Неминуча реальність.

            Він ще вчора зрозумів, що сьогодні доведеться убити. Вірніше відчуття неминучості виникло у ньго давно, ще на похоронах батька. Тоді, дивлячись на його спокійне лице у труні, він все дивувався цьому спокою і як заспокоення приходив до думки, що навідь насильницька смерть звільняє.

            І от тепер він зрозумів, що це має статись сьгодні. З самого ранку він утік подалі від людей у поля, у ліс, на природу. Але і вона не давала відповідей, а навпаки тільки впевнено стверджувала неминучись. Все довкола помирало, всі вбивали, щоб у наступний момент самому вбути вбитим.

           Замучений не так блуканням, як думками він нарешті підкорився долі і повернувся. І відразу ж почув те, чого так боявся:

  - Синку, піди зарубай курочку я щось на вечерю приготую ...