Пам’яті Богдана Ступки.

Пам’яті Богдана Ступки.

На рівні відвертості гри не існує,

Є просто пульсація чистоти.

Творець не вмирає, він –  інтегрує.

У ньому, як зародки, - я і ти.

На рівні відвертості, поза умовностей

І рамок із часу для пустоти,

Звучить на тональностях вічного Всесвіту

Любов, що, як зодчий, зводить мости.

На рівні відвертості, поза сумнівом,

Гріховність і праведність - завжди свята.

Творець не вмирає – миттєвою думкою

Міняє історію, світ і літа.

На рівні відвертості сцена стирається.

І ми, в драмі вічності – не глядачі.

Актор не вмирає – завіса спускається,

А в наших серцях його слово звучить.

На рівні відвертості фальші немає.

Ти міг це нести тим, хто мав Тебе чути.

Богдане, душа Твоя в нас не вмирає,

Ти вчив як не вбити її, не забути.

І квіти, слова,і уклін до землі –

Все лиш атрибути процесій прощання.

Ти образом став всіх життєвих емоцій,

Зігравши всі ролі в грі світопізнання.

Тому я не пам’ять несу у собі

А погляд очей та глибини тоналі.

Спасибі, великий наш Майстре Тобі,

Що ми в Тобі світ і себе в нім пізнали!

Ірина Вір

Липень 2012 року  

http://vk.com/public30477468

kiryna@ua.fm