Світлі сторінки історії України

Коліївщина вирувала в Україні два з половиною століття тому, проте характер подій зближує сучасну українську націю із тодішніми борцями за волю Батьківщини. Якщо для великої частини українців так принципово святкувати перемогу СРСР над Третім Рейхом, де один ворог переміг іншого, то чому на державному рівні не відзначається 21 червня, коли колії (повстанці) захопили місто Умань?

21 червня - це тріумф українства, не тільки у контексті зброї, а і в плані ментальності. Тодішні пани Речі Посполитої знали, що дух свободи із крові українських козаків не прибрати, тому дуже часто шляхта намагалася задовольнити козацьких ватажків багатствами, але з тою умовою, що останні служитимуть королю. Такий сценарій обвалився перед уманським сотником Іваном Гонтою, який був одним з найактивніших службовців у польській армії.

Гонта, який вирушив з Умані аби протистояти українському війську, повернувся до воріт міста із Залізняком, що правда вже не під польським прапором, а під козацькими хоругвами.

Захоплення Умані часто згадують іноземні історики, акцентуючи увагу на розправу козаків над поляками та євреями, що було логічним завершенням військової операції. Коліївщина, яка, як і будь-яка визвольна боротьба, супроводжувалася численними жертвами.

Українці об'єдналися, хоч і були по різних сторонах барикад. Виступ Гонти та його сотні на боці повстанців показав, що Ідея є вища чим "слава і заплата", що честь та свідомість прогресують перед великою метою. Попри те, що результатом Коліївщини стало придушення повстання московськими військами, але виступ українського війська став новим подихом у боротьбі за Українську державність.

Маємо пам'ятати "про великі дні наших Визвольних змагань" (з декалогу ОУН), у тому числі і повернення козацької Умані під українську владу. Боротьба не тільки перетворює нарід у націю, як наголошував Євген Коновалець, а і є тим яскравим вогнем, що освітлює шлях до нових звершень.