Про співтовариство

Прочтите "Цели и правила сообщества". Стоит важной заметкой.
Я знаю, что почти все пишут стихи.Зачастую просто*В стол*. И у вас есть стихотворения любимых авторов.Многие пришли к этому через какую-то стихию, что наталкивает на жгучее желание выразить себя в стихах.Мне интересны ваши стихи.И я верю, что каждый человек уникален.Надо разжечь эту искру поярче.Пусть мы у неё согреемся.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Стих_и_я

Доля

  • 14.11.20, 00:14



Якщо розглянути в цілому,
То Доля кожному своя...
Дрібничка-часточка - це я,
Він і вона, звір, птах, Земля...
Кохання, єдність - шлях додому.

І тому, хто його шукає
І зрозумів, що він є доля
Чи хвиля... у загальнім полі,
Той вже не матиме і волі
В полоні Щастя. Грати має.

Біль

  • 14.11.20, 00:06


Коли чуже тобі болить

Згадай, що й ти – фрагмент Живого
І уяви, хоча б на мить,
Як все твоє болить у Нього…
Якщо ж відчуєш, як стражда
Те безневинне янголятко…
Гріх материнський? Ворожба?
Звіряча вдача його татка?
Несе батьків-дідів гріхи
Той роду паросток – дитина…
Що віддаси у спадок ти
Своїм нащадкам? Кров не стине?
Чи може роду твоєму 
Жаліє простору планета
Бо ти є ланка в ланцюгу 
Мов павутиння, злі тенета…
Чи схожий ти на хробака?
Забув, де є твоє коріння?

Рослина хвора і слабка
Не дасть здорового насіння.

Сповідь

  • 13.11.20, 23:59


Мій любий, Сонечко не грiє,

Коли тебе немає поряд –
Десь там, за обрієм, де мрії
Злітають в небо, сяють зорі
Як діаманти в оксамиті
Та в сонній вранішній блакиті
Сам Місяць Сонце зустрічає,
Думки мої. За небокраєм…
Там, де твоя душа пречиста,
Слова збираю я в намисто
Коштовних спільних почуттів.
Колись давно зреклась віршів
І поклялася не писати
В молитві Богу… Як не знати,
Що покарання неминуче?
Тримала слово. Вірш останній
Вогонь забрав собі охоче,
Забула рими. Спокій хоче
Тримати й далі у полоні,
Подалі від думок про тебе.
Мовчала б, якби мала б волю.
Навіщо нас з’єднало небо?
Знайти й не втримати… Не час.
У цім житті не буде «нас»,
Пробач, я знов мовчати б мала,
Та навіть слів тепер замало.

Сон

  • 13.11.20, 23:50



Я шукала його по галактиках…


Заблукала, йдучи навмання.

Вишивала на сонячних клаптиках

Срібним сяйвом коштовне ім’я…

 

Я літала світами прозорими

Та блукала в суцільній пітьмі,

Чаклувала з далекими зорями

Дивосвітло даруючи тьмі…

 

Я шукала його в потойбічності…

По далеких безмежних світах…

І життя це – зупинка у вічності,

Помилковий мій зоряний шлях.

 

Споконвічна кохана обраниця,

Не збагну лиш важливу я річ:

Чи втікачка його, чи вигнанниця?..

Чи суцільний клубок протиріч…

Божевільна

  • 13.11.20, 23:43

Боже, вільна та розкута!
Бо як добра, так і люта,
Безтурботна як дитина,
Що зникає, та не гине.
Згубна, лячна, підсвідома.
У своєму тілі – вдома,
І легка, неначе птаха,
Що злітає вище даха.
Не одна я, бо єдина.
Не людина, не тварина,
Не дарунок на свята –
Хоч і я, та вже не та.
Без умовностей двомовна,
Майже рідна, наче кровна.
Сяйвом місячної ночі
Відкриваю тобі очі…
Взимку наче літня спека,
Не близька і не далека…
Полохлива пісня вітру
Вкаже шлях мені до світла.
Рік за роком проліта –
Не рахую я літа.
Не дратуй мене, небого,
Бо дістану собі змогу
Зупинити, повернути…
Що повинно – має бути.
Хоч для тебе я – неволя,
В тім твоя щаслива доля.


