушеної астри ромашкової (чи дикої) залити 200 г гарячої«мідної» води (готується за аналогією «залізної»). Настояти 30 хвилин.Вживати за необхідності.
 Григорій Львович Фудім, начальникКиївської медичної управи Козацьких військ України, член Українськоїфедерації охорони здоров'я, м.Київ, тел.: (044)284-79-03

Молитва

  • 16.11.09, 19:32
Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння, і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.

Навчіть мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,
коли до сну їх приколише
луна неземної музики.

Навчіть мене, рослини, щастя,
навчіть без скарги умирати!
Сприймаю сонце, мов причастя,
хмільним молінням і стрільчатим.

Хай сонце – прабог всіх релігій –
золотопере й життєсійне,
благословить мій дім крилатий.
Накреслю взір його неземний,
святий, арійський знак таємний,
Накреслю Свастику на хаті
і буду спати вже спокійний.


14 березня 1936
Богдан-Ігор Антонич

Трактовка Тризуба, как сакрального символа.

  • 07.10.09, 11:37

Тризуб, как символ сильного славянского государства уже несколько веков занимает ум ы патриотов Украины и России. Еще в славянофильской среде XIX века во множестве существовали различные трактовки этого символа Киевской Руси. Именно тогда родилась одна из наиболее популярных версий: падающий сокол, как символ династии Рюриковичей. Видимо, основой ее стал популярный католический символ схождения Святого духа (рис.13), который при сильной схематизации напоминает некоторые изображения тризуба. Однако при допущении такого сходства рассматривается только малая часть известных тризубов. Изображения, где на «хвосте» у предполагаемого сокола находятся в разных вариантах крест, меч, булава, солнце и даже птица, явно не укладываются в эту версию.К тому же, к родовому знаку всегда относились очень внимательно: по длине когтей геральдического льва или направлению маха крыльев геральдического орла можно было судить об успешности и агрессивности его носителя. Неужели династия, собирающаяся править вечно, взяла бы на герб падающую птицу? К этому можно добавить, что тризубы распространены в пространстве и времени намного шире, чем род Рюриковичей.

Следующая по популярности версия заключается в том, что тризуб – это некий вензель, включающий в себя закодированное слово или даже фразу (от «Воля» до «Владимир на столе»). Действительно, некоторые изображения тризуба достаточно сложны, чтобы увидеть в них любые знаки, но далеко не все известные изображения тризуба таковы.

Третья версия базируется на славянском представлении о мирозданиии, построенном по принципу Триглава, т.е. принципе единства трех начал: Яви, Прави и Нави. Где два из трех принципов являются зеркально противоположными и находятся в постоянном противодействии (Явь и Навь), а третий вносит в это противостояние гармонию, являясь одновремнно и объединяющим и разделяющим. По этому принципу на три составляющих может быть разложен любой процесс, любое явление. Это созвучно, но не тождественно восточной триаде Ян-Инь-Ден.

И с такой трактовкой невозможно не согласиться, поскольку если в славянской (и в индоевропейской в целом) культуре присутствует представление о троичности мира, и один из важнейших символов этой культуры имеет трехчастное строение, то сложно не увидеть связи между этими фактами.

Тризуб, являющийся малым гербом Украины, весьма схематизирован, но именно в нем пытаются что-нибудь увидеть или найти. А есть ведь более древние и намного более содержательные тризубы (Рис. 1, 2, 3).

Это, например, так называемые тризубы Ярослава, изображенные на подвесках-амулетах (о том, что это именно амулеты, а не знаки представителя князя, говорит их соседство в подвесках с клыками, раковинами, металлическими фигурками сложной формы и пр.). Датировка их весьма условна, она базируется главным образом на схожести рисунков.

На рисунках 1 и 2 достаточно отчетливо прсматриваются две змеи, распахнувшие пасти на центральную фигуру, олицетворяющую верховную божественную власть: солнце на рис. 1 и сидящую птицу (Сокол-Род на вершине мирового дерева?) на рис.2. На третьей подвеске мы снова видим солнце, как центральную фигуру, но здесь змей уже заменяют причудливые ветви растений. Аналогичный, но более схематизированный тризуб мы видим на печати Изяслава Ярославича (рис.4). Здесь над центральной частью реет равносторонний солнечный крест.

