Перший Львівський Архітектурно - Меблевий Форум Дата 14–17 Вересня 2011 р. Місце: Виставковий центр «Шувар» (м. Львів, вул. Хуторівка 4-Б) Організатор: Виставкова компанія ExpoLviv . Учасники: Українські та закордонні виробники і постачальники меблевої продукції та комплектуючих, архітектори, дизайнери, декоратори. В рамках Форуму будуть діяти дві спеціалізовані виставки - VII спеціалізована «Львівський Меблевий Салон» та I спеціалізована «Львівський Архітектурний Салон». програма форуму тут - http://www.expolviv.ua/uk/vystavky/arhitekturnyy-salon/ 16 вересня 2011 р. м. Львів, вул. Хуторівка, 4 Б (р-н Сихів) ВЦ "Шувар-Експо", 3 поверх. 16:00 – 18:00 Панельна дискусія «Правила хорошого дому». Доповідач – головний архітектор АБ «ХІІ» І.В. Ковалик.

П*янкий смак цілунку на твоїх вустах,
Прозора тінь жаги, серцебиття нестримне,
Душа здіймається у небо мовби птах,
Нехай так буде завжди, час нехай поволі плине.

Торкання рук, лякливий погляд з-під тремтливих вій,
І огорнуло їх на мить мовчання,
Лиш чути його серця тихий лет, її стрімке серцебиття
Усе так просто - їх знайшло кохання....

http://life.pravda.com.ua/culture/2011/06/1/79704/
Перечитала статтю і собі задумалася - а які дитячі мультики я пам*ятаю? відразу почали пригадуватися улюблені мульти. Погоджуюся з думкою автора, що своїм щасливим дитинством ми в тому числі завдячуємо і цим, інколи наївним та смішним, але таким рідним радянським мультикам :-)
Я б ще додала сюди "Бременських музикантів", "Облака,белогривые лошадки","Пригоди поросятка, Фунтіка","Боліка і Льоліка", "Смерфів"....
А які ваші улюблені мультики з дитинства? ;-)

Нарешті дочекалася довгожданної відпустки. літні канікули - 3 місяці!!!!!!! ура!!!! пакую рюкзаки в Карпати!!!

Я добра прокинусь.
Рада.
Цвіркун просюрчить – і втече.
Бо дихає ніч на ладан,
А я – тобі на плече.

І соками винограду
Розбуджена плоть стече…
Бо дихає ніч на ладан.
…А я – тобі на плече…


із "Жіночого аркану

***

Ґумкою місяця стерто кути: Ніч — мир безвинним і винним. Ліфти, асфальти, мури й коти Всоталися в сну драговиння. І ніби хтось шепче: усе це пусте, От дай тільки Боже заснути… І сняться ліфтам будинки без стель І троси, у небо напнуті, Розтріслим асфальтам — як дощ полива, А чорним котам — ворожбити, А кожному муру — якась голова, Спроможна його пробити…

***

* * *

Навіть якби ти покинула ті місця в яких народилась і де лишалась чекати, де формувались риси твого лиця і починались географічні карти,

навіть якби ти вживала чужі слова, торкалась чужих плечей і чужих простирадел, і навіть звідтіль, куди мало хто заплива, не поверталась, хоч хто би тобі не радив,

навіть якби ти тікала від власних слідів, від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах, якби уникала присмерків і холодів, приспавши чужих кошенях на своїх колінах,

ти би примчала, всупереч всім листам, назад — де високі дими і гарячі стіни, напевне знаючи, що навіть там ти його не зустрінеш.

***

She came to the window
Was wearing white
The sky was so gloomy,
The day wasn't bright...

Her eyes full of sorrow,
Of pain and regret,
No hopes for tomorrow
And nothing to wait.

All memories wiped out
All chains dropped away,
No need to pretend and
No more time to play.

Her hopes lay in ruins,
Her dreams far behind,
Her heart is still beating,
Her eyes no more blind.

He's gone out of her life
From now and for good,
She's free for her new life
oh, damn it, she would...

She would feel the warmth
And the sunshine she'll see,
She'd never forget him
But now she is free...

Cнується поволі мереживо долі
В нім кожен шукає своє...
Тонка павутинка, на ній дощу краплинка
На ратуші годинник б*є.

Місяць став у повні
На небі наче у човні,
Серед зірок пливе ген-ген за небокрай,
Дзвенить на Ринку десь останній вже трамвай...

Вкриває місто ніч,
Змахти сльозу із віч й нічого не питай,
Дощить у тебе за вікном, і вкрите все спокійним сном,
І ти скоріше засинай...