Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

ШАХТА № 8. Самый честный фильм о Донбассе

  • 25.09.11, 16:41
Документальный фильм “Шахта №8 был снят в городе Снежное Донецкой области эстонской съемочной группой. Он рассказывает о жизни в безнадежном шахтерском поселке, где люди вынуждены копать уголь прямо у себя во дворах, чтобы добыть средства к существованию. Один из главных героев – внук бывшего директора снежнянского завода “Химмаш” 15-летний Юра Сиканов, который работает в нелегальных шахтах, чтобы прокормить своих сестер.

В фильме демонстрируются уникальные и шокирующие кадры подземного детского труда. Возможно, это самый честный фильм о современном Донбассе, где без купюр и ретуши рассказывается о жизни в шахтерской глубинке.

Фюле до Януковича російською, щоб той його месідж зрозумів,

  • 25.09.11, 15:44
говорячи голосно та переконливо щодо України
Віктор Янукович і Штефан Фюле
 
Коли Європейський Союз спільно висловлює свою думку щодо нагальних питань, то це варто не лише схвалення, це ще й дивує. Причиною такою виняткової єдності, яка була висловлена після місяців вагань, стало згортання демократії в Україні.

Можливо, Євросоюз знову буде мати різні погляди під час зустрічі в ООН щодо визнання Палестини державою, може вагатися щодо підтримки демократії у Північній Африці, але він непохитний щодо України – ЄС виступає проти політики нинішнього керівництва України, яке невтомно проводить кампанію з метою помсти партії, яка була при владі до нього.

Криза в Україні – це також криза Політики Східного Партнерства ЄС. Лідери п‘яти країн Східного Партнерства – Вірменії. Азербайджану, Грузії, Молдови та України зустрінуться зі своїми партнерами з ЄС у Варшаві наступного тижня. Здається, що цей саміт вже дещо загальмував переслідування Президентом України Віктором Януковичем та його соратниками колишнього прем‘єр-міністра, а нині опозиційного лідера Юлії Тимошенко, яка зараз знаходиться у в‘язниці. Але ця відстрочка з вироком у справі може бути тимчасовою. Зараз задається, що керівництво України збагнуло, що воно не може більше використовувати розбіжності серед членів ЄС.  Висловлюючи спільну позицію, ЄС направив минулого тижня трьох своїх представників до кримського курорту Ялти, щоб донести суворий месідж. Єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле сказав Януковичу, що три події, які мають відбутися протягом наступних місяців, знаходяться під загрозою, якщо Україна продовжить переслідування опозиції.  Перше – це візит Януковича до Брюсселю наступного місяця. Друга – це саміт ЄС - Україна, який має відбутися у грудні. Третє – це завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію. Щоб впевнитися, що його месідж зрозуміли, Фюле звернувся до Януковича російською. Щоб надати впливу своїм словам, Фюле зробив своє звернення разом з Членом Європейського парламенту, ветераном-право-центристом з Німеччини  Елмаром Броком та  Міністром закордонних справ Швеції та одним з ініціаторів Східного Партнерства Карлом Більдтом. Їх месідж був чітким – головні європейські інституції єдині в їх розумінні того, що демократія в Україні знаходиться під загрозою і навіть Швеція, яка є однією з країн, які найбільше підтримують Україну на шляху до ЄС, має бажання відмовитися від Угоди про Асоціацію. Також допомогло те, що Канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала багато подібного до цього  у своєму листі до Януковича минулої середи (14 вересня), а перед цим Держсекретар США Хілларі Клінтон та Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Кетрін Ештон зробили теж саме. Жорсткий месідж ЄС заслуговує на похвалу не тільки через його прямоту, але й через його зміст. Фюле та інші дали чітко зрозуміти, що справа не тільки у лідері опозиції, яку ув‘язнено, мова йде також про якість демократії в Україні. Звільнення та виправдання  Тимошенко не є достатніми;  вона повинна мати  повноцінну можливість брати участь у парламентських виборах наступного року, а її партія та інші опозиційні партії  повинні мати можливість вільно проводити свої передвиборчі кампанії. Без цього вибори не будуть вільними та чесними. Ця нова рішучість щодо України, яка є найбільшою країною серед учасників Східного Партнерства, повинна слугувати сигналом для інших країн-учасників, серед яких тільки Молдова демонструє успішне просування демократичним шляхом. Але для того, щоб саме так і було, лідери ЄС мають приділяти більше уваги  своїм східним сусідам. А ні прем‘єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон, а ні Президент Франції Ніколя Саркозі не вважають, що цей саміт вартий їх присутності. Це можна зрозуміти через теперішню кризу в ЄС  та через зростаючу кількість самітів, які не несуть ніякого змісту.  Але залишаючись в стороні, ці лідери зменшують вплив на зміни у політиці, які вони підтримали раніше, коли вони, за загальною думкою, зберегли використання принципу «більше для того, щоб отримати більше»  - більше допомоги для того, щоб відбулося більше реформ – і це потрохи має свої наслідки у реформованій політиці Європейського Сусідства. Цей принцип може не працювати будь-де. Наприклад, багатий на гроші та енергоносії Азербайджан навряд чи буде вражений декількома мільйонами євро, які ЄС  може не надати. Однак, іноді дуже важливо посилати правильні сигнали.  Демократія та демократичні реформи  в країнах - сусідах ЄС вимагають такого чіткого однозначного підходу. 

http://www.europeanvoice.com/article/imported/speaking-loudly-and-forcefully-on-ukraine/72075.aspx

У керівництва нашої держави – особливий нюх на гроші.

  • 24.09.11, 19:11

У нинішнього керівництва нашої держави – особливий нюх на гроші. Не на свої, звичайно. А на гроші народу, тобто на наші з вами. Колишні керівництва країни мали добрий нюх на державні гроші і через цей нюх державні гроші перетворювалися на особисті і швидко зникали. І от прийшов такий час, коли в державі перестало вистачати грошей на існування самої держави. Та й людей при владі, кожен з яких вважає, що «Держава – це я!», не зменшилося. Воно ж і зрозуміло.
 Кожна мала частина держави, хай ось навіть наприклад, Київський зоопарк, просто пищить-як-хоче принести трошки грошей і своєму начальству. Тому я, як приватна фізична особа, купую яйця в супермаркеті по 8 гривень, оплачуючи всякі там накрутки, включаючи маржу прибутку магазину, а Київський зоопарк купує яйця по 18 гривень за десяток, оплачуючи складнішу комбінацію, по якій зайві десять гривень діляться, дробляться і йдуть по декількох таємних напрямках. Це звичайне явище.
 Все, що купується за державний рахунок, коштує набагато дорожче, ніж те ж саме, куплене простим громадянином. Будь це яйця, для того, щоб годувати київських слонів омлетом, або плаваюча бурова установка для української нафтової промисловості, з допомогою якої будуть шукати нафту на Шацьких озерах або в Південно-Бузькому лимані, держава завжди свідомо переплатить. Тому, що вона щедра. І тому, що держава – це не ми, а ВОНИ, що складаються з багаторазового «Я».
 Але раніше вона, точніше ВОНИ примудрялися переплачувати за держзамовлення і держтовар, легко обходячи закони про тендер, і одночасно виплачувати населенню, що бідніє, соціальну допомогу та пенсії. А тепер ось на соцдопомогу і пенсії не вистачає. Тому яйця для слонів залишаться по 18 гривень за десяток. (Цікаво, які ж інші були запропоновані ціни на тендері, якщо нижня ціна вперлася в цифру 18?) А от із соцвиплатами і пенсіями так далі жити у держави не виходить. Треба вибирати: або слони у зоопарку, або соціальні виплати.
 Звичайно, ми з дитинства виховувалися в любові і повазі до тваринного світу. Якщо хтось із нас в результаті складних державних процесів, спрямованих на скорочення соціальних виплат і пенсій, які називаються одним словом «реформування», виявиться без копійки в кишені і без даху над головою і таким чином повернеться в стан дуже високо розвиненої, але все-таки тварини, він сміливо зможе піти у київський зоопарк і проситися в клітку, яку напевно скоро встановлять, з написом «Homo sapiens». Ось тоді і йому дістанеться яєчня з цих чудових яєць по 18 гривень за десяток.

