Земля і нація

Козацьке самоврядування на землях Запорожських Вольностей базувалося на звичаєвому праві Середньовічної Руси, в основі якого закладена не приватна, а загально-громадська власність на землю. "У придніпровських козаків в основі економічного устрою лежала ідея володіння, а не право власності на землю як головне джерело багатства. Землею володіло військо, але й саме Військо Запорожське як юридична особа не було приватним власником, бо тодішня військова власність вважалась тотожною сучасній державній власності" (УФ с.90). Відхилення від засад істинної демократії, що супроводжувалось приниженням національної гідності і гнобленням українського народу, суворо каралось запорожцями, які уособлювали українську націю і були носіями національних ознак, особливостей побуту й культури. Достатньо згадати численні повстання українського народу під проводом козацтва в часи панування Речі Посполитої на Україні-Русі, зорганізовані козацькими гетьманами: Наливайко (1596), Сулима (1635), Павлюк (1637), Остряниця (1638), Трясила (1630), Хмельницький (1648-1654) та інші. Показово, що в разі відсторонення отамана-гетьмана від священного козацького обов’язку – захисту національних інтересів українського народу, козаки організовувались самостійно, як було в часи узурпації гетьманської влади новоспеченим магнатом Калнишевським, на противагу якому набув широкого розгону гайдамацький рух. "Тяжке життя спричинило цілий ряд повстань народу України у 1734, 1750, 1764 роках і, нарешті, у 1768 році викликало «Уманську різню» (Коліївщину). Саме ці селянські повстання на Правобережній Україні і називаються в історії гайдамаччиною… До економічної причини повстання додалася релігійна, що надала йому характеру страшної жорстокості з боку православного населення до панів-католиків та їхніх постійних поплічників у пригнобленні народу – жидів"