ТеУКРИ

Понад 1000 років українців годували політичними міфами Рюриковичів-Мономаховичів про те, що до запровадження християнства вони не мали ні власної історії, ні культури. Так, зайди якісь, що відбрунькувалися від «великорусской народности»...


Визнавалось, правда, що древні цивілізації на території України таки були: Мезин (Чернігівщина, ХХ—ХІІ тис. до н. е.), Кам’яна Могила (Запоріжжя, ХІІ—ІІІ тис. до н. е.), Трипілля (Подніпров’я, VІ—ІІ тис. до н. е.), Аратта-Оратта (ІV—ІІ тис. до н. е.), Скіфія (VІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е.), Ольвія (VІ ст. до н. е. — ІV ст. н. е.), Боспор (V ст. до н. е. — ІV ст. н. е.), Антія (ІІІ-VІ ст. н. е.) тощо. Але українці начебто не мають до них жодного стосунку, бо з’явилися буцімто в «Окраине» лише у XІV ст. н. е. А що ж насправді?..

Мезин

Мезинську архаїчну цивілізацію (ХХ—ХІІ тис. до н. е.) археологи виокремлюють насамперед в Подніпров’ї: с. Мезин (Чернігівщина), с. Гінці (Полтавщина), с. Добраничівка (Київщина), с. Кирилівка (м. Київ), с. Межирічі (Черкащина).

Ця славетна археологічна культура, яку ґрунтовно описав з колегами археолог С. Бібіков, уперше в історії людства дала світові зразки знаменитого мізинського орнаменту (з мотивами меандру), унікальні стилізовані жіночі статуетки (мізинські «жінки-птахи») та перший у світі музичний ансамбль.

Можливо, це і «випадковість», але на картах Перської держави Ахеменідів (V ст. до н. е.) ми зустрічаємо провінцію Міс(з)ія, а на картах Римської імперії (І—ІІ ст. н. е.) — провінції Верхня і Нижня Мезія. Нині це, відповідно, території Туреччини, Угорщини, Румунії, Молдови, Сербії.

Ще одна «випадковість». На сучасній карті Росії ви знайдете річку Мезень, яка впадає в Біле море, і там само стоїть місто Мезень.

Нагадаємо, що льодовики (товщина льоду становила 2—3 кілометри!) звільнили територію Північної Європи і, зокрема, землі сучасної Росії лише 10 тисяч років тому. Міс(з)ія з’являється на картах у V ст. до н. е., а Мезія з’являється на римських картах через 500 років після своєї перської «тезки».

А все це разом узяте свідчить, що український Мезин значно старший за російського Мезина, від римської Мезії і перської Міс(з)ії.

Енеїда

Ми вже писали, що цивілізація приазовської Кам’яної Могили (ХІІ—ІІІ тис. до н. е.), за висновками відомого шумеролога А. Кифішина, стала метрополією Шумеру (Ірак), Єгипту (Африка) і Трої (Туреччина).

Врахуємо й такі, доведені історичними джерелами, факти.

Роль праукраїнського Бога-творця Енліля в міфології приазовської цивілізації України, який потім з’являється в міфах Шумеру, Вавілону і т. ін.

Ісландські саги XІІ ст. н. е. історика С. Стурлусона, який «чомусь» називав Європу того часу — Енея.

Іменування вченими всього світу мідно-кам’яного віку в історії людства як енеоліт.

Реальне існування троянського царя Енея (напевно, з роду Енліля), нащадки якого заснували (743 р. до н. е.) Рим. Похований він у с. Пратика-ді-Маре (Італія). А його ім’я з латини перекладається як «мідний».

Звівши до купи всі ці «випадковості», ми маємо підстави вважати, що наші предки цілком могли називати свою країну Енеїдою (країна Енліля?), оскільки у прадавні часи існувала традиція називати род, плем’я, країну за іменем свого бога, жреця, вождя.

Скажімо, Егеїда — цивілізація Егейського моря — також отримала свою назву від імені першого афінського царя Егея.