Зі ЗМІ зникло поняття «середній клас»

 Ви, до речі, помітили, що з преси, з радіо та телепередач випало і зникло останнім часом поняття «середній клас». Мені от цікаво: воно випадково зникло, або по команді, за якою в 2008 році на приватних і державних каналах було під забороною слово «криза». Пам’ятаю, як прийшов я на запис одного ток-шоу і мене відразу попередили: «Краще слово КРИЗА не вживати, все одно виріжуть!»
 І ось бачите, прибрали слово з ефіру, і обійшла світова криза Україну стороною! Європа досі економічно обсипається, страждає. У Греції з кожним днем  все гірше і гірше, в Італії теж, у Великобританії тільки за останній час близько ста тисяч держслужбовців звільнено. А у нас – порядок! Ми цього не допустили! Не можуть на нашій суверенній території конкурувати дві кризи: рідна українська і якась там світова.
 Наша криза краща і стійкіша. Ми навчилися при ній жити, не дивлячись на правила та умови, що міняються майже щодня. Але ось тепер закрадається підозра, що словосполучення «середній клас» теж свідомо прибрано з громадського вжитку. А значить, високі державні уми нас уже привчають до майбутнього нового устрою України, в якому середнього класу не буде. Напевно тому, що він нам за ментальністю не підходить. Та й державі не по кишені. Адже на Заході середній клас – це матеріально незалежна, освічена і тому законослухняна основа суспільства, що складається з вчителів, лікарів, держслужбовців і дрібно-середніх підприємців.
 Я розумію, що з української точки зору в цьому переліку щось не правильно. Матеріально незалежні, а значить і законослухняні лікарі і вчителі? Матеріально незалежний, наприклад, директор київської школи, в якій навчається тисяча дітей і в якого зарплата 2500 гривень чистими? Або лікар швидкої допомоги, зарплату якого незручно називати вголос, не кажучи вже про те, щоб пред’явити її ось тут в письмовому вигляді? Хто ж у такому разі стане основою українського суспільства? Члени парламенту? Або члени найбільшої в країні партії? Або ті, у кого є під подушкою сто доларів? Питання, звичайно, цікаве.

До обмінника з паспортом

 Але в усякому разі в країні явно починається нове життя, супроводжуване своєрідним переписом населення – населення з заничками у валюті. Тепер кожного, хто принесе в обмінника 10 доларів, змусять показати паспорт і зафіксують. І за результатами цього «перепису» в уряду, можливо, виникнуть нові ідеї на тему: як уберегти бюджетні гроші від поглинання їх пенсіонерами та соціально незахищеними. Того й дивись, з’являться скоро таємні або явні списки соціально незахищених і пенсіонерів, які дозволяють собі міняти долари на гривні! І скаже держава чітко й голосно: якщо у вас є валюта, громадяни, значить ви – забезпечені і цілком можете обійтися без соціальних гарантій! А будете протестувати – змусимо звітувати в податковій за кожний принесений в обмінний пункт долар або рубль!
 З іншого боку, знаючи наші бюрократичні традиції і оригінальний рівень суспільної моралі, цілком можу допустити, що паспортні дані людини, що принесла в обмінник тисячу доларів, можуть опинитися в руках у кримінальних підприємців. Що буде далі – легко собі уявити.
 Особисто мені, наприклад, здається, що дане рішення Нацбанку суперечить «Закону про захист персональних даних», яким так пишається нинішня влада. Адже тут легко доступними стають не тільки особисті дані людини, але і його «обмінний потенціал». Ви можете мені у відповідь сказати, що у нас суперечать один одному тисячі законів та інструкцій. І нічого, країна собі живе, не париться! І ви будете праві. Але самим правим завжди виявляється держава. Особливо, коли їй на що-небудь не вистачає грошей. У держави нюх на гроші народу стає з кожним роком все гострішим і гострішим. Куди там службовим собакам!

Андрій Курков – письменник, журналіст, кіносценарист
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24338453.html

Познакомьтесь с историей Украины ("Il Legno Storto", Италия)

  • 24.09.11, 18:29


Посещение мемориала жертвам Голодомора


Несколько гектаров возле Киево-Печерской лавры, чтобы напомнить о самых черных и замалчиваемых страницах европейской истории. Памятник жертвам Голодомора, расположенный к юго-востоку от центральной площади Майдан Незалежности возле метро Арсенал - это мемориальный комплекс скромных размеров, но огромной важности. Он находится на берегу Днепра, рядом с самым посещаемым монастырем столицы.
Характеризует национальный монумент (этот статус был дан ему в феврале 2010 года за несколько месяцев до его завершения) тридцатиметровая белая башня в форме свечи: символ сталинского геноцида, в результате которого между 1932 и 1933 годами были уничтожены люди (3941 тыс. жертв), обвиненные в том, что они были «богачами» и украинцами. Десятки сотен пострадали от голода.
Эта трагедия — плод жестокой политики Сталина, который в рамках кампании насильственной коллективизации земли приказал реквизировать съестные запасы, урожай и даже домашний скот жителей украинских сел. Эти меры в особенности затронули центрально-восточные области (Донецкую, Днепропетровскую, Кировоградскую, Николаевскую, Полтавскую, Черниговскую, Черкасскую, Харьковскую и Запорожскую), что привело к гибели от голода множество людей.
Причины этого тщательно продуманного массового уничтожения людей заключались в следующем: в потребности государства в деньгах, которые можно было выручить от продажи зерна и наполнить таким образом казну СССР, в желании режима, основанного на коллективной собственности средств производства, уничтожить мелких землевладельцев, в намерении стереть с лица земли народ, отличающийся от русских, который справедливо и настойчиво требовал независимости.
Подтверждает этот национальный тезис и тот факт, что Голодомор тридцатых годов был также и на Кубани: этот регион географически расположен в РСФСР, но фактически населен украинцами.
Дорогую и горькую цену за эту политику заплатила молодежь: дети умирали из-за ослабления иммунной системы, если сироты выживали, то их вынуждали взять новую русскую фамилию.
Напоминают об этом высеченные кресты на башне в форме свечи, вместе с с большим железным крестом, являющимся символом жертв религиозных преследований, в окружении пяти крылатых фигур, символизирующих украинскую нацию, которая после непрерывных репрессий, сначала в царские времена, в потом в период, когда у власти находились коммунисты, наконец-то смогла отправиться в свободный полет, после того как страна стала независимой, а Голодомор был признан Конституцией геноцидом. Этот акт был подписан в 2006 году бывшим президентом Виктором Ющенко, особенно чувствительным к проблеме.
Внутри конструкции создан музей округлой формы, на стены которого проецируются документальные фильмы с субтитрами на английском языке вокруг алтаря, над которым размещена железная скульптура в форме паука. Согласно древней легенде украинских крестьян, паук является защитником жизни.



