Повчання

…Бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас…
Усього ж паче – убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітеся самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його…
Старих шануйте, як отця, а молодих – як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться… щоб не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.
Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. Лжі бережіться, і п’янства, і блуду, бо всьому Даша погибає і тіло…
Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому, що всі ми смертні єсмо.
І чоловіка не лишіть, не привітавши, добре слово йому подайте. А коли добре щось умієте – того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітеся, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов, - а за все почесть єсть до інших країв.
Лінощі ж – усьому лихові мати: що людина вміє, те забуде, а чого не вміє – то того не вчиться.

"Повчання" Мономаха