Українська Нація, Українська держава, Українська імперія

В даний час йде наступає періоду боротьби двох систем – лібералізму та демократизму (як такого немає, а є кспансія глобалізму та фобства). Час настає за правою ідеєю та боротьбою за вдосконалення України та нації. Сьогодні ми маємо справу із більш грізним антагонізмом, який має глибоке історичне коріння – протистояння різних, спокон віку, ворожих цивілізацій.
  На нафтодоларах зміцніла і перейшла в наступ ісламська цивілізація. Приклад Ірану , ОАЕ переконливо показує, як далеко може завести ця активність. Не можна недооцінювати і повзучу жовту експансію. Уже зараз кожен 6-й житель планети - китаєць. І якщо етнічній експансії Китаю не чинити могутньої протидії, а лиш заселяє держави своїми людьми без всяких війн, вона вже завтра може перерости в територіальну і не тільки, вона вже тут.  
  Росія впритул зіткнулась з цієї проблемою на Далекому Сході, в них стало більше проблем чим в нас, але все одно вони дальше пробують плювати в наш борщ, говорячи при цьому шо ми фашисти, а насправді як така Росія вже давно під впливом кольорових.
  А в центрі Росії на Україні і Білорусії слов'янські народи пожинають перші гіркі плоди проникнення західноєвропейської цивілізації. Іде витіснення вітчизняного мистецтва західним та східного ширпотреба найнижчого гатунку.
  Чужі манери, чужі звичаї, чужі фасони розуму і одягу - все чуже, ніби нічого свого у нас ніколи і не було. При потуранні теперішніх правителів із нашої молоді твориться тип людини цинічної та індентиферентної і споживацької, яка поклоняється удачі, грошей та кусника снікерса і ради якої піде на все. Моральна і духовна мутація робить із нас ворогів власної історії і нації.
  Згідно з соціальними дослідженнями більше 80% юнаків не бажають служити в армії, незважаючи на те, що в генофонді українців завжди була сильною готовність до самопожертви заради Вітчизни. Без перебільшення можна сказати, що за допомогою невинної жувачки і "Снікерса", інтернету, гнилих продуктів та тампаксів іде знищення генофонду. Згадайте численні оголошення в газетах, де красивим і здоровим дівчатам пропонують хорошу роботу в західних та східних країнах.
  Але рано ще правити панахиду по колись гордій і сильній українській нації. Вона розрізнена, обпльована і оббрехана, але все ще жива. Більше того, вона підсвідомо починає скидати з себе заціпеніння і дурман брехливих постулатів псевдодемократії. Все більша кількість істинних патріотів починає розуміти своє головне завдання - не допустити подальшого розвалу української імперії, в якій ми звикли жити.
  Але чому надію на збереження і зміцнення самобутньої нації, ми пов'язуємо якраз із відродженням імперії? Навіть перші кроки по впровадженню в нас західнодемократичних державних інститутів показали, що це абсолютно безперспективна справа, але нам все одно пробують це нав’язувати. Хоча вони вже давно деградували та знаркоманились; стара курва європа вже давно захоплена мусульманським світом, який впроваджує там свої закони, а так звана рросія вже по урал в китайцях вони по 50-ть тисяч кордони росії проходять...
  Викликає стурбованість, з яким бажанням і наполегливістю західна спільнота намагається впровадити у нас демократичні принципи. Хтось сказав: нас поплескують по спині, щоб намацати те місце, куди встромити ніж, але цей ніж вже давно в них в спинах.
  Століття татарського іга, війни з тевтонами переконали слов'ян в тому, що відстояти свою самостійність вони можуть тільки розвиваючись як імперія. Рівнинний ландшафт і незчисленна кількість ворогів примушували вести безперервну експансію, відсуваючи свої кордони все далі від колиски української цивілізації, майбутню війну Українські націоналісти повинні перенести на частину європи, та росії. Ми повинні це зробити для того щоб наша нація і держава розвивалась як найшвидше і в безпечних умовах.
  Російська імперія, що виникла на руїнах Київської Русі, вогнем і мечем придушувала навіть спроби окремих регіонів мати свою самостійність. Нещадне знищення всього національного, відокремленого дозволило створити могутню унітарну державу, яка рішуче підкоряла собі сусідні народи. І варто було зупинити цей тиск хоча б на деякий час, як імперія слов'ян тут же сама ставала об'єктом експансії молодих хижаків. І це зрозуміло: політика, як і природа, не терпить порожнечі.
  Безперервна жорстока боротьба за існування викувала імперську еліту, яку потім згноїли по тюрмах,таборах, катівнях, яка цілком захищала інтереси держави, втілюючи в життя інтереси своєї нації. Вперше бацили транснаціоналізму в правлячу еліту були занесені нашими конченими реформаторами. Але дух національного самоутвердження і вплив мас були настільки великі, що інородці, які проникли в структури влади були змушені вірою і правдою служити Руській державі. 
  З приходом до влади більшовиків було знищено благотворний вплив, а національна ідея була замінена химерою братства народів, те саме зарас нам хочуть подати, але в іншому аспекті, глобалізму та імплементації, тобто викревленньому всього нашого, національного рідного те шо передавалось нам нашими предками, батьками. Вчення про інтернаціоналізм, що так активно впроваджувалось, ослабило традиції багатонаціональності правлячої еліти. Біля керма влади опинились люди різних національностей і віросповідань та сектантів, які не дуже прагнуть розбудовувати Україну та Українську Націю, а лиш заробляти на ній як омога більше. І цілком природно (закономірно), що цей інтернаціоналізм не стільки турбувався про зміцнення слов'янської держави, скільки про свої власні інтереси. В імперії був втрачений етноконтроль за владою і територіями.