На первый взгляд, трактовка боковых элементов тризуба, как змей, выглядит несколько натянутой. Но давайте расмотрим еще один тризуб: амулет из салтовского захоронения 1 (рис.5). Здесь змеи уже не вызывают сомнения, как и центральный символ – булава. Кстати, точно такие же булавы мы находим в руках у Бога в тризубой короне со знаменитых киевских эмалей (рис.6).

Этот сюжет почему-то традиционно называют «вознесением Александра Македонского». Более чем сомнительная трактовка применительно к подобным сюжетам на территории Руси. Зато он замечательно укладывается в концепцию Триглава: два противоположных агрессивных начала (в данном случае – грифоны) и центральное божество.

Мы можем найти множество подобных сюжетов в произведениях искусства индоевропейцев: Бог (либо его символ – солнце, булава, меч, крест) и змеи (драконы, львы, грифоны, ветви растений). От змееногой богини Даны у скифов и индусов до змееногой «Ефросин» на амулетах-змеевиках XII века. Скажете снова натяжка? Мыслимо ли существование символа с фиксированным смыслом столь протяженное время, переходящее из этноса в этнос, из культуры в культуру? Видимо да, если символ священен и несет в себе истину, неподвластную времени. Например, принцип мироздания.

На рис. 14 мы видим повторяющийся сюжет: человек (либо Бог) держащий двух птицеголовых драконов, имеющих множество голов. Сюжеты похожи до мелочей, но разнесены во времени и пространстве: навершие скифского бунчука-знамени из Ирана, кельтский ритуальній кинжал из Центральной Европы и средневековая славянская застежка. Также благополучно кочевала сквозь время змееногая Богиня, присутствовавшая на скифских амулетах и налобниках их боевых коней, и дожившая до наших дней на писанках и рушниках.

Принцип Триглава, выраженнный двумя противоборствующими и третьим – разделяющим и объединяющим божественным началом, присутствует и в греческой культуре. Жезл Гермеса, врученный ему Апполоном, состоит из двух змей, обвившихся вокруг центрального стержня и раскрывших пасти на солнце с крыльями (рис.7).

Этот жезл, врученный мудрецу, сделал его Богом и вестником Богов, ибо открыл пути в три мира: мир Богов, мир людей и мир мертвых. Ничего не напоминает? Снова Правь, Явь и Навь. Жезл Гермеса, Кадуцей, открывающий пути и спасающий от сглаза – символ Триглава, символ тройственности мира.

Даже у непримиримой к язычеству православной христианской церкви этот символ выжил и сохранился до наших дней. Это крест «виноградная лоза» у православной и армянской церквей и характерный узор на митрах (тоже языческое слово – от Митры Непобедимого) православных митрополитов (рис.8). И уж полная копия жезла Гермеса – посохи православных и армянских иерархов (рис.9). Сложно сказать, у кого позаимствована символика этих посохов: у греческих жрецов или славянских волхвов, но символика Триглава в ней несомненна. Две змеи склоняющиеся к центральному символу высшей божественной власти: солнцу, кресту, ларцу с мощами святого – очень узнаваемый сюжет. Сами христиане называют такие посохи посохами Моисея, подразумевая сюжет о превращении брошенного посоха в змею. Однако такое пояснение выглядит натянутым: аналогичные посохи отсутствуют у иудеев и католиков, да и парность змей никак не поясняется.

Зато пояснение парности описанных змей мы находим в современном индуизме. В основании Мирового Дерева спит змея Кундалини. Для того, чтобы начать двигаться по Дереву вверх, она распадается на двух змей: солнечную – Пингалу, и лунную – Иду. В ведических гимнах образы змей и ветвей дерева взаимозаменяемы, как пишет в своих пояснениях к Махабхарате известный учитель Саи Баба. Тут уместно вспомнить, тризубы «Ярослава», где змеи по бокам солнца заменены на ветви растений, и скифские изображения змееногой Богини, которая далеко не всегда змеенога. Иногда вместо ног у нее ветви.

Кстати, описание движения змей по Мировому Дереву Саи Баба иллюстрирует изображением Кадуцея-Жезла Гермеса.

Изображения двух симметричных змей, двух сущностей, которые объединяет и разделяет третье начало, постоянно присутствует и в наиболее древней европейской цивилизации – трипольской культуре (рис.10,11).

Один из центральных символов древнеегипетской культуры – знак Ра (рис.12), тоже содержит упомянутые символы: две змеи, охраняющие солнце с крыльями. Сопоставление знака Ра и жезла Гермеса вполне правомерно, если учитывать, что Гермес Триждывеликий, обладатель жезла-Триглава и автор Изумрудной скрижали, где описано строение мира, был родом из Египта, только там он носил имя Тот, и именно оттуда его учение попало в классическую греческую философию, и, в несколько искаженной форме, в европейский герметизм.

