Про людей
- 09.02.26, 20:20

Є гарний вірш в радянського поета,
Який я зустрічала в тернах інтернета,
Де автор лише в декілька рядків
Своєму читачеві розповів
Про сутність людської душі,
Що балансує на межі.
Цей вірш підштовхує на роздуми
Які ж є різними ми в соціумі.
Є люди сонячні, чудові добрячки,
З якими лиш веселі балачки.
Є ще романтики і мрійники,
З якими фантазуєш залюбки.
Є невиправні реалісти,
З якими лиш по темі хоч ти трісни.
А є створіння з вічними закрепами,
Життя яких є вічною халепою.
Вони шукають в людях суть,
Ту що в собі ніяк щось не знайдуть.
До чого я розмову цю веду?
До толерантності й поваги в спілкуванні.
У кожного в житті були розчарування,
І радісні моменти і смішні,
Веселі і яскраві і сумні,
Але які б вони в нас не були
Потрібно залишатися людьми.