Перший Рим (на Сулі)

Давня українська пам’ятка «Слово о полку Ігоревім» та інші літописи згадують українське місто-фортецю Рим/Римов, що з давніх-давен стоїть на місці впадіння річки Ромен (Romen) у річку Сулу (Sula).

(Слово sula у перекладі з мови аріїв — санскриту — означає «вода, річка» і згодом переходить у тому ж значенні у словники латинської мови).

Нині — це місто Ромен (Ромни), яке розташоване на Сумщині, річки — ті самі: Ромен і Сула.

Старожили Варвинського, Лохвицького, Роменського районів (відповідно Чернігівська, Полтавська, Сумська області) свідчать, що ця місцевість і досі «з незрозумілих причин» називається Римом або Римовою дорогою. І належить цей Рим Мармизівській сільраді Варвинського району.

Розповідають також, що у 50-х роках минулого століття поблизу чернігівського с. Брагінці розробляли торфовища, і там знаходили римські монети та дерев’яні конструкції, схожі на причали для кораблів...

У 80-х роках через Мармизівський Рим нафтовики прокладали трубу, а перед тим робили якісь археологічні розкопки «робленої», як кажуть місцеві жителі, могили. Загалом навколо м. Варви, с. Брагінці та інших збереглися численні кургани, яких на початок XX століття налічувалось більш як 80: частина з них — поховання, а частина — сторожові...

Перша Троя (українська)

Уже згадане нами «Слово о полку Ігоревім» іменує князя Ігоря онуком Бога Трояна! Хто ж такий був цей Бог Троян?

Дослідники української міфології свідчать, що Троян був прадавнім українським богом землі, підземелля і неба (у тому числі він був і в пантеоні приазовських амазонок).

Висловлюється також думка, що це він (або під його керівництвом) спорудив знамениті Троянові вали, що боронили стародавню Україну від ворогів... Можливо, саме тому родове прізвище Троян і досі так поширене в Україні...

Судячи з того, що археологічна наука серед восьми локальних груп трипільської культури, зокрема, виокремлює і Троянівську локальну групу (Кіровоградська область!), є над чим замислитись.

Візьмемо також до уваги, що написи в одній з печер Кам’яної могили (брила № 25) зберегли міф про троянську війну: про десятилітню війну двох родів, про царство мишей, про «вигнаних жінок» тощо.

На перший погляд — неймовірно, але український текст є старшим щонайменше на дві тисячі років за анатолійський троянський міф!

Як кажуть в Одесі: «Такі да!». Перша Троя, судячи з цих фактів, була в Україні!

Друга Троя (анатолійська)

За свідченням А. Кифішина, порівняльна дешифровка приазовських «протошумерських» і троянських текстів засвідчила: «...Троянські написи епохи Трої ІІ (2600—2450 рр. до н. е.) мають явні ознаки спорідненості з протошумерськими». (Від себе підкреслимо, що українські — старші.)

Можливо, це знову якісь лінгвістичні «випадковості»?..

Але результати археологічних досліджень, проведених в Анатолії (Троя), Сирії (Угарит), на Кипрі, Сардинії (Італія), на острівній (Крит, Родос) і материковій Греції та в Єгипті (Луксор), свідчать про зворотне.

За переконливими доказами археолога В. Клочка, характер знайдених та викарбуваних на рельєфах будинків та гробниць у цих країнах зразків зброї (круглі щити, списи і короткі, заточені з обох боків мечі) однозначно свідчить про її походження з Північного Причорномор’я (Сабатинівська археологічна культура)!

А Сабатинівська археологічна культура (Кіровоградська, Миколаївська, Одеська області), як свідчить О. Білоусько, є прямою спадкоємицею трипільської культури.

Окрім того, нагадаємо, що анатолійська Троя (ІІІ тис. до н. е.) була заснована значно пізніше, ніж виникла трипільська цивілізація (VІ тис. до н. е.).

Узявши до уваги, що троянці були вихідцями з України, все стає на свої місця. Вони прийшли в Анатолію (сучасна Туреччина) зі своїми міфами, формами суспільного устрою та матеріальної культури.

