козак

1.
Слобода закінчилась, подушне плати.
Вже три дні на тиждень на пана роби.
На що мені пан, той останній злодюга.
Піду я на Січ, буду там козарлюга.
2.
Казав так собі якийсь парубійко.
На Січ він майнув, панських коней взяв двійко.
Міняючи коней скакав день  і ніч.
Не побачив він доки на обрії Січ.
3.
Прийняли його у курінь гетьманський.
Козак він вже є, не попихач є панський.
І вчить його старший варити куліш.
Шаблюку тримати, і кидати ніж.
4.
Собор і сваргу, і гопак бойовий.
Опановує хлопець, козак молодий.
Вчиться він також стріляти з мушкета.
Щоб турок і пан не робили бешкета.
5.
Два роки в науці минуло як день.
Козак всього вчився, не був він як пень.
Вже козак повноцінний, пора вирушати.
В похід закликають турка рубати.
6.
Поголивсь у неділю, сходив він на службу.
Вдячно вклонився він браттям за дружбу.
Взяв шаблю у руки, оселедець запяв.
Мушкет на плече, ще й олова взяв.
7.
Зібрались на площі, загув тулумбас.
Господи-Боже, щоб в поході нас спас.
Оглянувсь він на курінь, на дніпровський туман.
"На байдарки сідайте!", заклика отаман.
8.
Посіда на байдарки, помолились раненько.
Попливли по Дніпру, до моря швиденько.
Плили лиш вночі, а вдень  в очереті.
Сиділи тихенько наче в секреті.
9.
Вони вже у морі, проминули лиман.
Раду скликає кошовий отаман.
-"Бачу галери, наче ті чорні круки.
Готуємо браття абордажнії крюки".
10.
Цілий день так ішли, аж мязи стогнали.
Поки ніч не настала - тоді наздогнали.
Лізли вверх на галери, турок крикнув "Шайтан!".
В своїй аж каюті проснувсь капудан.
11.
Парубійко наш славний він всюди встигав.
На палубі перший він голови тяв!
Котились до долу, стріля із пістоля.
Всміхалася хлопцю козацькая доля.
12.
Золото,срібло давай на байдарки.
Турків із трюмів витягайте за барки!
Давайте на рею капудана-башу.
Товариство вас просить і я вас прошу.
13.
Так говорив наказний отаман:
-"Убитих ви браття загорніть у саван.
Поміч подайте пораненим ви.
Все, ми відходим, підпалюй борти!"
14.
Горіли галери, було в морі багаття.
Що ото значить козацьке завзяття.
Горіли завзято корма і вітрила.
Що ото значить козацькая сила.
15.
Назад ми вертаєм на матінку Січ.
Здобич хороша була цьогоріч.
Принесли в казну ми і грошей і славу.
Почує султан про козацьку державу.
16.
Підпливають до Січі, погана там звістка.
Стала в горлі султану козацькая кістка.
Кримські татари, якийсь Берендей.
Знову в поході, знов нищить людей.
17.
Заграви по селах, палають поля.
Аж стогне і плаче вкраїнська земля.
Поради немає, козаки ми є браття.
В Кафі прийдеться розпалити багаття.
18.
А турки захланні. все ловлять людей.
Ясира збирають, вбивають дітей.
Людей вони вяжуть як тую худобу.
Щоб хану своєму пакувати утробу.
19.
З байдарок на коней і без зупину.
Скачуть за ханом, дихають в спину.
Лицарі славні, отаман кошовий.
Скаче із ними  і козак молодий.
20.
Плачуть дівчата, худоба реве.
Свист нагаїв - переправа іде.
Поспішають татари, тупіт і стогін.
Але що це за звуки. що це за гомін?
21.
Це коні козацькі, червоні жупани.
Чуєте бранці, ви ще не пропали!
Татари ревуть :  "Спаси нас Аллах!".
Але вже не поможе ім падишах.
22.
Рубають на ліво, направо рубають.
Зломаний опір - татари втікають.