Итак, мы видим, что сегодняшний государственный герб Украины, унаследованный от Киевской Руси, является схематизированным символом, дошедшего до нас сквозь культуры и этносы принципа тройственности мира, принципа, который в славянском мировоззрении называется кратко и емко – Триглав.

http://www.kurgan.kiev.ua/ _________

Україна без Своєї Святої Рідної Тисячолітньої Свастики

  • 02.10.09, 13:05
ХтоКоли Чому Знищив Хрест На Стелі Софіївського Собору у Києві? ФашистиЙого Не Чіпали! Комуняки Його Не Рухали! Чому знищили: це був хвостатийхрест, инакше званий СВАСТИКА. Хто – здогадатися неважко Це вони воюютьзі знаком СОНЦЯ по всьому світі: НАВІТЬ в ІНДІЇ і КИТАЇ! Вперше побуваву Софіївському соборі лишень в 2002-3 роках і поряд з усім іншим бувнадзвичайно вражений саме цим: просто над головою на стелі в самомуцентрі собору величезний ХРЕСТ ХВОСТАТИЙ тобто справжня СВАСТИКА!Символ вічності! Як в ІНДІЇ! Як в ТИБЕТІ! Як в КИТАЇ!

Мандруючи світами завжди згадував його. І от я знову в Софіївському соборі. 26 вересня 2009 року. Навмисно пішов туди саме задля ХРЕСТА. Хотів показати його синові. А ХРЕСТА нема! Питаю присутніх музейних чергових жіночок. Кажуть тут "ніколи ніякого хреста не було". Вже й син кепкує. Каже "певно це Вам, тату, приснилося у Ваших китайських мандрах." Я не відступаю. Питаю тихенько в екскурсоводки "Де ХРЕСТ зі стелі?". Вона каже "Не було там ніякого ХРЕСТА". Питаю тихенько в іншої. "Ніколи там не було нічого". Вже хочу йти геть в безнадійній впертості переконаний що вони або брешуть або бояться сказати правду. Йде ще одна екскурсоводка. Питаю напролом голосно при гостях закордонних: "Хто і коли забрав ХРЕСТА зі стелі?" Раптом чую: "Кілька років назад була спецкомісія реставраторів (?), яка визнала що цей хрест не відповідає українській ментальності і тому його слід прибрати." Хто Коли Чому Знищив Хрест На Стелі Софіївського Собору у Києві? Фашисти Його Не Чіпали! Комуняки Його Не Рухали! Чому ХРЕСТА забрали – всім ясно: це був хвостатий хрест, инакше званий СВАСТИКА Хто винний – здогадатися неважко Це вони воюють зі знаком СОНЦЯ по всьому світі: НАВІТЬ в ІНДІЇ і КИТАЇ! НЕОБХІДНО ХРЕСТА ПОВЕРНУТИ УКРАЇНІ! Це – ГОЛОВНИЙ ЗНАК ДУХОВНОГО ЦЕНТРУ УКРАЇНИ!!! А "вибрані люди вибраного народу" борються з ГОЛОВНИМ світовим солярним ЗНАКОМ по всьому світі. Включно з Індією. Включно з Китаєм. Саме в Китаї, як і в Тибеті, цей знак у винятковій пошані. Його можна зустріти, окрім храмів, просто на машинах і на людях. Як знак щастя і удачі. Але останнім часом його все важче купити. Питався чому так є. Мовчать. Один продавець каже нарешті, що "цей  малюнок радять не випускати і не продавати". Отакої, панове! Зовсім незабаром цей "вибраний нарід" захазяйнує у нас достеменно і відкрито і все усюди "познімає: де яка іконка". І не стане навіть УКРАЇНИ. Скажуть "тут ніколи нічого не було!" Закликаю всіх ЖИВИХ УКРАЇНЦІВ зібратися разом у згоді вимагати повернення ХРЕСТА на стелю головного ХРАМУ УКРАЇНИ! Без цього знаку храм мертвий! Без цього храму мертва УКРАЇНА! Не можна жити самим лишень пивом і футболом, самим лишень джазом із цигарками, срати-спати-срати-спати! ЛЮДИ-ХТО-ЩЕ-ЖИВИЙ! Прокидайтеся! Не можна мовчати на 2-метровому чорноземі люди бідні і голодні, бо дурні й безвільні, як проститутки останні в стервозній Європі, "курві хижій". Далі вже нема куди, прокидаймося, зголошуймося, опираймося! ВИМАГАЙМО! ПЕРЕМАГАЙМО! Це наша земля!