Спляча Русь

  • 13.11.20, 23:29
                         
                                 «Усни, Россия, вечным сном,
                                 Как спящая красавица,
                                 Пока Любовь с извечным злом
                                 В сердцах людей не справится.»
- Я розбудила тітку Русь.

- Навіщо, матінко, не треба!
  Невже на те є згода Неба?!!
  Ні, мамо, прошу! Я боюсь!
  Так необачно…
  Ми забули про ті буремнії роки?
  Вона вовків кривавих зграї
  Нам насилала - люті, дикі,
  Жахливі бісові створіння
  Нас вигризали із корінням
  З осель і сел… зі свого краю!
  Ще й досі міцно ніж тримаю.
  Забути рід? Забути мову?
  Ні, я не хочу того знову!
  Хай спить. Навіки! На віки!

- Вона важка, слабка і хвора.
  Ще, сидячи, хитається…
  Але я вірю – в ній прозора 
  Красуня прокидається.
  Тендітна дівчинка – це ти,
  Я ж зможу їй допомогти,
  Звільнити… щоб пішла потвора,
  Яка її тримає душу….
  Ти вибач, лялечко, я мушу.
  Сама. Байдужі всі світи.

Однажды

  • 13.11.20, 23:20



Однажды  ты  захочешь  проиграть.

Не  сможешь  не  поддаться  искушению…
Собрав  для  брани  всю  чумную  рать 
Ты  примешь  это  странное  решение.

Очарование  сильнее  многих  стрел –
Сопротивления  история  не  знала.
Поймешь,  что  Дух  сильнее  многих  тел,
Сломав,  в  порыве,  пики  Арсенала.

Взойдет  не  мной  посеянное  семя
И  голос  разума  ты  больше  не  услышишь,
Сожмет  тоской  потерянное  время -
Захочешь  жить,  пока  лишь  мною  дышишь.

Стая

  • 13.11.20, 23:10



Спит  юдоль  –  темна  равнина.
Плотью  крыла  воды  тина...
Безутешная,  седая 
Горе  мыкала  ундина…

До  рассвета  правит  время 
Власти  древнего  Сатира.
Пировало  волчье  племя
На  обломках  Святамира…

Окровавленные  годы,
Лязг  зубов и вой Кумира.
Приняла  у  мира  роды 
Мать  раба  и господина…

И  взирали  безучастно 
На  бесовское  веселье 
Все,  кто  худо-бедно-часто
Пил  из  кубков  волчье  зелье.

Смрадом  дышит  дух  болота…
Лишь вожак один не  весел -
Донесли  гонцы,  что  кто-то
Возле  стай...  флажки  развесил.

***
2013

Настроение

  • 13.11.20, 23:03




Без вины казнима,

Без вина пьяна…

Господом любима,

В Душу влюблена…

 

Оборвала струны –

На чужих играю…

Память пода – руны,

Путь лежит по краю…

 

Не закрыты строки,

Не дышу стихами…

Чувствую истоки,

Сжата берегами…



————————————————-
«Под» - не просто предлог... у древних славян это слово имело несколько иное значение. Например Д состоит из надстройки (действительности) и фундамента, на котором она, эта современная реальность, базируется. Так вот, «под-д» и есть этот самый фундамент. По верованиям предков он заключает в себе все «наработки», весь накопленный тысячелетиями опыт, внешние и внутренние качества отдельной личности, полученные ею в предыдущих воплощениях. Да, наши предки верили в реинкарнацию. И то, что многие люди обладают сильным сходством с некоторыми видами животных/птиц, имеют такие же повадки - не случайность... у всех этот «фундамент» сугубо индивидуален.

Они

  • 13.11.20, 22:56



Они  уходят  в  ночь  по  одному.

Не терпят  слёз  и  долгих расставаний,

Не  ждут  наград,  не  носят  громких  званий

И служат  только  сердцу  своему.



Хранители случайностей, идей...

У каждого - своя святая  плаха.

Не  разделяют Элохима  и Аллаха.

Вершат Закон без злости и страстей.

 

Их  мир  наполнен  золотом огней…

Для них не существует расстояний,

Душевных  тайн,  запретных  мыслей,  знаний,

Ночь – время  встреч, совет  и  мудрость дней.

 

Приходят  в мир  затем,  чтобы  спасти.

И вызывая  на  себя все  беды  мира

Не создают  себе  ни бога,  ни кумира.

По ветру  прах  стоящих на  пути.