Жидівська легенда

Згідно цієї легенди всі люди на Землі повинні бути жидами. Маються на увазі всі люди без винятку. Геть-геть усі! – починаючи з ескімосів Гренландії, китайців та японців на Далекому Сході, далі – бушмени Австралії, негри Африки, і так далі аж до аборигенів Вогненної Землі у Південній Америці, – всі вони нащадки біблійних жидів: Адама та Ноя. Більш безглуздої вигадки годі й сподіватись. В ці побрехеньки не повірить жоден школяр молодших класів, а християни вірять. Принаймні їх спонукає до цього християнська релігія. Адже визнання Старого завіту, як священного писання, накладає обов’язок на всіх християн визнавати цей сміховинний та абсурдний факт. Безперечно, всі усвідомлюють, що це не так, але наскільки не так – навіть уявити собі не можуть.
Згідно цієї легенди наш всесвіт було створено у 5509 році до нашої доби. Ця дата офіційно затверджена на VІ Вселенському Соборі в Костянтинополі у 681 році. Однак церковники трохи помились відносно дати жидівського "сутворіння" світу – на декілька ТИСЯЧ років! Адже за біблією жидівське "сутворіння" світу відбулось у 3216 році до н.д.. Відтак злукавили "святі отці" на Вселенському Соборі, а пересвідчитись у цьому може кожний, розгорнувши біблію. Це легко вираховується за датами: від Адама до Ноя минає 1046 літ (ВЗ 1-книга Мойсея, 5 розділ), на час потопу Ною виповнюється 600 літ (1М 8/13), і це був останній потоп: "більш не буде потопу, щоб землю нищити" (1М 9/11); а останній потоп за свідченням древніх істориків стався у 1570 р. до н.д. за царя Девкаліона (НЦ с.268).
Як не прикро, але визнання жидівського бога Яхве (він же Егова, далі по тексту Яхве-Егова) за Всевишнього Господа Бога – винищує історичне минуле кожного народу, оскільки в цьому випадку усі буцім-то постають як нащадки жидів – допотопного Адама та після-потопного Ноя.

{Згадані назви іудейського народу (російськомовне - євреї чи українське - жиди) мають відношення до часів минулої доби та перших тисячоліть н.д.,а не до сучасних представників іудейської нації (прим. автора)}.