Ось мій контакт [email protected] тел. 80939296766 ДЕРЕҐА ЯРОСЛАВ СТЕПАНОВИЧ 

Днк-генеалогия

  • 24.08.09, 23:48
Арии - наши предки. Генеалогическая теория

ОТКУДА ПОЯВИЛИСЬ СЛАВЯНЕ И "ИНДОЕВРОПЕЙЦЫ"?
ОТВЕТ ДАЁТ ДНК-ГЕНЕАЛОГИЯ



ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ПОЯСНЕНИЯ. ИСТОРИЯ ВОПРОСА

...........ДНК-генеалогия вообще, и славян в частности

Суть ДНК-генеалогии и ее основные положения я неоднократно описывал раньше (http://www.lebed.com/2006/art4606.htm
, http://www.lebed.com/2007/art4914.htm , http://www.lebed.com/2007/art5034.htm
). На сей раз я перейду прямо к делу, напомнив только, что в ДНК каждого
мужчины, а именно в его Y-хромосоме, имеются определенные участки, в которых
постепенно, раз в несколько поколений, раз за разом в нуклеотидах накапливаются
мутации. К генам это отношения не имеет. И вообще, ДНК только на 2% состоит из
генов, а мужская половая Y-хромосома – и того меньше, там генов ничтожная доля
процента.

Y-хромосома – единственная из всех 46 хромосом (точнее, из 23-х, которые несет
сперматозоид), которая передается от отца к сыну, и далее к каждому очередному
сыну по цепочке времен длиной в десятки тысяч лет. Сын получает Y-хромосому от
отца точно такую же, какую тот получил от своего отца, плюс новые мутации, если
таковые произошли при передаче от отца сыну. А случается это редко.

А насколько редко?

Вот пример. Это – мой 25-маркерный славянский гаплотип, род R1a1:

13 24 16 11 11 15 12 12 10 13 11 30 16 9 10 11 11 24 14 20 34 15 15 16 16................


http://sventovid.narod.ru/

Марш орійських титанів

  • 17.08.09, 09:55
Марш орійських титанів


Ти єсть Рус , ти Сонця син,
Крокуючої Сварги промінь,
Що тне пітьму брехні й облуд,
Запалюючи правди пломінь.
Країна Русь твоє гніздо
Земля орійської потуги
Де соколина Вишна рать
Здіймається в Сварожі луги.
Щоб перуницею пройтись
По обріях землі святої
Де гадина крадеться, слизь,
В обійми щедрі, теплі твої.
Ти в Праві славиш лик Богів,
У Яві ниву ростиш плідно.
А в Наву – путь проводиш Дух,
Батьків й синів – героїв - гідних.
Тож підіймаймо вище стяг,
Звеличуючи гордо Славу,
В борні за предків, за життя,
За землю й Праведну державу!


Арій. липень 2008

Прабатьківщина арійців

  • 14.08.09, 15:37
Карта
з книги Артура Кемпа “Марш титанів. Історія білої раси” (March of the
Titans. A History of the White Race) — USA, Ostara Publications 1999,
2001. www.white-history.com

Прабатьківщиною індоєвропейців
(арійців) могли бути південноросійські й українські степи, — вважає
завідувач відділом теоретичного мовознавства Інституту мовознавства РАН
професор Костянтин Красухін.

Питання про місцезнаходження
індоєвропейської прабатьківщини — спірний, свої гіпотези на цей рахунок
висували багато вчених-компаративістів, нагадав дослідник напередодні
шостої Міжнародної конференції «Мовні контакти в аспекті історії», що
проходить на філологічному факультеті МГУ імені Ломоносова.
«Але
всі погоджуються з тим, що саме індоєвропейці вперше одомашнили коня,
що дозволило їм поширитися в Євразії від Британських островів до Індії
й Китаю», — сказав Красухін.
На думку професора, найвірогіднішою
батьківщиною коней, а отже й індоєвропейців, є південноросійські та
українські степи. Це підтверджується даними етимології, а відновлення
процесу запозичення назв коня в індоєвропейських мовах відновлює
картину індоєвропейсько-месопотамських і передньоазіатских відносин.

http://www.youtube.com/watch?v=B3Bsq3srxhw&feature=response_watch

http://www.youtube.com/watch?v=41DAsAYv3iM&NR=1


http://www.youtube.com/watch?v=tSUwNxI5sQ4&feature=fvw

Сопричастя по-християнськи та по-рідновірськи: відчуйте різницю!

