Наша доля у наших руках.

Шлях до мрії – душі устремління.

Як у клітці безкрилий птах –

Та душа, що не має терпіння.

То не доля така лиха,

Що в залежність від себе кидає.

А то тупість і лінь людська,

Що безвольні серця поглинає.

Бог свободу тобі дає,

Але ти обираєш кайдани.

Сто доріг у житті твоїм є,

Ти ж в депресіях тонеш роками.

І не винен у тому світ,

Що крім себе нічого не бачиш.

Твоє серце – неначе лід,

Не горить воно і не плаче.

Не впадЕ тобі манна до ніг

Й не простелиться кИлимом щастя.

В наріканнях змарнуєш свій вік,

Шлях до успіху більше не дасться.

Хто шукає, той вихід знайдЕ,

І хто стукає, тому відчинять.

Лиш під камінь лежачий вода не тече,

І пасивність нічого не змінить!

Сам це коло створив без початку й кінця,

Досить вже своє ЕГО жаліти!

Витри бруд невдоволення з свого лиця,

І почни вже нарешті ЖИТИ!

Мы иногда уходим не прощаясь,

Мы часто верим в светлую мечту,

Мы иногда рыдаем, улыбаясь,

Грустим, стараясь отогнать тоску.

Любви нам в сердце часто не хватает,

Желания мы можем усмирить,

А наша жизнь, как снег на солнце тает

И этого нельзя остановить...

Мы иногда уходим не прощаясь...

 Прикосновение души к душе Рождает музыку небес. И сердце бьется в унисон уже Маня в страну чудес... Подобно ласковой грозе, Накрывшей с головой, Мы в вальсе кружим в небе. В мерцаньи звезд и под луной. Любовь священная пришла И душу светом озаряет. Дарит счастье, радость мне И вдохновеньем окрыляет. Зовет душа моя вперед идти, Дорогой на которой нет следа И познавать волшебный мир мечты Постигнуть тайны Бытия... 8.04.2008

Как паутиной, Интернет
Связал в клубок нагие души,
И одиночества уж нет,
И сердца ритм нам стал послушен,

Мои далёкие друзья,
Вы рядом в виртуальном свете,
Ну что без вас бы делал я –
Страдал бы, как в детдоме дети,

И вдруг теперь – не одинок,
Среди подруг и побратимов,
Спасибо вам, родных кружок -
Семья в всемирной паутине!

          Семен Битый

В цей день лютневий, в світлую годину

На землю Ангел із небес прилинув.

Господь в опіку душу йому дав,

А він із радістю служіння це прийнЯв.

Повів її він по життя дорозі,

Завжди він поруч – в радості й тривозі.

Від бід борОнить і упасти не дає,

Щодня наснаги й сили додає.

У долі випало твоЇй терпінь не мало,

Не один раз життя у крайності кидало.

Розчарування, втрати, біль ти зміг пройти,

Зумівши в серці щиру віру зберегти.

Нехай надалі тебе Ангел зберігає,

Господь любов’ю твоє серце зігріває,

Усе тепло твоє сторицею воздасть,

І все, що просиш ти в молитвах своїх, дасть.

А я тобі простори серця подарую,

У кольори кохання світ твій розмалюю,

Нехай сто літ тобі зозуля накує,

Я Богу дякую, що ти на світі є.