Пророцтво

Збулось пророцтво Подерев’янського


Тронний
зал. Посередині стирчить трон, схожий на Київський торт. На стінах
висять портрети суспільних діячів, в тому числі: Мєндєлєєва,
Ламаносова, Мічуріна, Суворова і Макаренко. Два сери роблять у тронному
залу влажну уборку: один підмітає, другий бризга із пляшечкі, шоб не
було пилюкі.

Перший сер.
Ви чули новину, мілорд?
Другий.
А як же! Сьогодні – коронація!
Нетлінну божественну фуражку
Святого завойовника Вільгєльма
Натягнуть на поважного урода,
Шо врятував британськє можновладдя.

Чути
фанфари. Входять сери. За ними вверху на менті в’їзжає Йорік. На ньому
красівий білий кітєль, сині галіфе і хромові чоботи. Вони
по-дємбєльські спущені вниз гармошкою. На галіфе розстібнута шірінка,
шоб зручно було дрочити. Йорік спритно плигає прямо з мента на пухкі
тронні подушки.

Йорік.
Нє віжу на галавє фуражку!
Шо не ясно, блядь!?!
Сери (хором).
Уже несем, несем!
Святися, царю, твойо чело лілейноє!
Ми зараз помажемо тебе денатуратом на царство!

Сери
мажуть денатуратом Йоріка і возлагають на його фуражку
Вільгєльма-завойовника. Звучіть англійській гімн, всі стають по стійці
“Смирно”.