  • 14.08.09, 13:44


В ушанування жертв Голодомору 1932-1933 років Спілка української молоді ініціювала акцію «Сопричастя». Кожному здоровому українцю віком від 18 років пропонується протягом 21-22 листопада тримати суворий піст без їжі, молитись за упокій душ померлих від голоду та безвинно вбитих і дати милостиню. Правовірний християнин від таких високодуховних дій
може відчути справжній катарсис, справжній підйом над ситою повсякденністю, справжню корисність свого існування.
А рідновір – ні, не відчує всіх наведених вище спецефектів. І не зробить нічого з вищезапропонованого. Що ж він відчує і що зробить у День Голодомору?
По-перше,  рідновіра не дуже цікавить потойбічний шлях померлих. Оскільки для рідновіра «геєни вогняної» не існує, відмолювати грішні душі від потрапляння туди й від смоловаріння там не має сенсу. І без наших молитов ріка Нави винесе гідних до нового життя у нащадках – рано чи пізно.
Єдине, що ми можемо зробити для них, – це допомогти цій річці винести їх раніше. Як? А через народження дітей. Нових дітей свого народу – оскільки нове народження може відбутися лише у своєму народі.
Так що ж ми можемо зробити для душ померлих родичів? Кохатись і народжувати, і годувати своїх дітей.
По-друге, рідновіра не стосується спокута своїх гріхів через піст. Рідновіру не світить ні прощення, ні довічний спокій у райській резервації. Рідновір відповідає за всі свої вчинки самотужки, без усяких розіпнутих спасителів та святих заступників, і відповідає не тільки за себе за одного, а й за весь рід свій, від пращурів до нащадків.
Тому рідновір не голодуватиме без нужди й потреби. Рідновір береже своє здоров’я – тому що це хліб і здоров’я його нащадків. Рідновір не відмовлятиметься від кохання у чиюсь шану – навпаки: він подбає зачати нове життя, тому що наші нащадки – це наша вічність. І це довічне життя народу, зазнавшого тяжких утрат у часи Голодомору.
Так що ми можемо зробити для свого вічного життя? Їсти, тренуватись, кохатись і народжувати!
По-третє, для рідновіра своя сорочка ближче, а свій рід – ближче й за свою сорочку. І якщо рідновір уже має своїх дітей – тоді він саме їм допоможе в першу чергу, а вже потім сиротам та іншим нужденним.
Рідновіру не потрібно демонструвати свою щедрість ні перед господом, ні перед суспільством. Зате створити чи купити своєму синові їжу, книгу та зброю – це рідновірський підхід. І подарувати дружині сина чи дочку – це також рідновірський підхід. Тому що досягнення наших дітей – це найкращій дар народові.
Так що ми можемо подарувати, що зробити для свого народу? Кохатись, народжувати й виховувати дітей гідними
продовжувачами справи і слави Роду.
По-четверте, рідновір бореться не за своє персональне місце в раю, а за місце під Сонцем для всього роду свого. Тому рідновір дбає не про прощення гріхів, а про нарощування своєї сили – особової, сімейної, родової, національної. Якщо
рідновір купує свічку – то не для задоволення якогось там святого, а щоби самому бачити у темряві. Якщо рідновір  звертається до Бога – то не за порятунком, а за знанням та силою. А щоби Боги були впевнені у твоїй гідності й спроможності отримати божі дари – краще звертайся, якщо ти вже хоча б трохи освічений та озброєний.
Так що ми можемо зробити для своїх Богів? Купувати книги та зброю. І приділяти час опануванню тим і другим. І не тільки по святах, а постійно й наполегливо.
До речі, так ми ще й завадимо катам, сучасним і майбутнім, повторити Голодомор на нашій землі. Освічений, озброєний і готовий діяти народ – що може краще застерегти чужинців від ошукування наших комір і погребів?
Так до чого ж ми закликаємо всіх рідновірів, усіх українців, усіх козаків, усіх слов’ян? Що робити в ушанування жертв Голодомору?
Їсте добре! Годуйте своїх дітей! Освічуйтесь, озброюйтесь і тренуйтесь! І найголовніше: кохайтеся й народжуйте!

Дмитро Кисельов