За В.Висоцьким "Я не люблю"

Коли із відчаю кидають отчі межі
Й шукають долі у світах чужих,
Я не люблю причин беззастережних,
А більш за все – політиків своїх.

Під олтарем вони святі і чисті,
В житті нікому спуску не дають.
Я не люблю їх за слова барвисті,
Що врозріз із їх вчинками ідуть.

Я не люблю отців лишень за сани,
Бо маю Бога за свого Отця.
Якби хто знав, в які сідає сани,
То й манни із небес не обіцяв.

Одні свій лик на золоті чеканять,
А інші все розмінюють на гріш.
Гріш їм ціна! Прийде пора смеркання –
І буде суд найвищий нагорі.

Я почесті ненавиджу і сурми,
Бо честь свою ціную недарма.
Якщо вартують на бандитів тюрми,
То хто тоді пристане до керма?

Я не люблю дволико-щирих друзів,
Срібляник для яких понад усе.
Вони про себе генії і музи,
Насправді кожен генія і ссе.

Я не люблю неволі і насилля,
Бо сила волі має лише сенс.
Коли слова загнали у підпілля,
Христос із мертвих встав.
Христос воскрес!

Популярні приколи