У будь-якому разі висновки російського сходознавця А. Кифішина видаються обґрунтованими: Троя, будучи певною правонаступницею Шумеру (який успадкував культуру Енеїди), «запозичила» елементи своєї релігійно-філософської культури Стародавньому Єгиптові, Античній Греції, а через останню — Римській імперії.

І ще одне. За свідченням автора книги «Мезия в І—ІІ веках нашей эры» Г. Златковської, малоазіатські області поблизу Трої населяли ті самі фракійські племена, що і в Мезії. А В. Щербаков свого часу довів, що тамтешні мешканці були «тисячами ниток» пов’язані з Трипіллям! Прадавнє українське коло замкнулось!

Другий Рим (на Альбулі)

Офіційний римський історик Тит Лівій іменує троянського царя Енея — Юпітером Родоначальником (Іuppіter Іndіges). А сам герой троянської війни Еней пов’язується ним із його нащадком і засновником Риму — Ромулом!

Отже, римська імперська історіографія свідчить, що Рим заснували не латиняни, а троянці, які після поразки від ахейців (друга праукраїнська хвиля міграції) висадились в Італії, де царював цар Латин!

Проте історики Діонісій Галікарнаський і Діон Кассій зовсім не вважали, що місто Рим (Roma) отримало свою назву від імені Ромула. На їхню думку, оскільки в Італії було декілька міст з такою назвою, ім’я Ромул походило від назви міста Рим, а не навпаки.

Але хоч би як там було, Рим (Roma) — вочевидь не латинська, а троянська назва. А точніше — праукраїнська. (До речі, ім’я Роман «чомусь» дуже поширене в Україні, чи не так?)

Уже згаданий Тит Лівій писав, що річка Тибр, на якій постав другий Рим, раніше називалася Альбула. Зміна назви її відбулася після того, як у ній втопився один із нащадків Енея — Тиберін. Утопленик став богом цієї річки, йому збудували храм, приносили жертви і, за свідченням Овідія, влаштовували ігри.

Проте навряд чи Рим на Альбулі отримав свою назву від імені Ромула. Швидше за все, він був названий так вихідцями з першого Риму, що стояв і стоїть на українській річці Сула.

Аналогічно: навряд чи й річка Тибр була названа на честь того, хто в ній втопився. Найпевніше, троянці, потіснивши альбанців (що жили в місті Альба), просто дали річці своє ім’я.

А якщо у них швидку й стрімку річку було прийнято іменувати Тивр (звідси й назва племені — тиверці), ось вам і більш вірогідна версія походження назви річки Тибр (а може, й Тавр?).

Принаймні асоціація з могутнім биком — тавром, що був священною твариною в Україні та Європі, загалом видається досить логічною. Згадаймо лише відомий античний міф про Зевса, котрий перетворився на бика, коли викрадав красуню Європу! Та й назва південної частини України — Таврида багато про що може нам сказати. (Отже, як дехто жартує, Крим украв Європу?..)

Ще одна промовиста політична традиція Стародавнього Риму: найвищі посадові особи імперії перед вступом на свою посаду «чомусь» їхали до міста Лавінії (засноване Енеєм на честь своєї дружини — дочки царя Латина) для принесення жертви «Лару (Богу) Енею»...

А загалом римляни, знову-таки «чомусь», називали своїх предків-троянців Teucrі (Теукри!). Зазирніть у словники з класичної латинської мови і ви в цьому переконаєтесь! «Те» — з грецької означає Бог (звідси й теологія), а «укр» — країна. Отже, «Божественна Країна» — Україна!

Між іншим в часи Священної Римської імперії (середні віки) в Європі було цілих три «України»: власне Україна, Войнова Крайна (Австрійські Альпи) і Сербська Крайна (Балкани)... Такі ось «окраины» в самому центрі Європи!..
Валерій БЕБИК, доктор політичних, кандидат психологічних наук, проректор з інформаційно-аналітичної роботи Університету «Україна»