Влітку цього року виповнюється 10-річний ювілей сталкерства. Я планував його відзначити вилазкою на якийсь об'єкт, також хотів досягти ювілейної кількості звітів з закинуток, але реальність така, що цього року навряд чи кудись полізу. Тому просто напишу 10 фактів про своє сталкерство.

— Отож, перший факт — я захопився сталкерством пізно — у 30 років. Цим я відрізняюсь від більшості сталкерів. Мої друзі та знайомі почали дослідження закинуток з підліткового віку або з дитинства. Так, будучи підлітком і я лазив на закинутки. Але то були епізодичні вилазки.

— На початку дослідження абандонів до мене напрошувались дівчата для фотосесій, а потім такі пропозиції чомусь припинились. Також у мене хотіли взяти інтерв'ю. Але тоді у мене не було ні досвіду, ні бажання розкриватись (під псевдонімом не захотіли балакати).

— Я не люблю повторно навідуватись на один і той самий об'єкт. По-перше, тому що радість пізнання буває  лише спершу. По-друге, одне й те саме досліджувати нецікаво, та й важко відзняти по-новому, щоб не повторюватись. По-третє, неприємно споглядати, як руйнюють і мародерять об'єкти. Хоча, звісно, іноді роблю виключення з цього принципу, якщо хочеться десь полазити, а ніде, або ні з ким. Тому що на нову закинутку наодинці лізти ризиковано, а в знайоме і відносно безпечне місце можна сходити й одному.

— Майже половину вилазок на закинутки здійснив з напарницею. Нажаль, вона пішла з життя, тому зараз складно знайти когось, з ким можна досліджувати закинутки. Це важко ще й тому, що сталкери — закрита тусовка. А лазити один я не люблю.

— Іноді вдавалось потрапити на закинутки офіційно або напівофіційно (на випробувальний полігон капвею в Гостомелі (його вже нема) і на макет шахти і кафе на ВДНГ/Експоцентр України). Круті сталкери такі вилазки не люблять, а мені вони подобаються, бо не треба ризикувати. Хоча за емоціями це, звичайно, не настільки прикольно, як несанкціоноване відвідування закинуток.

— Для досліджень вибираю безпалевні закинутки та недобуди, де ризик бути спійманим мінімальний. При цьому іноді відвідував об'єкти під охороною. Однак ще жодного разу не було "приймалова". Тьфу-тьфу-тьфу.

До речі, гарна збереженість не завжди буває під охороною. Але є закономірність: об'єкти, залишені без нагляду, дуже швидко розграбовують, тож дивитись там нічого.

— На відміну від більшості сталкерів цікавився закинутими фермами колгоспів/радгоспів. Вони не настільки одноманітні, як прийнято вважати в сталкерській спільноті, оскільки курятники, свинарники і корівники відрізняються. А те, що вони порожні теж невірно. Наприклад, на одному колгоспі знайшов пляшечку з-під ветеринарних ліків.

— Закинута (списана) техніка (автомобілі, човни) мене цікавлять менше, ніж будівлі. Цим я теж відрізняюсь від більшості сталкерів.

— Більша частина вилазок була по закинуткам Київщини і Києва. В інші області виїздив рідко. За межами цих регіонів досліджував лише 3 закинутки у трьох сусідніх областях.

— Як і кожен сталкер, мріяв нелегально полазити по Чорнобильській зоні відчуження. Однак після масових пожеж досліджувати стало нічого, а Прип'ять мені нецікава. Проте в 2020-му здійснилась вилазка в село, яке межує із Чорнобильською зоною.

Багато сталкерів зараз припинили вилазки, хоча є сміливці. Я ж не ризикую, оскільки кожний дослідник закинуток може сприйнятись, як диверсант.

Невиспаність. Не знаю, як можна спати, коли знаєш, що буде масована ракетна або дронова атака? Багато людей радять не звертати уваги. Але ж все одно нервуєш. До того ж, прокидаєшся від звуків вибуху — і в результаті так само не спиш.