  Даремно лити сльози за втраченою могутністю. Історія не знає руху назад. Але вона розвивається по спіралі, повертаючись на круги своя на новому більш якісному етапі свого розвитку. І ось зараз для врятування слов'янської культури ми знову підійшли до необхідності відродити могутню імперію, яка, може ефективно протистояти натиску ворожих цивілізацій, але для цього нам непотрібно реєструватьи як мож більше громадських організацій та всяких там партій, а більше поважати своїх, своє рідне Українське, а не гавкати як собаки на тих особистостей що стараються хоч щось змінити, вони вже заслуг.
  Самою історією і Богом визначено, що місію об'єднання земель руських повинна знову взяти на себе правонаступниця Київської Русі - Україна. Для цього у неї є всі необхідні і достатні умови. По-перше, Україна є унітарною слов'янською державою, 98% з 48 млн. населення якої слов'яни, але є певні сили які хочуть та прагнуть розчинити нас і відволікти від справжніх справ на непотрібні нам. По-друге, вона має єдину національну армію (тобто до неї входять переважно Українці), яка практично на 100% складається із слов'ян. І залишається по-третє, створити в Україні національний уряд, спроможний не тільки відстоювати інтереси нації, але й стати консолідуючим началом слов'янського світу. Крім того, Україна була й залишається релігійним центром православ'я, яке вона перейняла ще від Візантії. Четверте, Україна має потужну діаспору на всьому терені колишнього СРСР, яка спроможна встановити етноконтроль на територіях, де вона проживає.
  Якими ж нам бачаться шляхи відновлення імперії?
  Почнемо з проблем внутрішніх. Перш за все необхідне якнайшвидше встановлення національно-авторитарної влади на всьому геополітичному просторі слов'янських держав. В цих країнах необхідно демократичні інститути зробити інститутом етноконтролю за владою, а всім кому неподобається добобачення,або на фанарь.
Доцільно призупинити діяльність всіх політичних рухів,сект, як в своїй роботі спираються на підтримку із-за кордону і проповідують ідею транснаціоналізму. Переважно цими справами займаються маланці та благодійні фонди різних щаблів.
  Необхідно всіма засобами вести широку роботу по пропаганді слов'янської ідеї. Представникам слов'янських народів пора усвідомити себе єдиними господарями на своїй землі, а за кордоном - достойними представниками великого народу. Та створювати безліч рухів, партій, організацій які повинні виховувати молодь цих країн, для активних дій на не-Українській території, для пропаганди України та Української нації.
  Заборона всіх антиукраїнських змі та телебачень.Розвивати свої інтернет ресурси, телебачення та радіо, або націоналізовувати їх, забирати в тих людей які роблять антиукраїнську прапаганду.
  В економіці слід би зробити ставку на власні сили. Останні роки нашого самостійного розвитку явно переконують, що розраховувати на підтримку світового співтовариства не доводиться. Вона не несе нічого, крім кабальної залежності слов'янських держав від Заходу. Першим кроком повинно бути призупинення приватизації, а всі заводи та виробництва націоналізувати, наступним – всіх цих олігархів,бидло еліти відправити в концтабори, а їхнє майно передати у власність України та українській нації, наступним - відродження підприємств військово-промислового комплексу, які можуть стати об'єднуючим началом в економіці, як найбільш організовані, наукоємкі, оснащені найсучаснішим обладнанням. Використовувати всі наукові та інтелектуальні сили. А що ж до сільського господарства, то проблема продовольства може бути вирішена шляхом введення приватної власності на землю без права її передачі.
  І від того, як ми витримаємо цю перевірку на міцність, багато в чому залежить розстановка сил на світовій арені.
  Однак найважливішим і водночас найскладнішим завданням є укорінення в свідомість слов'янських народів Української ідеї. Про те, наскільки це непросто, говорить той факт, що на цьому шляху можуть стати інтереси української діаспори в Росії. Важкою працею вони відвоювали собі місце на Олімпі в "стольній" Москві. Їх влаштовує ідея інтернаціоналізму, вона їх кормить. Але у випадку приходу до влади націоналістичних урядів представники діаспор будуть негайно відлучені від годівниці.
  І все-таки українцям, що проживають в інших країнах, потрібно усвідомити, що їх майбутнє - у служінні української метрополії. Тільки це їх врятує від асиміляції. Попереду - або крах слов'янського світу, або його укріплення через ідею національних урядів. Вони дозволять створити на першому етапі конфедерацію Слов'янських держав, а пізніше і потужну унітарну імперію під егідою України і з столицею в Києві.
  В народі кажуть: "Розумного доля веде, а дурного - волочить". Час вже всім зрозуміти, що нам на роду написано жити у великій державі. Саме при таких обставинах розвивався генофонд слов'янської нації. Спроби поміняти етносоціальне середовище, нав'язати чужорідні елементи завжди закінчувалися кривавими драмами і, в кінці кінців, відторгненням всього, невластивого нашій нації.
  Прийшов час кожному із нас, хто вважає себе слов'янином, зробити вирішальний вибір - продовжувати спокійно споглядати на знищення нашої нації чи віддати себе справі побудови великої Української Держави. І якщо ви самі не зробите вибір, то за вас його зробить найбільш здорова частина нації. 
Тож справа розпочата... Лишаються ліхтарі.... Слава Нації !!!