Волають повсюду "Сагайдак - бей!".
Не знав з ким звязався хан Берендей.
23.
Розвязують бранців, вертайте додому.
З собою ви також забирайте худобу.
Радість велика, сльози з очей.
Хто це на аркані? Та це ж Берендей!
24.
Наш козак молодий зловив того хана.
Як трофей він забрав його ятагана.
Шаблюка та гостра, коштовна є дуже.
Добре воюй, рубай турків ним друже.
25.
Лиш блима очима - качавсь у пилюці.
Може втопим його у дніпрвській багнюці.
Краще не треба, на Січ поведемо.
Потім за нього ми викуп візьмемо.
26.
Кримський це хан - візьмем грошенят.
Аж в аулах прийдеться ловить чортенят.
Отих турків маленьких, що вже підростають.
Ятагана що точать, на коней сідають.
27.
Це було влітку, як осінь прийшла.
Святкували Покрову, аж луна лісом йшла!
За нею Різдво і Пасху Христову.
Козаки святкували, справляли обнову.
28.
За зимою весна, журавлі прилетіли.
На Вкраїну як круки. ксьондзи налетіли.
З шляхтою разом бучу нам роблять.
"В нас військо кварцяне! Козаки що нам зроблять!".
29.
Мучать людей, до смерті катують.
Думає шляхта, козаки їх не чують.
Людей садять на палю, а самі бенкетують.
Козаки не проблема, вони з турком воюють.
30.
Так шляхта казала, запивала вином.
Мала страх вона завжди перед козаком.
"То є наймити наші, бандити і здрайці".
Але часто втікали він них як ті зайці.
31.
Католики всюду, домініканці.
В нас віра правдива, ми францисканці.
А ви у нас хто? - "Схизмати, хлопи!".
Костели повсюду, руйнують церкви.
32.
Знову сотні збирають, але вже на Поділля.
Магнатам і шляхті ми зробим "весілля".
Нас як називають? Що ми лайдаки.
Покажемо їм що ми козаки!
33.
Шляхту ми тую розібєм на цурку.
Панянок заставим танцювати мазурку.
Магнату якомусь обсмалимо вуса!
А можна й продати до якого улуса!
34.
Підступаєм тихенько до якогось фільварку.
Вартового тихенько беремо за барку:
-"Цить! Не кричи!". В того вже дрижаки!
-"Матко ти Боска, та це ж козаки!".
35.
І де б ти подумав, в маєтку гетьмана!
То є певно неправда, то є омана!
З перепою вся шляхта покотом спить.
Храпака заливають. аж стеля дрижить.
36.
Повязали ту шляхту, протирають ті очі,
Пістоля гетьману навели межи очі.
"Давай злоті і збіжжя, золото наше.
На землю вкраїнську прийшов нащо ти ляше?".
37.
Розбирайте добро награбоване ляхом.
Ставайте під нашим, запорізьким ви стягом.
За спини ховався миршавий панич.
Жупан в нього яскравий ніби павич.
38.
Ховався він так, щоб козак не побачив.
Наш козак не сліпий, він швидко добачив.
А ну ж бо виходь, памятаєш мене?
Кара Господня тебе не мине!
39.
Памятаєш паничу, як ти знущався.
Насильно з дівчатами як ти кохався.
Пояснює браттям - мій це є пан.
О-но там на на дворі - його це ридван.
40.
Дайте у руки паничу пістоля.
Зараз спідкає його гірка доля.
Застрелю з пістоля, чи шаблю свою.
Я з ножен виймаю - сам його заколю.
41.
Зчепились вони і танцюють танок.
Смертельний для когось - тремтить аж панок.
Панка розрубали, бо де ж це до бою.
Зранку вставати та ще з перепою.
42.
Пройшлись по Поділлю, панів полякали.
Пани і підпанки аж в Польщу втікали.
В Московщину потім ходив наш козак.
Водив їх туди сам бей Сагайдак.

12.03.2003                  Тернопіль.