Отрицание геноцида и его несколько этапов

Но действительно уникальным этот мемориал делает тропа памяти, которая вьется по зеленым берегам Днепра, откуда открывается прекрасный вид. Сюда приходит молодежь, чтобы позагорать под осенним солнцем. Вдоль тропы выбиты имена жертв сталинского геноцида, а рядом комментарии, которые были сделаны по поводу геноцида известными историческими лицами, среди которых Серджо Градениго, итальянский посол в Харькове, тогдашней столице Советской Украины. Градениго тщетно информировал правительство Муссолини о злодеяниях советского режима на украинской земле. В одной из самых знаменитых его депеш говорится: «Скоро не останется ничего украинского, а сами украинцы исчезнут как нация».
Кроме высказываний итальянского дипломата есть и цитита Ленина, леденящая кровь и печально актуальная и в наши дни, особенно в свете теорий, годами отрицающих Голодомор и изгоняющих всякую информацию о нем из учебников истории.
«Запасы украинского зерна необъятны, все их конфисковать невозможно», - это фраза отца большевистской революции. Противоречат его циничному высказыванию свидетельства немногих выживших, которые рассказывают о том, что было достаточно отряда из десяти военных, чтобы изолировать и ограбить село, пустяк для многочисленной Красной армии.
Завершают периметр мемориала две скульптуры ангелов, мостовая, символизирующая хлебное поле и сад, в котором как в Яд Ва-шем в Иерусалиме и в других подобных местах иностранные официальные делегации обычно сажают дерево в память жертв.
На табличках, написанных на английском, французском , итальянском и других языках отдается дань памяти не только жертвам геноцида 1932-1933 годов, но и погибшим от голода в 1920-1921 годы, в первый период репрессий после попыток Украины добиться независимости сразу после большевистской революции, а также жертвам 1946-1947 годов, после второй мировой войны, в течение которой украинцы, подвергшиеся нападению и коммунистов, и нацистов, заплатили дорогую цену своими жизнями.

Scritto da Matteo Cazzulani   
http://www.legnostorto.com/index.php?option=com_content&task=view&id=32780

На Захід — до Москви!

  • 24.09.11, 17:58

Сьогодні український Президент Віктор Янукович у ситуації суворої секретності вкотре спробує подолати міфічну висоту під назвою «дешевий російський газ». Віктор Янукович збирається до Москви, де, як він сподівається, зробить Кремлю пропозицію, від якої той не зможе відмовитися: запропонує таки віддати у спільне управління нашу ГТС. Але не всю, не тільки йому і не просто так. Геніальна ідея Банкової — запропонувати РФ та Євросоюзу створити тристоронній консорціум, у якому Україна залишає за собою найбільшу частку — 34%, а решта, 66%, у рівних частинах по 33% відходить нашим східному та західному партнерам. За це Київ попросить знизити базову ціну — із нинішніх 450 до 190—200 доларів за тисячу кубометрів. Відтак газ для українського споживача має коштувати близько 230 доларів.
Утiм так просто і легко все виглядає тільки на папері, а ідея консорціуму несе нові загрози для нашої держави. Росія, як відомо, нещодавно заявляла: з усіх українських пропозицій щодо нашої ГТС їх цікавить тільки 51% акцій газотранспортуючої структури. Або, ще краще, поглинання всього «Нафтогазу». Щоправда, вітчизняні аналітики твердять: Москва чудово розуміє, що вона бажає неможливого, але використовує таку тактику, аби отримати максимум. І, мовляв, Кремль може погодитися на варіант 34х33х33, але вигіднішим для України він не стане.
«Створити тристоронній консорціум уже намагалися при Кучмі, — нагадав ексуповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. — Ідея провалилася. Нині ж і Росія, і Євросоюз мають ще менше мотивації — після того як вони завершили Північний потік здійснювати ще один проект уже буде для них зайвим». Тобто Європа — поняття неоднорідне, і важко сподіватися, що абсолютна більшість енергетичних структур мають стратегічні плани на українську «трубу». Щоправда, деякі з них зацікавлені у нашій ГТС, але!.. Обираючи серед структур, які можуть інвестувати в українську газотранспортну систему, ми можемо напоротися на компанії, афільовані... з російським «Газпромом».
«Сьогодні можна стверджувати, що найвірогідніше українською пропозицією можуть зацікавитися в Німеччині, — пояснює «УМ» незалежний експерт Валентин Землянський. — А ці компанії вважаються дуже близькими до «Газпрому». Такої ж думки і російський експерт Максим Шеїн, який називає можливим учасником консорціуму німецьку компанію «Рургаз». «Такий сценарій не буде вигідним для України, — чесно застерігає Шеїн, — адже «Газпром» і його європейський партнер можуть об’єднати свої зусилля, і Україна втратить свою газотранспортну систему». «Питання — який варіант для нас вигідніший: 50х50 iз Росією чи тристоронній консорціум з ЄС — дуже складне, — резюмує Землянський. — Перед підписанням угоди треба уважно вивчити всі деталі».
А таких, на думку експерта, чимало. Скажімо, у новій угоді має бути вказано мінімальний обсяг транзиту російського газу українською територією. «Сьогодні «Газпром» може прокачати на Захід хоч сто тисяч кубометрів газу, хоч одну тисячу, — каже Землянський. — А якщо контракт передбачає принцип «качай або плати» для нас як покупців газу, то подібна норма має стосуватися і транзиту». Схоже, що це питання у перелік українських пропозицій увійшло. Підстава так думати — заява спочатку Прем’єрміністра Миколи Азарова, що Україна може законсервувати частину власної ГТС, якщо росіяни не забезпечуватимуть мінімальний рівень транзиту, а потім слова його прессекретаря Віталія Лук’яненка, що ми можемо навіть піти на частковий демонтаж нашої «труби». Які потім заперечив профільний міністр Юрій Бойко.
«Ми можемо також ставити питання про сезонні знижки. Адже газ до наших підземних сховищ накачують насамперед для забезпечення транзиту і тільки потім для забезпечування опалювального сезону, — додає Землянський. — Але головне: у новій домовленості має бути прописана не знижка, а нова формула ціноутворення. Адже сьогодні газ для України є на 60 доларів за тисячу кубометрів дорожчий, ніж для Німеччини. А якщо врахувати, що зі своїм обсягом споживання — 40 чи навіть 30 млрд. кубометрів щорічно — ми є другим покупцем «Газпрому», то виникає цілком закономірне питання: чому для зміни формули ми маємо щось віддавати?!».
Серед аргументів, якими, за словами експертів, Янукович може переконати свого російського колегу Дмитра Медведєва — ідея добудови газогону «Новопсков—Богородчани—Ужгород», який вважають конкурентом ініційованого росіянами «Південного потоку». Що, нагадаємо, міцно застряг у невирішених проблемах із країнамиучасниками. Потужність українського газогону становить 40 млрд. кубометрів газу, у той час, як першої нитки «Південного потоку» — 15 млрд. «кубиків» (проектна потужність «Потоку» — 60 млрд. кубометрів). Арифметика будівництва також не на користь епічного проекту Кремля: вартість «Новопсков—Богородчани» — 2—2,5 млрд. доларів, у той час як «Південний потік» потягне щонайменше на 25 млрд. євро.
Щоправда, тут вимальовується політичний нюанс. «Вся ідея «Південного потоку» полягає у тому, щоби скасувати ризик транзиту через Україну, — заявив заступник голови Держдуми РФ Валерій Язєв. — Адже, скажімо, ідея Януковича щодо будівництва гілки «Південного потоку» на півдні України передбачає, що до 142 млрд. кубометрів газу українською ГТС ми приплюсуємо ще 63 млрд. кубометрів. На це не піде ні Росія, ні ЄС». Утiм вирішувати політичні питання мають політики. І якщо Україна позиціонує себе у відносинах з Росією — причому взаємно — саме так, як про це розповідає наш Президент, то проблем подібної недовіри виникнути взагалі не може.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ 
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1949/159/69334/

