Новини звідтіля

Мав коротку розмову з людиною з Криму, що має родичів під Луганськом.

Каже, що в Криму спочатку стало фінансово набагато краще, коли бюджетникам і пенсіонерам почали більше платити. Але потім ціни також піднялися, й грошовий виграш став не дуже великим.

За словами людини, в тій частині ЛНР, де мешкають родичі, зараз рулять слабко зашифровані російські війська, донські казаки й чечени. Двом останнім категоріям точно платять, і вони готові воювати проти кого скажуть. На відміну від російських військ, казаки особливо войовничі й не дисципліновані, стріляють куди/коли попало.

Є там кафешка, що перебуває на нейтральній території між блокпостами ЗСУ та ЛНР. Вояки з обох сторін ходять туди випити й навіть спілкуються.

Місцеві мешканці страждають від обстрілів. Зрозуміти, хто стріляв, важко, бо снаряди можуть летіти здалеку й часто падають майже вертикально. На думку людини, сепаратисти провокують своїми обстрілами відповідь із боку української сторони.

За словами людини, мотиви до сепаратизму в Криму та на Донбасі були спричинені переважно не страшилками ОРТ про кривавих укропів, а якимись своїми економічними й геополітичними міркуваннями. Західняки, на думку людини, масово їздять на заробітки до Європи, помічають різницю між комфортом тут і там, а тому хочуть інтегруватися з ЄС. Так само східняки підробляють у Росії, до якої рукою подати. У себе в регіоні високе безробіття, а в РФ є більше робочих місць і краща фінансово-економічна ситуація. До того ж частина виробництв пов’язана з російськими клієнтами або власниками. Тому вони й обрали східний вектор.

Багато підприємств на підконтрольній ЛНР території зараз не працює, лише справно функціонують комунальні служби й магазинчики. Бюджетників добровільно-примусово схиляють до переходу під кришу ЛНР. При цьому якщо українську зарплату все ще якось можна отримувати в банкоматах, то ці таваріщі поки що не сильно й платять. Немає впевненості в майбутньому. Їм важко вирахувати, як краще вчинити. Тікати звідти готові не всі, бо жалько кидати нажите добро й боязко починати все з нуля.

Більшість людей там хоче миру, бо війна вже набридла. Якщо раніше значна частина їх була сильно за ЛНР, то зараз їм уже байдуже, під ким бути, аби тільки не стріляли й було за що жити.