Маленька тінь

Маленька Тінь сиділа за столом, сумувала, бо їй здавалось, що вона нікчемна і нікому не потрібна.
Час йшов, минали роки, а вона все сиділа за своїм столиком у невисокій хатинці й вважала себе пустою й чужою цьому світу... та одного дня, вона раптово відчула якісь зміни, ззовні було тихо-тихо і здавалось, що більше нема живих голосів.
Вона підійшла до дверей, трошки відсунула їх, і побачила сіру пустелю, замість прекрасного квітучого саду, в якому колись жила. Тоді тінь вийшла з-за дверей, і зробила кілька кроків, роздивляючись все навколо. Вона все ніяк не могла зрозуміти, що ж сталось?... Почувши якийсь тихий шепіт вона обернулась і побачила маленьку Квіточку, що була ледь жива.
Тінь – Квіточка, Що сталось?
Квітка – коли ти пішла, й залишила кущ, сонце спалило його.
Тінь – і що?
Квітка – кущ ріс над коренями дерева, і одного палкого дня, дерево загинуло, через те, що його коріння було висушене.
Тінь – ?...
Квітка – а воно ж захищало все навколо... спочатку трава та інші квіти пожовкли, потім запалали... і померло все...
Тінь – а як ти вижила?
Квітка – сама не знаю... може це через те, що я з усіх, найближче жила до твоєї домівки?
І Тінь, сама ще не знаючи що робити твердо вирішила захистити квітку...
Вже через рік, навколо все зеленіло... і тільки тоді, маленька тінь, зрозуміла, наскільки ж вона потрібна цьому світові.