Завжди терновий вінець...

Завжди терновий вінець

      буде кращий, ніж царська корона.

Завжди величніша путь

     на Голгофу, ніж хід тріумфальний.

Так одвіку було

     й так воно буде довіку,

поки житимуть люди

    і поки ростимуть терни.

Але стане вінцем

    лиш тоді плетениця тернова,

коли вільна душею людина

    по волі квітчається терном,

тямлячи вищу красу,

     ніж та. що кричить на майданах:

,,Гей, хто до мене? Ходіть,

      я кожному в руки даюся''.

Путь на Гологофу велична тоді,

        коли тямить людина,

нащо й куди вона йде,

        не прагнучи інших тріумфів,

знаючи іншу величність,

        ніж ту, що на троні гукає :

,,Я з ласки бога цариця,

        бо, гляньте, - сиджу я на престолі!''

Хто ж без одваги й без волі

         на путь заблукався згубливу,

плачучи гірко від болю,

        дав себе тернові ранить,

сили не маючи тільки,       

        аби від тернів боронитись,-

боже, пожальсь тої крові,

        що марно колючки напоїть!

Ліпше б вона на обличчі

         краскою втіхи заграла,

очі комусь звеселяючи

         десь на невинному святі.

                                      Леся  Українка