Н.Королевська йде самостійно на вибори?

  • 24.09.11, 17:28
Чи справді Наталія Королевська йде самостійно на вибори на чолі «Вперед»?Чи це інформаційне сміття?Ні, це неправда, бо взагалі неможливо. Спочатку говорили, що Наталія Юріївна хоче перехопити керівництво в партії «Батьківщина» з рук ув’язненої Юлії Тимошенко – щоб самій очолити чи навіть узурпувати владу в самій «Батьківщині» - тим самим створивши розкол в лавах партії, або хоча б підозри серед однопартійців. 
Коли ця вигадка лопнула і сама пані Королевська спростувала це – виникла інша вигадка, ніби вона хоче йти на парламентські вибори поза партією «Батьківщина» на чолі партії(?) «Вперед». 
Цю вигадку легко простувати: 
- акція або рух «Вперед» не може приймати участь в парламентських виборах самостійно бо НЕ Є політичною партією і не зареєстрована як політична партія за рік до виборів, що є умовою для права приймати участь у виборах;
- Наталія Королевська є одним з керівників самої партії «Батьківщина» - і робота в підприємницькому русі «Вперед» є частиною її партійної роботи саме в партії «Батьківщина»;
- після ув’язнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка Юлія Тимошенко є беззаперечним лідером не лише партії «Батьківщина, але й усіх опозиційних сил; 
- поляризація політичних сил в Україні після арештів зайшла так далеко – що ми маємо двополюсний політичний «пейзаж», Н. Королевська безумовно є на боці Тимошенко та проти Януковича і НІЧОГО не зробить, щоб зашкодити ні опозиції, ні самій Юлії Володимирівні
- Наталія Королевська – надзвичайно талановита та розумна людина, щоб втямити, що в нинішніх умовах її авторитет буде знищено в ту саму мить, як тільки вона спробувала б внести розкол в лави опозиції
- нинішня влада Януковича є безумовним ворогом класу приватних власників – і Наталія Королевська розуміє, що врятувати клас підприємців можна, лише усунувши від влади Януковича.
Підприємницький рух НЕ є безумовним прибічником партії «Батьківщина» - це переважно «профспілковий» рух підприємців. Зрозуміло, що в умовах узурпованої тоталітарної влади Неможливо вести суто профспілкову боротьбу – бо з цією владою неможливо домовитися в принципі. 
Отже піар-кампанія по дискретизації відомих та впливових лідерів протесаного руху – частина програми Януковича по знищенню 
- громадянського суспільства;
- взагалі незалежності України. 
Якщо незалежна Україна може існувати лише як демократична країна, то краще вже покінчити з самою незалежністю України взагалі. 
Вірність синьо-жовтому прапорові вже стало кримінальним злочином… 
Брехня багатослівна та мусить витримати зовнішню логічність та переконливість. Нам нема потреби довго спростовувати інфомаційне сміття.

http://svetiteni.com.ua/7106-provokatori-ne-splyat-chi-spravd-natalya-korolevska-yde-samostyno-na-vibori-na-chol-vpered.html
Станіслав Овчаренко