Відчуття від недоспаності неприємні. Голова напружена і болить. А ще сонливість. Ну і працездатність знижується. Ось, наприклад, сьогодні довелося влаштувати вихідний.

Відсипатись вдень важче, оскільки при сонячному світлі організм налаштований на бадьорість. Можна спробувати заснути лише у похмурий або дощовий день. Є ще один варіант — ліки з побічним снодійним ефектом. Але перед їхнім прийомом бажано налаштуватись на сон. Вдень це проблематично. Єдине сподівання, що русня попуститься і зробить паузу в ракетних обстрілах.

Розчарований "Євробаченням". Журі не зрозуміти. Складається враження, що без договорняку не обійшось. Ще й пісня сплагіачена у Мікі Ньютон.

Якби ж не повітряні тривоги, то не дивився б трансляцію.

Стосовно наших, то TVORCHI у фіналі виступи слабенько. Проте зайняли непогане місце — 6. Я так і розраховував, що учасник від України навряд чи стане першим чи другим, але напевно потрапить у першу десятку.

Продовження розповіді про "Євробачення-2023" — українське, але з проведенням у Великобританії. Другий півфінал був цікавіший, ніж перший, оскільки почув більше гарних або просто нормальних пісень. Сподобались виступи Польші, Литви, Австралії. Останні взагалі викатили на сцену автомобіль! З прикольного: виступ албанців був схожий на циганське весілля.   А у ролі офф-топу (поки підраховувались голоси) виступили драг-королеви. У чаті від шоу травесті "підгорало" так само, як і завеликої кількості чоловіків у рожевих костюмах. На десерт були анонси виступів фіналістів. Особливо сподобався номер співвітчизників — TVORCHI. Вони виступатимуть у фіналі. І хоч я не є їхнім фанатом, пісню доопрацювали і вона стала набагато кращою. А постановка взагалі шикарна.

Оскільки сподобались декілька пісень, покажу виступ TVORCHI, які не співали у другому півфіналі , але будуть у фіналі.

Ніколи писати, бо на роботі завантаження не спадає. Але за традицією треба написати хоча б декілька слів про цьогорічне "Євробачення". Зокрема, про перший пів-фінал.

Оформлення з серцями виглядає як самоцитування. Тобто, замість того, щоб створити нову тєму, вирішили обіграти частину логотипу. Ще й у кислотних кольорах. Ну, таке...

"Візитивки" у порівнянні з минулорічними понурі. Не сподобалось тому що замість українських краєвидів у "листівках" аж три країни — України, Великобританії та країни-учасника конкурсу. Тому за секунди важко розгледіти пам'ятки. Також не сподобався вибір об'єктів. Звичайно, круто, що показали автобус (як досліднику громадського транспорту це приємно). Добре, що показали український, а не білоруський автобус. Але якщо лондонські дабл-декери — візитівка Лондона, то львіські — навряд чи. А чим примітна гірська дорога в Івано-Франківській області? Або ЖК "Комфорт-Таун", або лабіринт з кущів — це хіба пам'ятки?! Ну, я розумію, зараз йде війна і аерозйомка заборонена, однак можна щ було щось відоме і справді цікаве підібрати навіть на Заході країни.

Ефект сферичності теж не дуже.

Про костюми і шоу краще промовчу. Срамота!

Пісні слабенькі. З 15-ти сподобалась лише від Молдови. На фоні всіх учасників мейнстрімна пісня від TVORCHI виглядає шедевром. Складається враження, що основну увагу приділили костюмам і виступам, а не пісням і співу.

Запам'ятались хіба що учасники з Хорватії і учасник з Фінляндії, який нагадує одного з ютуб-блогерів.

Ось що сподобалось.

В цілому, нуднувато.

Усунув один із факторів роздратування, бо сварки не припиняються. Переніс сумку до себе. Такїї ніхто не чіпатиме і не розіллє воду. (вчора, до речі, був ренкорд з виливання мисок — мабуть 40 або 50 раз виливали!). Думаю, ще й фотокамеру кудись перенести, щоб кицька випадково не розбила.

