Скучили за Залужним?
- 31.07.25, 00:25
Генерал опублікував свої «10 уроків для українців».
І це не просто мемуари чи рефлексія. Це, по суті, спроба відлити в граніті гіркий, кривавий досвід цієї війни, щоб він став національною прошивкою.
Щеплення від наївності для нинішніх і майбутніх поколінь, оплачене страшною ціною.
Ось головні тези з цих уроків, якщо відкинути політеси й залишити лише суть.
1. Ворог вічний, і мета його — знищення.
Перший і головний урок: забудьте про «братні народи» та «спільну історію». Мета росії протягом століть була, є і буде — повне знищення України як явища. Це не війна за території, це екзистенційна війна на виживання. Будь-які ілюзії щодо цього є смертельно небезпечними.
2. Ніхто не допоможе, крім тебе самого.
Союзники — це добре. Їхня зброя, гроші та розвіддані — критично важливі. Але вмирати за тебе ніхто не буде. Допомогу дають, доки це збігається з їхніми інтересами. Єдина справжня гарантія суверенітету — власна сильна та сучасна армія.
3. Внутрішня гризня — найкращий подарунок ворогу.
Будь-який внутрішній срач, чи то політична боротьба, чи корупційні розбірки, чи пошук «зрадників», — це прямий постріл у спину власної армії. Доки нація не єдина у своїй меті, ворог використовуватиме кожну тріщину, щоб розколоти її зсередини.
4. Воює вся країна, а не лише армія.
Армія — це зріз суспільства. Не можна мати корумповане, апатичне суспільство і сильну, мотивовану армію. Війна — це справа кожного: від волонтера, що плете сітки, до IT-спеціаліста, який працює на економіку.
5. Технології вирішують усе.
Епоха воєн, де перемагали кількістю, закінчилася. Сьогодні перемагає той, у кого швидші та розумніші дрони, кращий зв'язок, точніша розвідка та ефективніший РЕБ. Технологічна перевага — це врятовані життя солдатів і виграні битви.
6. Асиметрія — зброя розумних.
Не намагайся грати з ордою в її гру «завалимо трупами». Будь розумнішим, хитрішим, швидшим. Бий по больових точках: логістика, НПЗ, штаби, інформаційна інфраструктура. Асиметричні удари виснажують ворога та підривають його міць за менших витрат.
7. Інформація — це поле бою.
Програєш у головах — програєш на полі бою. Ворог лізе в кожен телефон і телевізор із пропагандою, фейками та ІПСО. Захист інформаційного простору так само важливий, як і ППО.
8. Довіра — основа управління.
Сучасною армією не можна керувати за радянськими лекалами, де генерал — цар і бог, а солдат — витратний матеріал. Децентралізація, ініціатива на місцях, довіра до командирів — ось що дає швидкість і гнучкість, неможливі в тупій ієрархічній вертикалі ворога.
9. Стійкість — це стратегічний ресурс.
Здатність нації витримувати удари, не ламатися, адаптуватися і продовжувати боротьбу, незважаючи на втрати та втому, — це не менш важливий ресурс, ніж танки чи ракети.
10. Перемога — це не просто мир.
І останнє. Перемога — це не просто припинення вогню. Це повне відновлення суверенітету, повернення всіх територій, гарантії безпеки (читай — НАТО), справедливий суд над воєнними злочинцями та репарації. Будь-який інший результат буде лише відкладеною поразкою.
По суті, все, про що говорить Залужний, — це формула виживання та становлення нації, написана кров'ю. І ці уроки варто вивчити не лише українцям. Це, по суті, інструкція з виживання для будь-якої країни, якій не пощастило мати росію своїм сусідом.
Коротко від Едуарда Рубіна
https://vogue.ua/article/leaders/valeriy-zaluzhniy-pro-koreni-identichnosti-silu-yednosti-y-naygolovnishi-istorichni-uroki-dlya-ukrajinciv-60251.html
#Залужний #уроки #війна #Україна #росія #стратегія #історія
Коментарі
DimedrolИЧ
131.07.25, 00:58
ми тобі більше не довіряємо
nebosklon
231.07.25, 06:30
Радники прогнали,а самі ні на що не здатні,копають під Зеленського.
The Martian
331.07.25, 07:20
Ни разу... Такое ему точно AI состряпал.
Особенно вот это: Я народився в 1973 році у звичайному українському місті, у звичайній українській родині. Добре пам’ятаю дитинство. Чомусь, на відміну від юності, воно тривало дуже довго. Це, мабуть, через те, що ми були дітьми батьків, які народилися після великої й жорстокої війни та стали для країни чи не єдиною надією на майбутнє...
Как сочинение на заданную тему.
Что мы видим? Он родился в поколении Х от родителей моего поколения - бумеров.
Вони, наші батьки, здається, були в цьому майбутньому вкрай впевнені, а тому неухильно рухалися за програмою держави.
Теперь программы нет и неизвестно куда мы рухаемся.
А на фото Anna Daki эдакий холёный буржуй, который точно не знает как живёт абсолютное большинство (а это 80 %) сограждан...
The Martian
431.07.25, 07:27
Самый пагубный, с моей точки зрения, пункт 1. Ворог вічний.
Ничто не вечно под Луной (с). Например, сербы и хорваты прожили 1000 лет мирно и дружно, пока не вылезли нацисты двух народов. Повоевали... И теперь мирно сосуществуют, размовляя на одной сербо-хорватской мове.
Дойчи и франки воевали долго и нудно. Теперь - опора ЕС и НАТО в Европе. И т.д....
Никакой Залужный - президент уже не вернёт Украину - 2013, хотя бы... имхо
nebosklon
531.07.25, 10:47
Залужний молодець,а Єрмак і батьків відправив в Москву.
Sky man
631.07.25, 11:33Відповідь на 1 від DimedrolИЧ
краще б ти послав нахер марсіанина.
Полли
731.07.25, 11:47Відповідь на 1 від DimedrolИЧ
Мы- это кто именно?
otava
831.07.25, 12:29
Ми в демократичній державі. Але рівно до тих пір, поки це не шкодить нам вигравати війну - Згодні із цим? Я - ні
DimedrolИЧ
91.08.25, 00:11Відповідь на 7 від Полли
не знаю. наша спільнота, я особисто. Як Хелю яка слухала Шарія.це прикро шо ви пишете. гідко, знаючи вас
Полли
101.08.25, 09:15Відповідь на 9 від DimedrolИЧ
Тем более, зная меня.
Что не так с тем, что именно я пишу?
Мне сложно излагать свои мысли на украинском языке, хотя я учу его. На бытовом уровне разговариваю свободно.
Дело же не в том, как я общаюсь, а что именно я излагаю. По теме того , что я пишу есть претензии?