В бульдозері Януковича щось «заїло»…

  • 24.09.11, 17:20
В бульдозері Януковича щось «заїло»…
Попереду парламентські вибори як політична війна.Тому ми повинні мати гасло «жодного голосу регіоналам!»
1. Істина питання – в його історії. Ніхто не помітив, що приплив «тушок» припинився? НУНС, замість того, щоб плазувати перед Януковичем – видаляє із своїх лав своїх «тушок». Якщо вдається. Влада продовжує пресувати бізнес, окремих громадян – але особливого страху немає, відбувається лише радикалізація українського суспільства.
Стала дуже популярною ідея створення загонів самооборони. 
Протистояння вкрай спрощується, стає двокольоровим – за чи проти влади Януковича.
Ми весь час говорили про 
- суспільство як випробувальний стенд, майданчик - владу Януковича як нестримний бульдозер (тобто – коли можна його пригальмувати чи він стане сам? 
Тут між Асамблеєю малого та середнього бізнесу та більш радикальними групами точиться суперечка – приймати чи не приймати участь у політичних розборках? 
Але життя складніше і простіше одночасно: політика, як казав Маркс, «концентрований вираз економіки». 
Взагалі – не тільки економіки, але й чого хочете – починаючи від економіки, закінчуючи куль-турою та станом суспільної ментальності.
Саме тому – або приймаємо участь у політичній боротьбі – або розходимося по домівках на милість переможця. Того, самого, що у камуфляжі та з чорною маскою на обличчі. 
Якщо маски-шоу не зупинити – вони прийдуть до КОЖНОГО з нас. 
Українцям заборонили ходити в камуфляжі – наче камуфляж – небезпечна зброя! Про зброю мовчимо – скоро просто кухонний ніж вважатимуть «холодною зброєю». 
Паркани стають все вищими та вищими…
Історія питання: страху перед владою НЕМАЄ, доказ тому – чиновники НЕ хотіли свідчити проти Юлії Тимошенко, навіть перебуваючи на службі у того ж президента Януковича! 
Я сам тому свідок.
Ніхто не помітив – що у міліціонерів НЕМАЄ люті та завзяття проти демонстрантів та мітингувальників? Адже хлопців відбирали для служіння Вітчизні, а не розправ над народом. 
2. Звісно – режим Януковича не випадково випустив з тюрми 10 тис. зеків. Має на увазі набрати їх у лави силовиків для розправи над народом? Адже в Білорусії та Росії владі вдається кидати міліцію на народ – і у них це виходить. 
Не забуваймо два фактори: 
- диктатури Лукашенка та Путіна існують досить довго – відбувся «ефект звикання» та 
- встигли відібрати такий особовий склад, що він звичний це робити.
Але є ще такий ефект: вичерпання ресурсу самої ідеї диктатури. Тобто – диктатура Януковича створилася в момент, коли сама ідея диктатури вже себе скомпрометувала в Росії та Білорусії – не кажучи вже про світовий досвід. 
Так, наприклад, в Туреччині намагаються встановити ісламську диктатуру в той час, коли сама ідея халіфати себе вичерпала в світовому контексті. Так і з пострадянською диктатурою Януковича. 
3. Тобто режим Януковича влаштував нам показові вчення по боротьбі з диктатурою в умовах, наближених до справжніх. 
Але не справжніх. 
Я завжди іронічно ставився до відродження козацтва у нових умовах постіндустріального суспільства. Тобто був завжди був проти гри в «ряжених». Але й диктатура Януковича теж нагадує «ряжених козаків». Пацани виявляють, що їх бульдозер – не тільки несправний, але йому елементарно не вистачить пального на довгі прогулянки владою. 
Такі самі безглузді пацани керують у Москві – вони вже забули, на якому світі вони існують – давно розпочали сутички між собою. Один пацан хоче пограбувати іншого, наче вони на світі існують одні однісінькі! 
Путін з Медведєвим почали душити газовим зашморгом свого кента Януковича – щоб хоч щось витрусити з свого «побратима», точніше – братка. Не помічаючи при цьому, що ставлять палки в колеса саме слабкій диктатурі Януковича і Фактично працюючи на користь свого СПРАВЖНЬОГО ворога – Юлію Тимошенко. 
4. Ну що ж – це від великого розуму… Сталін та Гітлер теж розпочали війну між собою, не помічаючи існування ні Англії, ні сполучених Штатів Америки! Диктатори усього світу мають велику ваду:не вміють створити між собою інтернаціонал диктаторів. Обов’язково починають вбивати не так принципових ворогів, як власних «відступників». Нас не дивує, що Аль-Каїда підриває мечеті частіше, ніж синагоги чи церкви. «Неправильні» мечеті їм муляють більше, ніж іновірці. 
Це загальний закон розвитку авторитарних систем. 
5. Навіть російські генерали не витримали: закликали свого президента Медведєва утриматися від цькування Януковича – бо, на їх думку, Тимошенко набагато гірше для російських диктаторів, ніж дружбан Янукович. Ці генерали нагадали про захист «східнослов’янської цивілізації» проти західних векторів розвитку України в «неправильному» західному напрямку. 
6. Вони зі свого боку праві: «східнослов’янська» цивілізація передбачає східно-деспотичний режим влади з жорстким утиском приватної власності взагалі. Та зі скасуванням демократичного устрою державного управління. 
Тобто, без постійного насилля над власним населенням така золотоординська цивілізація існувати не може. 
7. Нам, в Україні нема чого підтримувати Януковича як «патріота» - нам непотрібно підтримувати зашморг на власній шиї – він «патріот» лише такого способу правління, як існує в сусідній Росії. Але Янукович хоче сам стригти власних овець.
8. Саме тому загонам самооборони треба захищати не тільки власну приватну власність, але й спостерігачів та журналістів на виборчих дільницях.
На всю Україну зараз «Беркуту» не вистачить. Так що попереду вибори як політична війна. Або диктатура дійсно затягнеться на довгі роки…
 
Станислав Овчаренко

"Нафтогаз" поступиться Фірташу своїм ринком - ЗМІ

  • 24.09.11, 11:54

Публічно оголошене міністром Юрієм Бойко скорочення закупівель газу "Нафтогазом" у "Газпрому" в 2012 році на 5 мільярдів кубометрів - це всього лише підтвердження того, що квота "Нафтогазу" на внутрішньому ринку скорочена майже на такий же обсяг - на користь Дмитра Фірташа. Як повідомлялося, українська сторона подала заявку в "Газпром" про скорочення річного обсягу імпорту "Нафтогазом" на 5 мільярдів кубометрів від "бесштрафних" 33 мільярдів кубометрів. Відповідно до законопроекту "Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік і основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки", надходження імпортного газу для НАК становили 27,4 мільярда кубометрів (на цей рік значаться 40 млрд). На підставі чого і на що розраховує Кабмін?  Ресурси природного газу на 2012 рік уряд прогнозує в обсязі 61,3 мільярда кубометрів. Цього року очікується 81,8 мільярда. Ресурси традиційно складаються з газу, що видобувається в Україні, - всього 21,58 мільярда кубометрів на майбутній рік, з сформованих запасів у ПСГ - 5,8 мільярда кубометров, а також імпортного російського газу.

Примітно, що уряд у розділі "Ресурси природного газу" окремою графою виділив "надходження з Марківського родовища з порівняно невеликим річним обсягом запланованих надходжень - 187 мільйонів кубометрів газу на 2012 рік, хоча на цей рік такий ресурс у газовому балансі взагалі не значиться.

Ймовірно, видали цьому газу інший "паспорт", і, схоже, що до імпорту його Кабмін не зараховує. Хоча Марківське родовище в Луганській області більшою мірою розташоване на території РФ, проте не має прямого газопровідного зв'язку з ГТС "Газпрому", тому проводиться заміщення обсягів газу або просто поставляється в Україну. Не має в розділі "імпорт" і "надходжень від компанії Ostchem Holding Limited Фірташа" з річним ресурсом на 2012-й в обсязі 6,33 мільярда кубометрів.Нагадаємо, що нещодавно НКРЕ видала ліцензію цій компанії на продаж в Україні газу за нерегульованим тарифом, і Ostchem також отримала право закуповувати газ не у "Нафтогазу", а безпосередньо у "Газпрому" чи інших виробників газу. Таким чином, скорочення закупівель НАКом у "Газпрому" в 2012 році на 5 мільярдів кубометрів означає скорочення квоти "Нафтогазу" на внутрішньому ринку майже на такий же обсяг - на користь Ostchem Holding Ltd. Однак загальна умовно названа кількість імпортного газу на 2012 рік формально зберігається: 27,4 мільярда через "Нафтогаз", плюс марківські 0,19 мільярда, плюс "фірташівські" 6,33 мільярда, виходить близько 33,9 мільярда кубометрів. Тобто майже ті самі "безштрафні" контрактні обсяги.

http://www.epravda.com.ua/news/2011/09/24/299314/

Украинский "слон" в предвыборной лавке России

  • 24.09.11, 11:24
Янукович — дипломат, это самый смешной и короткий анекдот последнего времени.

