Генсек чи каудільйо

Все що я зробив, всі мої дії, всі труднощі  які я переміг, все це я присв"ячую Богу і Чілі, тому що я спас Чілі від комунізму.           

                                                                                 Генерал Аугусто Піночет
Пролог
10 грудня 2006 року він відійшов у вічність. Для одних він був втіленням "темних сил", "фашиського реваншизму", утискуачем свобод і прав людини. Для інших патріотом країни та символом офіцерської честі. Основне, що йому ніколи не пробачать ліві всіх мастей, так це те, що в роки всесвітньої комуністичної екпансії він доказав що комунізм не є всесильним, що з ним не тільки треба боротися, але і можна перемагати!
"Наша країна повстала проти комунізму і нанесла йому нищівну поразку за останні 30 років" - слова з декларації військового уряду Чілі. Аугусто Піночет був унікальний у тому, що "не словом, а ділом" доказав, що традиційні християнські цінності, вірність країні, сім"ї і релігії прекрасно можна поєднати  з відкритою ліберальною економікою, а ніціоналізм з максимальною відкритістю на міжнародній арені. ( Хоча теперішні українські ЗМІ, відомо ким контрольовані, через сумнозвісних "політологів"  зомбують населення України, що якщо націоналісти прийдуть до влади, то це буде катастрофою для країни і наступить її міжнородна ізоляція).
Але повернемось до Чілі. Сальвадор Альєнде прийшов до влади в 1970 році. Він не був аж надто видатним політиком, він аж тричі в 1952, 1958 і 1964 роках висувався кандидатом на пост Президента від блоку соціалістів і тричі програвав вибори!!! ("Переплюнув" його мабуть тільки наш "рідненький комуняка - Симоненко", ще б закінчив так само як Альєнде, Господи прости грішні думки). На виборах 1970 року соціалісти від блоку "Народна єдність" набрали всього-навсього 36,3% (знайома цифра, як треба узурповувати владу), і був призначений на посаду Президента рішенням Парламенту (хіба періодично не втюхують і нам таку думку) завдяки кандидату від християнсько-демократичної партії, кандидат якої зайняв третє місце у рейтингу на виборах після правих.
І тут проявився звірячий оскал комунізму! З всієї марсисько-ленінської галіматьї  Альєнде усвоїв одне і єдине правило : "екпропріація експропрійованого"!
Об"явивши аграрну реформу забрали землю у поміщиків-латифундистів і роздав її селянам, а далі все по радянському примусово-добровільному принципу, але замість колгоспів - САРА.
За перші місяці правління націоналізовано 350 найбільших приватних компаній, включаючи приватні банки, іноземні компаніїї гірничо-добувної сфери діяльності. Дуже часто навіть без натяку на законність, підприємства захоплювались лівими активістами (читай теперішніми рейдерами - ще одна аналогія) і оголошувались націоналізованими.
На цьому фоні розвинулась гіперінфляція, але не дивлячись на страшенний ріст цін, продовольство змітали з полиць в буквальному розумінні слова і країна опинилась на грані голоду. Почались стихійні забастовки, які паралізували роботу транспорту, помисловість і сільське господарство. Вантажними перевезеннями продовольства зайнялась армія. Країна перейшла до режиму військово-бюрократичного управління. Армія рік не отримувала зарплатню, тобто військовий переворот був неминучим. (Теж хороший приклад, чому у людей які володіють зброєю більш-менш пристойні зарплати. Узурпатори всіх мастей прекрасно розуміють де причаїлась небезпека!)
24 червня 1973 року повстав столичний полк, військова техніка рушила с сторону президентського палацу але А. Піночет завдяки своєму авторитету відправив його у казарми. Попередній Президент Фрей сказав : "Це не криза, це повноцінна катастрофа". 22 серпня 1973 року обидві палати парламенту ( в якому ліві мали лише 80 мандатів з 200) звинуватили С. Альєнде в створенні тоталітарної системи. В країні назріли умови для громадянської війни : з одного боку люди, в яких забрали власність з іншогобоку ліві екстремісти, яких "про всяк випадок" готовили інтруктори з Куби. Країна знаходилась на грані громадянської війни!
Комуністична пропаганда  старалась переконати цілий світ після перевороту що путч виник на голому місці і не був обумовлений соціально-економічними причинами. Але це не так! Парламент, суд склали свої повноваження ще до 11 серпня. Державна влада була паралізована. Обидва табори і праві і ліві збирались до вияснення стосунків аж ніяк не дипломатичними методами! Радикально налаштовані комуністи закликали Альєнде прийняти екстренні міри по збереженні влади, нагадували про Леніна, ЧК, червоний терор, про відміну прав і свобод, закриття правої преси.

Переворот:
11 вересня 1973 року вранці  на зашифрованій армійській хвилі пролунала кодова фраза : "В Сантьяго іде дощ". Якась схожість з приходом до влади Франко, коли в ефірі прозвучала фраза : "Над усією Іспанією безхмарне небо". На вулицях з"явились танки "Шерман" з солдатами. Штурмом були взяті штаб-квартири соціалістичної і комуністичної партій, потім - президентський палац Ла-Монеда. А. Піночет запропонував С. Альєнде літак для вильоту з країни з сім"єю. Але політичний банкрот не був потрібен ні в Гавані ,ні в Москві, і  С. Альєнде це добре розумів. Він віддав перевагу рознести собі черепа з АК подарованим  Ф. Кастро встромивши собі його до рота.

Епілог.
В минулому президент Чілі, Габріель Гонзалес Відела : " У мене немає слів щоб віддячити збройні сили за те, що вони вирвали нас з пазурів марксистів". І цю думку поділяло 2/3 населення країни! (Є чому повчитися у цього диктатора багатьом президентам обраних "демократичним" шляхом).
1978 рік всенародний референдум - рівень підтримки ВДУМАЙТЕСЯ! 75 %
1980 рік плебісцит по проекту конституції 67% підтримки!
1986рік легалізована політична діяльність
1989 рік передача влади цивільному президенту Патрисію Ейлвіну, який набрав 55,2% голосів виборців, А. Піночет залишається на посту головнокомандувача.
11 березня 1988 року А. Піночет пішов у відставку, але залишився пожиттєвим сенатором з правом недоторканності.
Піночет для Чілі був історичною необхідністю, і це потрібно визнати.

18.07.2012                          Рівне