Жидівська легенда про походження людства викладена в християнському літописі Русі під назвою "Повість минулих літ", де літописці-християни запровадили жидівську вигадку як відправний пункт історії України-Русі. Цей акт нечуваного вандалізму радісно схвалюється прибічниками християнства, які мають свою частку з церковного бізнесу світового масштабу. Ось що мовиться в матеріалах Республіканського Центру духовної культуру: "Нестор дав більш наукову оповідь, більш наближену до грецької життєвої традиції. Простора передмова змальовує чудову всесвітньо-історично схему, де означене місце руського народу в історії Церкви Христової" (ТД с.7).
Можливо, вказана дата створіння світу (до н.д. 5509р. чи 3216р. як більш вірогідна) не заперечує літочисленню багатьох народів, як то Ізраїлю, США, Росії тощо, але ніяк не відповідає історичному минулому українців й України в цілому. Ми маємо прямі свідчення, що на теренах України існували стародавні держави, такі як Ората (Оріана), Царство Антів, Русь (ДБ с.93). Відносно Києва також є археологічні свідчення щодо існування на місці сучасного Києва древнього поселення ще за 25000 років до н.д., тобто двадцять сім тисяч років тому (ЭК, Кирилівська стоянка). Відтак перше поселення на території Києва, отож і офіційний відлік історії м.Києва (не полишеного людьми зо дня першопоселення) починається за 20 тисяч років до жидівського "сутворіння світу", а точніше до появи семітських племен в "Едемі".
Дата біблійного "сутворіння" жидів 3216 року до н.д. більш справдешня ще й тому, бо маємо історичні свідчення про те, що семітське плем'я кочовиків вигулькнуло у 2500-х роках до н.д. в месопотамському Шумері (долина Тигра і Євфрату, де вихідці з України розбудували державу Шумер). Зрозуміло, що неписемні юдеї-кочовики, придибавши до Межиріччя, були вражені пануючою там культурою та незбагненно височенним на той час рівнем цивілізації. Відтак Межиріччя в убогій уяві юдеїв ототожнилось з земним раєм (по-жидівськи "Едем"), що й знайшло своє відображення в перших книгах жидівської біблії.
Таким чином постає вочевидь, що нашу землю і нас – українців й усіх слав’ян – створив не жидівський бог Ягве-Єгова (символ "Шестикутна Зірка"), докинувши жидам свого сумнівного сина, Ісуса Христоса (символ "Розп’яття"), а Бог набагато древніший, український, – Бог-Творець на ім’я Род (символ "Сокіл"), а Його син Дажбог (символ "Променисте Сонце") споконвік піклується за українців і всіх слав’ян.
"За висловом акад. Б.А.Рибакова, увесь незбагненно величезний проміжок часу від первісного анімізму до державного культу Перуна Хст. був заповнений стійким культом Рода – Бога Всесвіту, природи й врожаю. Церковні письменники Стародавньої Русі визнавали Рода як суперника християнського бога-творця.., бо культ Рода – релігія мало не всього старого світу... З ім’ям Рода пов’язана назва древнього міста Родня (Родень поблизу р. Рось), який спочатку був племінним культовим центром найстародавнішої цивілізації слав’янства" (МФ с.26).
З поміччю свого Бога-Творця древні українці навчилися обробляти землю, винайшли плуг і стали першими оріями на землі. "Орії – першоорачі світу приручили коня, винайшли колесо та плуг, першими в світі окультивували жито, пшеницю, просо. Свої знання вони понесли в Китай, Індію, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, на Балкани, в Західну Європу. Племена оріїв були пращурами всіх індоєвропейських народів" (СП). Це посвідчено пелазгійськими письменами, віднайденими в Середземномор'ї. Пелазги (з древньогрецького «лелеки») – об’єднання давньоукраїнських племен, що переселялись з прадавньої України-Оріани на нові землі. На думку Страбона й Діонісія Галікарнаського, ім’я Пелазги дане за те, що вони масово й згуртовано долали великі відстані, змінюючи місце свого проживання.
Зрозуміло, що подібні переселення відбувались до жидівського "сутворіння" світу, коли ні за яких жидів не було й помину, бо вони вилупились як голопуцьки у всесвітній історії у вигляді плебеїв – рабів єгиптян, як самі розповідають про це у біблійний книзі "Вихід". Саме від цього – від рабського безсилля й зародилась шовіністична жидівська релігія – Іудаїзм, з її прабатьком нацизму, ненаситним на вбивства, заздрісним богом Яхве-Еговою, котрому заходить дур у голову ще зі Старого завіту: "І промовив Господь: “Зітру Я людину з поверхні землі,– від людини аж до скотини, аж до плазунів, аж до птаства небесного... Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, в якому дух життя. Помре все, що на землі!”... І винищив Господь усяку істоту на поверхні землі" (1М 6/7,17; 7/23). Завдяки своєму навіженому богу, жиди вдерлися до "землі обітованої" (Палестини), а завдяки Ісусу Христу – пішли далі по всьому світу.
Знамено, що на той час як Мойсей виводив своє жидівське плем’я з єгипетського рабства, никаючи по пустелі у пошуках землі обітованої, Київ все стояв на святих горах, а наше українська держава звалася на той час Царством Антів, яке очолював цар Ор зі своїми легендарними синами – Києм, Щеком, Хоривом (ВК д.4г). По своїй площі Царство Антів перевершувало відомі всім імперії, як Олекси Македонського (вихідця з пелазгів), так і більш пізню Римську імперію, хижі наміри якої стримували українці-руси на південно-західному кордоні Царства Антів багатокілометровими Трояновими валами, котрі можна знайти на території сучасної Молдови: 46° північної широти та 29° східної довготи ("Атлас СССР", М. 1962г.).
Не будемо відволікатись на більш широкий огляд свідчень стародавності історії українського народу згідно знаку зодіаку, давніше якого немає в жодній релігії світу (КУ с.66 «Вісім тисячоліть археологічної космології України»), оскільки українська релігія сягає таких глибин тисячоліть, коли ніяких інших релігій взагалі не існувало на землі! Тому ніяка жовторота релігія, зокрема й плебейська релігія жидів-іудаїстів, була неспроможна знищити українські (слав’янські) тисячолітні традиції й релігійні свята інакше як оманою та хитрістю. Перш за все жиди перебрехали свою язичницьку релігію у Новому завіті, приховавши дійсне ім’я жидівського бога Яхве-Егови під старослав’янське gospodь – господин. Цю форму звернення до древньо-слав’янського Сонця-Бога знаходимо у реченні Ярославни до Дажбога: "Чому, Господине, простер гарячу лучу свою на воїв Лада?" ("Слово о полку Ігореві"). Там же, у "Слові" неодноразово згадується за українців як онуків Дажбога.
Сховавши Яхве-Егову за ім’ям Господа, християни переінакшили старослав’янського Дия (Бога Ясного Неба) на Дия-вола, згідно древньоукраїнському астральному символу Вола (Бика, Тільця); германський варіант Люцифер, що означало – Вранішня Зоря. У такий спосіб поганська релігія жидів перевернула всі древні релігійні поняття слав'янських народів навпаки, очорнивши день і обіливши ніч, а тоді заповзялася нищили всі древні письмена, що утримували найстародавніші відголоси історії людства, – зокрема, були спалені найдавніші бібліотеки минулої доби в Олександрії, Римі, тощо. Християнське мракобісся знищило всі старослав'янські письмові свідчення древньої історії України-Руси, записаної волхвами – служителями української Православної релігії. Винищувалось все: легенди, міти, думи, веди, кощуни – тобто міфи, від древньо-українського "кощунити" – розповідати під музичний акомпанемент. Крім того церковники знищили й саму древньо-українську писемність, замінивши її новоствореною абеткою братів-жидів Кирила та Мефодія. Жидівське "просвітительство" спростовує М. Брайчевський: "Перепоною до вірного розуміння ситуації була запроваджена думка, що писемність на Русь прийшла з Болгарії тільки після релігійного акту 988р. і, таким чином, ніякої більш древньої історичної традиції тут не було. Нові дослідження доказали хибність цього ствердження". Відтак, винищивши у варварський спосіб усі свідчення древньо-української писемності й історії, церковники перебрехали на жидівський копил усі українські релігійні свята, які підносять тепер як буцімто християнські, у тому числі й триєдність божу (символіка Тризуба у Гербі України), і навіть наймення релігія – Православ’я, котре, як вже мовилось, не має ніякого відношення до християнства.
Тож навіщо нам, нащадкам велетного народу, врізати власну історію на догоду жидівський релігії!? Адже історія українського народу й усіх слав’ян настільки древня й велична, що поряд неї історія жидів виглядає миршавим Ягнятком (Агнцем) супроти могутнього Бика!

Д. Берест