Тем не менее, после того, как Виктор Федорович пару раз пожал руку коллеге из США Бараку Обаме и смог без запинки выговаривать «Увимкни Украину», он почувствовал себя специалистом в тонкой сфере международной политики. Вот к чему приводит регулярное участие в международных саммитах в Ялте, Страсбурге и Нью- Йорке. После посещения Америки Виктор Федорович потребовал для себя место в Совбезе ООН. “Украина считает необходимым предоставление Группе государств Восточной Европы крайней мере одного дополнительного места непостоянного члена в состав расширенного Совета Безопасности ООН”, — распинался с трибуны бывший заключенный. Явно рассчитывает к академическому званию «проффесора» добавить и членство в международной структуре типа Организации объединенных наций. Пригодится в электоральной кампании. Да и перед поездкой в Москву, которая уже приготовила список «угроз» нелишне будет привести аргумент: вот, нас в Совбез ООН берут, а вы нам цену на газ сбросить не хотите. Кстати, о поездке в Москву, куда Виктор Янукович «навострился» с визитом 24 сентября. Все эксперты думают, что украинский лидер опять «за газ» поедет говорить с президентом РФ Дмитрием Медведевым, формулы « 3+1» рисовать и вообще всячески клянчить и унижаться, поскольку зимний сезон на носу. Так вот нет. Мы не случайно начали статью о том, что Янукович намерен позиционировать себя не только как президент независимой державы Украина, но и как специалист по международным отношениям. Буквально, «адвокат» международного масштаба, мостик между Россией и США. Не знаю, может кто-то рассказал президенту о Збигневе Бжезинском и его хрестоматийной книге «Великая шахматная доска», но как бы там ни было, Федорович спешит в Москву для участия в президентской избирательной кампании, которая стартовала в России. В большой игре всего два участника: нынешний премьер Владимир Путин и нынешний президент Дмитрий Медведев. Знакомая для Виктора Федоровича ситуация: просто как в 2009-м, когда несмотря на два десятка кандидатов, пробовавших силы и рейтинги в президентском забеге на приз «Украина», все внимание было приковано к двум фигурам: премьера Тимошенко и бывшего премьера Януковича. Так что опыт «побед» у Федоровича есть. И он намерен им поделиться с российскими «друзьями»- судя по всему. О том, что нынешний вояж украинского лидера будет носить не столько экономической, сколько политико-предвыборный характер подтверждает и то, что в Москву Янукович отправится не один, а в сопровождении своей команды партийцев, которые пока президент станет беседовать с Медведевым, изучит опыт работы «с населением» дружественной партии «Единая Россия» и принципы составления списков.

Вскоре пригодится, так как в Украине вот-вот стартует парламентская избирательная гонка, и судя по всему, она таки пройдет по партийным спискам. Поскольку у Украины большой опыт электоральных заимствований и копирований еще с 1994 года, «бело-голубые» решили не нарушать традиций. Как говорится, жираф (Россия) большой — ему видней. Взамен Янукович тоже решил поделиться с Д. Медведевым политтехнологическими наработками. Ведь уже понятно, что как бы не демонстрировали Медведев-Путин единство и преемственность власти, а президентское кресло в России одно, и поделить его по братски не получится. Фактически, украинский лидер во время своего посещения Белокаменной, попытается вбить клин между Медведевым и ВВП, пообещав нынешнему президенту России максимальную поддержку со стороны Украины на выборах. Именно так сделать ему посоветовали в США, именно для этого Барак Обама, переломив себя, уделил Виктору Федоровичу несколько минут драгоценного времени. Но, помимо функции почтальона Обамы, Виктор Федорович имеет и корыстный интерес: вскоре уйдет со своего поста верный Путину Миллер, а РАО Газпром, по слухам, возглавит близкий к президенту Медведеву Нарышкин – глава его Администрации. Чистая выгода, прямые президентские «расчеты». В конце – концов, сколько можно пользоваться услугами посредников!

Также не секрет, что двухсторонние отношения между Украиной и Россией и их формат являются фишкой и серьезным козырем в любой предвыборной борьбе, что в Киеве, что в Москве. Далеко не всем россиянам по душе чересчур жесткая позиция Путина, который буквально гнобит и прессует Украину. Да, бюджетные поступления в российскую казну от «газового потребления» Украиной топлива чрезвычайно выгодны, но ведь не газом единым… Столь бесцеремонная позиция Кремля подталкивает Украину в сторону ЕС, а это означает и потерю рынков и потерю земель, которые Россия привыкла считать если не своими, то соседско-дружескими. А если там будут расположены базы НАТО? Ракеты ПРО? Да и вообще, россияне на любых выборах поддерживают кандидата, который исповедует идеологию «приростания» земель, а не их разбазаривания. Как там в известном фильме: «Ты что же самозванец, царская морда, казенные земли разбазариваешь?! Так никаких волостей не напасешься!». А Дмитрий Медведев как раз позиционируется как кандидат, который (с подачи митрополита Кирилла) проводит идею «русского мира», как новой основы консолидации славянских земель, и в тоже время выступает как современный прозападный политик. Он симпатичен Западу своим интересом к передовым технологиям и отвращением к «квасному патриотизму» и всему китайскому.

В общем, украинский гарант решил «развести» «Медведя», предложив дружить против Путина. Шаг, скажем так, неординарный. Но не случайно эту «инициативу» украинский лидер озвучит именно после своего вояжа в США: ведь Америка тоже сделала ставку на нынешнего хозяина Кремля, опасаясь жесткости и авторитаризма Путина, его претензий на евроазиатскую гегемонию, монополизацию постсоветского пространства. Поэтому «предложения» Януковича — не самостоятельный полет фантазии мысли, а реализация установки, полученной от черного брата. Но не только это. Мстительный и политически слабый Янукович не смог простить Путину «взаимовыгодных» отношений с Тимошенко-премьером и его нынешнюю почти открытую поддержку Тимошенко-узницы. С самого начала отношения по линии Янукович –Путин не заладились. Янукович намеренно игнорировал ВВП, общаясь с равным себе президентом Медведевым, а газовые переговоры поручил вести Азарову. Дескать, поговорите там как премьер с премьером… В свою очередь, Путин не упускал шанса напомнить Виктору Федоровичу кто есть «ху». Премьер РФ терпеть не может нынешнего украинского президента, ну просто на физиологическом уровне. И не только за то, что тот «закрыл» Юлию Тимошенко и пытается «диверсифицировать» таким образом цены на газ, отбирая у премьера России кровное. Нет, Путин еще помнит и «обмен карамельками» на трибуне парада в честь дня Независимости Украины, и то, как он поздравил Виктора Федоровича с президентской победой в 2004-м, и крупно облажался. Главное, чего не прощает ВВП - это когда его делают смешным. Теперь российский премьер намеренно и системно «опускает» Януковича и Украину. Например, накануне открытия в Ялте 7 международного форума, россияне объявили о запуске обходного газопровода «Южный поток» и цинично посмеялись над инициативой Виктора Федоровича проложить его через Украину и сэкономить немножко «ярдов». Вот и перед приездом украинского лидера Москва сформулировала бескомпромиссную позицию: совместное «обладание» ГТС, вступление Украины в Таможенный союз и пр.

