День Святого Миколая

Скоро, дуже скоро по землі буде ходити святий Миколай. Миколай чудово знає, де живуть добрі, слухняні (і навіть трошки неслухняні) діти. І давнім звичаєм у предивну ніч з 18 на 19 грудня приносить їм під подушку те, про що вони мріють. Часто попри дітей і дорослим щось гарне кине під подушку. А вранці залишаються тільки подарунки. І ніхто ніколи не бачить Чудотворця. Бо він сам не хоче, щоб його бачили. Бо справжні Миколаєві дарунки --- коли це сюрприз, коли це таїна, коли дитячі душі сповнені передчуттям чуда. Але є багато дорослих, котрі все псують. Котрі нічого в чудесах не розуміють. Вони не хочуть бути помічниками святого. Зрештою, не розуміють своїх дітей.  Вони часто заздалегідь купують дитині дарунок і вручають тижнів за два, кажучи: "Оце тобі буде на Миколая!" Інші вручають таки того дня якісь дрібниці, але це не надто міняє справу. Ще інші вважають, що Миколай може приносити лише практичні речі, як-от теплі рукавиці чи шкарпетки, або щось інше, що якраз необхідно було дитині придбати.  На мою думку, якщо вже так дарувати, то навіщо та вся комедія. Бо то не справжній святий Миколай. Той --- казковий, вимріяний, таємничий... І подарунки його --- справжні. То не відмазки.  Колись радянські ідеологи поглумились над святим Миколаєм, придумавши поставити на його місце Діда Мороза. А святий Миколай, принаймні на Галичині, мусив піти в підпілля і там і жив, і творив чуда багато років. Сьогодні --- інша халепа: святого Миколая комерціалізують. Образ святого ретушують до невпізнанності. А тут ще й інший суто комерційний образ ---- Санта Клаус --- вводить в оману чесних людей.  Отже, прошу вас: допоможіть святому Миколаю принаймні в Україні лишатися собою. Хай заходить звечора до чемних дітей, непомітно, нечутно, як і колись. І приносить радість. І хай живуть і далі наші українські традиції.