Правда, нові місця менш безпечні. Але шо порбиш, якщо між двох стін — прохідний двір? А від стресу бзіки лише посилюються. Мама каже, якщо що, все одно все може згоріти.

Ну, так,  нервування треба лікувати. Однак у мене є інша відповідь: прибрати причину стресу. Ось, перестав їздити на роботу — перестав заїкатися. Переставив сумку — менше приводів сварититсь. Хоча джерел для роздратування все одно вистачає. Наприклад, батько: постійно жре (кожні пів години їсть), ходить по квартирі туди-сюди — лише розносить сміття і протирає килими, патологічний брехун (ще й регоче), провокує на сварки, занадто допитливий, по дому нічого не робить (я хоча б прибираю).

Мама, як і батько, поки що відмовляють від переїзду, хоча хоче спровадити на казенне житло. А у мене є свій варіант, як на декілька років "заробити" на державне утримання.

------

Таки зарегався у Вікіпедії. Вдалося це не з першого разу. Можливо, це був знак, що варто зупинитись. Прочитав що пишуть: умови, правила, розітку, тощо. Занадто складно. Ще й спочатку треба стати коректором, щоб виправляти граматичні помилки (не для цього ж реєструються), або шукати обгрунтування чужій писанині (що ще складніше). Тому поки шо в роздумах. Думаю, якщо акаунт буде неактивний, його й так можуть закрити. Тому особливо не варто переживати.

-----

Виявляється, русня лютує не спроста: у лаптів багато бабавни, а наші диверсанти продердлися до Брянської народної республіки і наваляли руснявим військовим. А ще, начебто, у чемодан Путлєра хтось наклав своє г***но. Ось тому й зляться.

Не один раз і тут, і родичі пропонували робити огляди дегустацій кулінарії. Звичайно, мали на увазі домашню кулінарію. Але багато ютуберів знімають дегустації вуличної (кафешки, чебуречні, тощо) або магазинної кулінарії. Мені це нецікаво, оскільки ще є багато готових або тих, що швидко готуються, продуктів, які я ще не куштував. "Конвеєрна" їжа вона більш-менш однорідна незалежно від партії, тоді як кулінарія нестабільна. Наприклад, цього року стали купляти піцу. І спочатку вона була гарною. Але крайнього разу поклали більше цибулі і тісто зробили іншим. Відповідно, змінився смак і враження. А фабричні продукти — це масове виготовлення. Тому вони мені більш цікаві.

Звичайно, вищезазначене зовсім не означає, що я не купляю кулінарію. Просто не хочу робити на неї огляди.

Мама вже п'ятий день не розмовляє. Так довго ще ніколи не було. Помівтив, що з кожною сваркою (причому, незадлежно від її масштабу) мовчанка стає довшою. Це нехороша тенденція. Хоча це, напевено, краще, ніж образи, докори і погрози в свій бік. Ось, з батьком на підвищених тонах. Тому і сам не лізу розмовляти. Тим паче, вона сама казала, що треба вміти не вестить на даремні розмови.

Намагаюсь вести себе спокійно і не демонструвати що щось мене нервує, хоча факторів для роздратування стало трохи менше.

----

Налаштувався на переїзд. Але є декілька питань. По-перше, зйомне житло — це життя на валізах. Треба все перевозити. А як бути з комп'ютером? Чи знайдеться для нього місце? Як бути з домашнім інтернетом? Навіть, якщо ним не користуватись, все одно треба сплачувати якусь суму. По-друге, треба "світитись" офіційно, щоб не "кинули" на гроші. Напевно, треба десь реєструвати договір аренди? А тоді можна загриміти в арію. І нащо тоді орендувати? По-третє, заробіток постійний, але нестабільний. На початку року було багато завдань, зараз завдання закінчуються. Можна протринькати всі гроші, а далі як жити? Наскільки я розумію, вартість комунальних послуг не входить до орендної плати? По-четверте, все одно треба буде повертатись. І знову треба буде все перевозити.

