Кобзарю
- 09.01.10, 23:13

Знаєш, нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень - безліч.
Тиші - анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.
Звичайні норми починають старіти,
тривожний пошук зводиться в закон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон.
Вона грудьми на фініші розірве
Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній прірві
відчує враз вагому самоту.
І позивні прокотяться луною
крізь далі неосяжно голубі...
А як же ми,
співці краси земної?
Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах простору?
Чи сприймуть велич нової краси?..
Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів'ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам'ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!
Ліна Костенко

Коментарі
анонім
110.01.10, 00:16
Гість: Элен68
210.01.10, 10:59
A v i @ t o r
310.01.10, 11:58
Гарна поезія!
Вишиваночка
410.01.10, 14:59
Astra-ua
510.01.10, 20:29Відповідь на 1 від анонім
Astra-ua
610.01.10, 20:29Відповідь на 2 від Гість: Элен68
Astra-ua
710.01.10, 20:30Відповідь на 3 від A v i @ t o r
Дякую, мены теж сподобалося

Astra-ua
810.01.10, 20:30Відповідь на 4 від Вишиваночка
Дякую, Галочко, щиро

Светлая Мечта
910.01.10, 22:24
Гість: Оревуар
1011.01.10, 16:19