Трішечки краси..)

111.01.15, 09:10

_

211.01.15, 16:15Відповідь на 1 від Mykolaj_58

_

311.01.15, 18:07Відповідь на 2 від h_s_x2

В обраному !

411.01.15, 19:02Відповідь на 3 від Mykolaj_58

В обраному ! не перевелись ще таланти на Україні. Душевно написано.

511.01.15, 19:33Відповідь на 4 від h_s_x2

треба буде якось ознайомитись з іншими віршами цієї поетеси.

611.01.15, 20:06Відповідь на 5 від Mykolaj_58

треба буде якось ознайомитись з іншими віршами цієї поетеси. У мене в блозі ще є http://blog.i.ua/user/945445/1613822/, http://blog.i.ua/user/945445/1612426/ , - Ви коментували.

711.01.15, 22:40Відповідь на 6 від h_s_x2

Неземним я його уявляла:
Загадковим, шляхетним, сумним...
В нетолочених травах шукала -
Не вдалося зустрітися з ним.

В небеса вище зорь я злітала,
Там кохання бажала зустріти…
Подарунком на пам'ять зосталась
Лиш надкльована зірка із літа.

Після пошуків довгих здалася,
Перестала я марити ним.
Та на глум, а чи, може, на щастя,
Він постав - таким рідним... земним!

Лариса Журенкова

811.01.15, 22:43Відповідь на 6 від h_s_x2

Ти приходиш до мене у сни,
Зазираєш замислено в очі.
Свіжий вітер стрімкої весни
У душі ніжним щастям хлюпоче.

Ти запитуєш, як я жила
Ці роки в самотині без тебе,
Чом ні разу любов не цвіла
І не пурхало серденько в небі.

Усміхаюся щиро тобі,
До щоки доторкаюсь рукою.
Звабу-зустріч в солодкому сні
Уявляю завжди я такою.

Залишився легкий попілець.
Чи не в нім ти кохання шукаєш?
Не буває початком кінець!
А чи спробуєм? Як ти гадаєш?

Лариса Журенкова

911.01.15, 22:47Відповідь на 6 від h_s_x2

Щоразу взимку думаю: ну все...
Аж ген - весною розквіта любові гілка.
Тривожить душу чарівна сопілка,
Щемливу радість в пригорщах несе.

Я так боюсь розхлюпати її
На перехрестях поглядів недобрих.
Та вперто вірю: життєдайний промінь
Проб'ється крізь буденність сірих днів.

Розкрившись потаємному чуттю,
До тебе з маків простелю стежину.
Якась маленька голосна пташина
Складе осанну небу і життю!

Лариса Журенкова

1011.01.15, 22:47Відповідь на 7 від Mykolaj_58

Неземним я його уявляла:
Загадковим, шляхетним, сумним...
В нетолочених травах шукала -
Не вдалося зустрітися з ним.

В небеса вище зорь я злітала,
Там кохання бажала зустріти…
Подарунком на пам'ять зосталась
Лиш надкльована зірка із літа.

Після пошуків довгих здалася,
Перестала я марити ним.
Та на глум, а чи, може, на щастя,
Він постав - таким рідним... земним!

Лариса Журенкова. Вірш гарний, але не про мене. Не уявляла, не шукала, - не мала часу на мрії. Смак, різнобарв"я, радість кохання знаю, але разом бути не дано, хоч і є сім"я...