Мені здається більш прийнятним купити десь хати в покинутому селі, подалі від людей. Так, тоді не зможу працювати і вести блоги. Але можна закупитись всього на рік, а потім шукати підніжний корм. Крім того, так дешевше. Як не дивно, в думках про сільське життя мене більше лякає не виживання (заробіток, харчування), а мародери і живність у вигляді жучків-гусені-павучків, якої на природі набагато більше, ніж у містах.

Чомусь не спиться. Важко заснути. Хоча на ніч хилить на сон. Але по-перше, кицька серед ночі їсть і ходить у туалет. Причому, в туалет треба відносити (думаємо, що вона просто боїться бліх, тому з'явилась така звичка, щоб її переносили). А корм потрібно відкривати/закривати, щоб не видихався. І ще є один нюанс: кицька весь час провітрюється, тому дреба відкривати/закривати двері. По-друге, ну як це сказати... як же сформулювати... мабуть не треба на ніч пити та їсти. По-третє, з'являються думки або хочеться погуглити якусь інформацію (можливо, в одному з наступних дописів розповім), або додивитись відео (бо не встигаю подивитись свої підписки).

Сплю по 4-5 годин. Якщо вночі будить кицька, то треба чекати, поки вона поїсть. Відповідно, весь сон розганяє. Зранку будять батьки. Пропонують поснідати. Але поки поїси, та ще й наївшись, заснути ще важче, та й пройде якийсь час.Так івиходить, що не досипаю.

З одного боку, начебто, мені вистачає й того, часу, який сплю. Але якість сну мабуть не дуже гарна для здоров'я. Іноді почуваюсь сонним. А що з цим робити не знаю.

Щоб життя не здавалось спокійним, рознився зуб. Поки що терпимо. Іноді ниючий біль переростає у зудіння. Здогадуюсь, від чого це могло траитись. Як мінімум, не треба було гризти сухарі. Плюс — зуб потихеньку кришеться. Можливо, щось потрапляє всередину. Якщо лікувати, потрібно все розсверлювати, знімати пломбу, прочищати канали. Потім знову пломбувати, ставити штіфт, розчищувати шийку зуба під коронку, знімати мірки, встановлювати коронку. Як згадаю минулорічну півторамісячну епопею з ремонтом, то виникає лише бажання вирвати той зуб, бо нема зуба — нема чому боліти. Минулого року був різець. А кутній зуб набагато більший. Більше коренів. Більше роботи і матеріалів — відповідно, ремонт може заважити аж на 3-5 тисяч грн. Ще й зухвала мобілізація. Так би може менше нервував.

Мабуть буду терпіти.

----

Помітив цікаву річ: після сварок з батьками працюється краще. Збільшується продуктивність. Не знаю, чим це можна пояснити. Мабуть, сублімацією, переключенням уваги.

Стосовно самої роботи, шалений темп дався взнаки: вже видохся, Мабуть, це і є емоційне вигоряння. Надодачу ще й не виспипаюсь. Звичайно, можна було б переключитись на інші завдання (вони є). Але поточний різновид завдання значного обсягу, який й так залишиться ще й на квітень. А інші завдання вимагають більше часу. Відповідно, щоденний заробіток зменьшится, а мороки додасться. Так що затягувати нема сенсу. Тим паче, поточне завдання більш прибуткове, ніж інше.

----

Іще хотів поговорити про нічний терор, який влаштовує русня. Походу, запуск дронів по ночах стає новою тактикою ворога. Причому повідомляють, що беспілотники летять дуже низько, щоб їх не могли засікти засоби ППО. До того ж, дрони часто змінюють напрямок руху, що ускладнює відслідковування. Та й самі запуски розтягують у часі. Мабуть, економлять.

Друга особливість — тренувальні польоти стратегічної авіації. Вчора через це оголошували аж три повітряні тривоги. І, що цікаво, поламка розвідувального літака не стала на заваді таких польотів. Радує лише те, що ракетних обстрілів не було. Але це таке... Напевно, накопичують для масованої атаки.