Чем может припугнуть собеседников Виктор Федорович: повышением ставки за транзит? Стокгольмским арбитражным судом? Международное судилище особенно невыгодно Виктору Януковичу, поскольку сильно повлияет на внутриполитические расклады и личный рейтинг. В Стокгольмский арбитраж непременно вызовут Юлию Владимировну и она расскажет всю правду о политических репрессиях в Украине, но уже с международной трибуны. Кроме того, ВВП готовит свой визит в Швецию, где наверняка обсудит формат участия России в этом сражении против Киева. Явно, ситуация не в пользу команды Януковича, толкнувшего его на этот вариант и гарантировавшей победный конец мероприятия. Полетят головы «советчиков», а также ответственных за переговоры с Россией. Первый в списке на вылет Константин Грищенко, глава украинского МИД. Его отставка уже была заявлена около трех недель назад, но тогда вверенное ему министерство кинулось торопливо опровергать информацию о том, что кресло под дипломатом зашаталось. Сейчас, похоже, из под не оправдавшего надежды на «замирение с Россией» министра таки выбьют стул… Эту должность уже прочат нынешнему главе Наблюдательного совета Нацбанка Петру Порошенко. Хотя, жадный «Порох» может финансово и не потянуть этот пост. Уже и так вложился в «мажоритарку» в Виннице по самое немогу. Разве что «5-ым каналом» расплатится. Предполагается, что К. Грищенко отправят занимать почетную, но ничего не значащую должность главы украинского Совбеза, а нынешнего секретаря СНБО (вернее секретаршу) Раису Богатыреву, просто отправят… В Партии регионов к «ботоксной королеве» Богатыревой давно созрело неприязненное отношение, и теперь есть все основания его оформить юридически. Заодно и в список ПР можно «не вставлять» даму.

Что касается Петра Порошенко, то он уже имеет опыт управления МИДом: в 2009-м году «шоколадный король» был назначен руководителем внешнеполитического ведомства, и сразу заявил о намерениях строить конструктивные отношения с Российской Федерацией. “Основное наше направление – европейское. А Россия является самым большим и важным стратегическим партнером”. Порошенко пытался найти компромисс в отношениях двух держав, чрезвычайно политизировавшихся накануне очередных президентских выборов в Украине, его мнение уважают и ценят в РФ. Кроме того, у владельца фирмы «Рошен» налажен серьезный шоколадно-конфетный бизнес в России, что также помогает ведению переговоров именно в деловом формате. А вот большой политикой, как мы писали выше, намерен заняться лично Виктор Янукович. Правда, его интриги вокруг президентских выборов в РФ выглядят как попытки слона танцевать канкан в посудной лавке: ведь сам Янукович заполучил свою президентскую победу весьма сомнительными средствами.

Сергей Никонов

РАЗДЕЛЯЮТ. И ВЛАСТВУЮТ. ОБЪЕДИНИМСЯ?..

  • 24.09.11, 10:41

Если у кого-то из митинговавших 20 сентября у Верховной Рады и слегка штурманувших это здание, и у тех, кто в процессе не участвовал, но от души аплодировал внятному протесту, есть время и желание мониторить медиа, они узнают много неожиданного. И о произошедшем, и об «общественной» оценке произошедшего. Ну вот, например, уважаемые «афганцы» и «чернобыльцы», вы знаете, кто на самом деле вами руководил? Нардеп-регионал Валерий Бондик знает. В телеэфире он заявил: «уверен, что провокаторы руководствовались указаниями Блока Юлии Тимошенко». С одной стороны, оно конечно, оппозиция в лице БЮТ (вообще) и Тимошенко, отсиживающая в СИЗО (в частности) виноваты во всем. Даже в том, что при всевластии регионалов было посеяно очень мало овса, и, соответственно, овсянка в ближайшее время будет «прятаться» и дорожать, повторяя приключения гречки, принесшей кому-то неслабые откаты в связи с легендарной азаровской закупкой дикорастущей крупки аж в Китае.

Ну как же Тимошенко не руководить любым назревшим социальным протестом? Кто из участвовавших в митинге 20 сентября об этом не знал, теперь знает. И, наверное, ужасается своему участию в протестных действиях под таким руководством. Да и о «провокаторах» можно узнать подробнее. Это вы считали, что у митингующих, у ограбленных льготников лопнуло терпение, и они, презрев ограждение, вплотную подошли к парламенту, не желающему принимать их протест во внимание. А оказывается, ВР штурмовали какие-то спецпровокаторы. «У нас самих и мысли не было. Мы всегда проводили свои акции цивилизованно, организованно. Мы в отчаянии, и не знаем, кто спровоцировал подобную ситуацию» — это телемонолог главы Союза ветеранов Афганистана Украины Сергея Червонописского. Хотелось бы конечно заметить, что воистину в отчаянии стоит быть от иного. От того, что проводимые «цивилизованно и организованно» акции не приводят ни к малейшему результату. От того, что нынешний режим успешно и без особой натуги наплевал еще перед парламентскими каникулами на все аккуратные, предельно мирные, малочисленные пикеты ограбленных, и принял законопроект, перечеркивающий социальные выплаты. Но, сдается, подобное замечание в адрес товарища Червонописского делают и сделают сами «афганцы».

Еще интереснее читать комментарии на многочисленных Интернет-форумах. Вот – какой-то аноним подчеркивает, надо понимать, свою причастность к ветеранскому братству, поскольку начинает со слов: «Вчера мне позвонили мои товарищи из союза ветеранов Афганистана». Этот посыл использован для того, чтобы достовернее выглядело мнение: «мне тошно. Постановочных бунтов навидался за гланды». Нет, конечно, можно спросить: бунт «постановочен» потому, что на самом деле режим не замахнулся на социальные выплаты 16 категорий незащищенных групп, и в действительности эти категории граждан процветают, в частности, благодаря успешному управлению государством, осуществляемому этим режимом? Спросить можно, но ответа не получишь. Вбросивший в Сеть этот коммент, всего лишь один из бесчисленных винтиков, которые начиная с 20.09 крутятся с целью создать негативное восприятие назревшего социального протеста. Вот – кто-то строчит, что «увидел под Верховной Радой гламурный десант». Доведенные до отчаяния мужики, стоявшие там, вам не хочется дать пощечину автору подобного определения?..

 Если заставить себя анализировать, приходишь к выводу, как именно переносят акцент события. Из контекста гражданского протеста вычленяется тема «принадлежности» протестующих. В данном случае – это склоняемые во всех падежах слова «афганцы», и даже, чего уж там мелочиться, Афганистан. Протестуют не «мы» доведенной до предела страны, а какие-то никого не касающиеся «они». С одной стороны– эти «афганцы и так неплохо обеспеченны». С другой – «ты что, афганец? Если нет, то учти, это с похмелюги побузила толпа, что-то типа хулиганов-ВДВэшников на их опасный для мирных граждан праздник, тебе это не может быть близким». Ну, и вообще. Они-де выполняли преступный приказ преступного советского режима по отношению к мирным гражданам чужой страны. Они, вы что, не знаете, готовы идти под красными флагами. Ату их!

Это – реальное воплощение старого, но действенного принципа «разделяй, чтобы властвовать». Что-то подобное происходило вокруг протестов мелких и средних предпринимателей в связи с введением убийственного для их деятельности Налогового кодекса. Мол, кто на Майдане? Торгаши. Торгаши, они по определению и так богаты, но хотят чего-то еще. Ты – не торгаш? Так какое тебе дело до их локальных проблем? В этой риторике властями и их обслуге удалось утопить простые истины. То, что «отреформированный» Налоговый ударил по нарождающемуся среднему классу, являющемуся в любом государстве опорой в том числе и демократии. По людям, не протягивающим ложку за благотворительной похлебкой, а способным напряженным трудом прокормить свои семьи и создать рабочие места. Рикошетом – ударил по всем «неторгашам», ведь мы, небогатые, как раз делаем покупки, чиним обувь и латаем пальто у предпринимательской «мелкоты», а не у олигархов.

 Режиму удалось убедить нас не поддерживать предпринимательский протест. Удалось натравить условных «бюджетников» на условных «торгашей». И – благополучно повластвовать еще немного. Во вред каждому гражданину. Сегодня – до смешного наоборот. Общество пытаются натравить на условных «бюджетников-льготников». Получится? Если да, нам останется себя ПРоздравить. Со всеми вытекающими отсюда последствиями.

 Когда попытки любой ценой представить протест неправедным, принизить его значение исходят от режима и наемных комментаторов-ботов, то удивляться нечему. Режим, воюя с гражданами вообще и по каждой частности, борется за самосохранение. Но что-то подобное можно узреть и в обсуждении события отечественной интеллигенцией, на форумах общепризнанно интеллигентских сайтов-«клубов». Пожалуй, это тоже неудивительно. Но несколько огорчительно. Тут пишут не за страх и бабло, пишут, что думают. И вот что, получается, думают. «Ребята простые, достаточно дружные, но дальше миски не видят». Тут – брезгливо отмежевываются от того, что характеризуют вот как: «Война за колбасу – не мое». Знаете, «непростые ребята», мне с вами в эти тревожные дни страны хочется говорить все меньше. Осознаю, что и на этот раз лично моя «простота» вдребезги разобьется о сверкающие лабиринты ваших тонких силлогизмов.

Но все же, хоть пару слов себе позволю. Каждому для приемлемой жизни на грешной Земле необходима своя «миска». И в этой посудине вперемешку, ну, ладно, рядышком, лежат высокие духовные, благородные гражданские, и приземленные, но неизбывные права для элементарного физического выживания. Человеку в цивилизованной стране не просто дозволено, он по большому счету, обязан защищать совокупность этих прав для себя и для каждого согражданина. Конституцию нарушать нехорошо? И на акцию протеста, отстаивающую конституционные положения, попираемые нынешним режимом, вы пошли бы? Ну, ладно, это я многого требую, но вы бы отнеслись к ней с одобрением? Так протрите пенсне, 20 сентября у Верховной Рады «простые ребята» протестовали в том числе против фактического вымарывания из действующей Конституции статьи 22, которая гласит, что принимая новые законы либо внося изменения в существующие, недопустимо суживать содержание и объем существующий прав и свобод. Право «на колбасу» здесь идет об руку с правом на получение неподцензурной информации и прочие высокие необходимости. Ах, митингующие внятно не вербализировали именно этого, они в основном кричали что-то вроде: «Даешь наши деньги!»… А может, до подобных обобщений они пока не дошли? В том числе и потому, что «высоколобые» дистанцировались от насущной «войны за колбасу», и некому просто и доказательно говорить с согражданами о необходимости делать правдивые обобщения?

Любопытно, чем хуже вас, нынешних, хуже – в количестве прочитанных умных книг и умения парадоксально излагать свои мысли, были интеллигенты прошлых веков? Которые не брезговали параллельно с борьбой за «несъедобные», но прогрессивные права, бороться за сокращение рабочего дня для забитого фабричного люда, за землю для голодных крестьян? Заметьте, они еще и не брезговали к этим «простым ребятам» идти, делится своими мыслями и в свою очередь именно там учиться понимать насущные нуждишки. Извините и за мою простоту: они были не хуже. Они были – лучше.

 Украину сегодня умело разделяют. На «плебс, воюющий за колбасу», и тоже голодную, но согласную бесплодно и бесконечно ждать чуда рождения какого-то принципиально иного народа, интеллигенцию. На «бандитов-афганцев», и «мирных граждан», тоже грабленных, но протестующих исключительно цивилизовано-организованно. На «проклятых торгашей» и «проклятых льготников». На «даун-басовцев» и «западэнцев-бандер». И так далее, и тому подобное. Может, в виде исключения, приняв во внимание сложность, знаковость момента для страны, перестанем идти на поводу у тех, кто разъединяет? О частностях доспорим чуть позже. Вначале отстояв возможность как невозбранно спорить, так и просто выжить. А по поводу злосчастного законопроекта № 9127 – дела по-прежнему обстоят круто. И вправду, собака лает, а караван себе потихонечку идет. Граждане пытаются «лаять», а караван грабителей ни на шаг не отклонился от намеченного маршрута. Уже после событий 20 сентября один из комитетов Верховной Рады, по вопросам правосудия, под руководством своего главы Кивалова, бодро одобрил документ ко второму чтению, окончательному утверждению. Есть, кстати, информация и о том, что власти уже разослали на места циркуляр о пересчете пенсий, основываясь на положениях закона, принятого в первом чтении (то есть не принятого. Ведь его могут отклонить в процессе парламентских дискуссий? Или в этом парламенте – точно не могут?). То есть – созданная под настоящим протестным давлением, созданная со страху «рабочая группа», включающая членов правительства, нардепов, и представителей заинтересованных общественных организаций, и впрямь была создана исключительно в качестве дымовой завесы. Она отзаседала два раза. На втором заседании  представители «афганских» организаций заявили Тигипко, что участие в переговорном процессе приостанавливают. До того, как № 9127 не будет снят с повестки дня Рады и возвращен в Кабмин на доработку. Срок очертили до пятницы, до завтра. В противном случае пообещали новые массовые протесты.  Что будет завтра? Тигипко лавирует, прикрывшись «процессуальным» моментом, мол, законопроект после первого чтения является «собственностью парламента», и КМ вытребовать его не может. Но как раз у парламента и планируют протестовать. Там, кстати, после «первого обозначения штурма» оперативно реставрировали металлическую ограду, причем перенесли ее так, чтобы изничтожить даже оставшиеся к сентябрю два метра для потенциальных пикетов.

 Но главное не это. Если состоится  очередная массовая акция протеста, найдутся ли силы, способные вспомнить лозунг от 20 сентября: Верховная Рада должна заявить о немедленном самороспуске, правительство — уйти в отставку. Потому что, право, если не вспомнить об этом, и не поставить требование так, весь «точечный массаж» и вправду результатов не принесет. Этот состав ВР недвусмысленно показал, как он относится к одиозному законопроекту. Это правительство продолжает воплощать его в жизнь даже непринятым окончательно, и не собирается менять его положений. Никакой положительной «доработки» при подобных условиях ждать не стоит. И главным же остается: удастся ли нашим врагам «локализировать» оправданный социальный процесс, сделать общество незаинтересованным в нем. То есть важно даже – не СКОЛЬКО нас будет на потенциальной протестной акции, а КТО будет, кто сумеет увидеть за частным – общее, насущное? И присоединится.

Виктория АНДРЕЕВА