Больно, но правда..

Мы каждую ночь думаем о своей половинке... а кто-то позволяет себе быть счастливым, не думая, но делая себя лучше...
Мы надеемся, что любовь вот-вот скоро придет, а когда она не приходит, то плачем, говоря о своей дурости..
... а кто-то не плачет, но верит в то, что рано или поздно она придёт...
Мы думает, что можем полюбить себя только тогда, когда кто-то полюбит нас,
..а кто-то любит себя, независимо от других..
Мы страдаем от того, что мы не настолько сексуальны, и что нас никто не хочет.. а в то же время кто-то другой знает, что он самый лучшый и уникален, и что такого как он не существует..
Мы хочем завоевать парня или девушку любим способом, говоря им наилучшее слова, или меняя статус вконтакте: я самый лучшый, добрый, сексуален...
а кто-то не ищет любви в интернете, потому что знает, что тот, кто должен быть с ним, он будет с ним, даже тогда, когда он будет убегать от своей любви...
Мы говорим красивые, умные слова, общаясь друг с другом, но сами забываем о том, что людям не нужны слова, им нужны дела...
Мы смеемся над жизню и над другими, думая, что мы лучше знаем что делать и как идти по своей тропинке, но почему-то когда жизнь посмеется над нами, мы тратим наждежду и просто умераем душой...
Мы говорим, что никогда не ошыбаемся, потому что всё, что делаем, делаем так, как мы хочем.. но жизнь показывает, что всё это только слова.. ведь как же часто мы жалеем о том, что не сумели сберечь нормальные отношения с другими....
Мы говорим, что нет любви, но почему тогда мы верим и надеемся, что найдем её??
Мы говорим, что все люди-сволочи, но в то же время, когда нам нужна помощь, то мы идем к этим же "сволочам"..
мы говорим, что нам больно, но сами делаем больно тем, кто рядом с нами....
Мы осуждаем тех, кто делает не так, как делаем мы, забывая о том, что кто-то тоже осуждает нас, потому что мы делаем не так, как он...
Мы думаем, что мы круче ругих, но всё же находятся люди, покруче нас!
Мы знаем, что мы самые умные, но когда приходится сказать: я люблю тебя, то почему то забываем об этих словах, и вообще забываем обо всём...
мы хочем,чтобы наша любовь берегла себя для нас, но в то же время мы не берегим себя для нее...
Да, это горькая правда о нас... и прежде, чем говорить об ошыбках других, давайте просто посмотрим на себя..

віртуальність..

  • 20.02.09, 15:55
пусті розмови в інтернеті.. в яких нема правди.. лише брехня.. дурні
надії.. пусті бажання... боїмося реальності... відтягуємо час.. або
спішимо.. для чого? Даємо відповіді, сваримось... А чи варто? Чекаємо
на питання... думаємо про людину, яку зовсім не знаємо.. нічого не
обіцяємо, але чомусь чогось чекаємо.. а смисл? просто секс? чи просто
розмова? просто дружба? чи просто аська? хто ти? а хто я? в інтернеті
ми інші.. в реальності зовсім другі.. ми ще діти.. і дехто залишається
дитиною до старості... Ми вважаємоо себе дорослими, а шукаємо любові
десь тут, де нема правди.. Ха! Ми просто ще не знаємо що таке
реальність...Не знаємо відчуття  життя, і відчуття щастя.. обмежуємо
себе віртуальним світом! Ну що ж! Удачі!! А я виходжу в інший світ! І
багато кого з вас я не побачу... значить так має бути... Я не шкодую..

закінчилось усе...

  • 19.02.09, 12:24
Якби ти знав як хочу зберегти
Тебе в своєму серці назавжди
Мені потрібен лише ти один
 Не можу я забути щасливих тих годин  
Так хочу повернутись назад в прекрасний день
Коли зустрілись ми, співало наче небо все
Весь світ радів, і сонце, і птахи
Тоді на світі існував лише ти, ти один  
Та доля розлучила нас, розкидавши в країни
Далекі, й наче близькі, зостались лиш руїни
У серці знову, може й назавжди
Прошу тебе, не забувай, хоча би підожди  
Вже більше як пів року не можу я забути
Щасливих тих хвилин, так хочеться пірнути
 В глибокий тихий сон, де тільки ти і я
В прекрасний вільний час,   в якому ми-сім ’ я  
Ти думаєш, так легко забути все, що було
 Мені лиш на хвилинку повернутись би в минуле
Не треба слів, ні жодних    своїх оправдань
Не треба навіть згадувать оцих моїх бажань  
Я просто хочу зустрітись поглядом з тобою
Насолодитися п’янкою, ніжною любов ’ ю
О доле рідна, дорога, прошу тебе, зроби хоч раз
Хоча б на декілька хвилин введи мене у спогаду екстаз  
Я більш не можу жити з болем серця знов
Я більш не хочу чути отих злощасних, диких змов
Прошу тебе, хоча би   раз його дозволь   побачити
 Або забути назавжди і поховати, все пробачити…  
23.11.08

просто любов..

  • 19.02.09, 12:18
Любов не можна описати
І про любов не можемо сказати
Що це лиш відчуття, бажання
Любов – це біль й солодке починання  
Любов не можемо змінити
Не можем навіть пояснити
Так хочеться побути просто так
Там де є ти, і я, неначе вільний птах  
Любов немає місця, не має навіть часу
Нема в любові: хочу все й одразу
Любов – це витривалість, що іде роками
Навіть тоді, коли стаємо ми батьками 
 Не думай, що любов це просто слово
Нема такого слова, що передало би суть любові
І не кажи, що ти кохаєш, бо не треба
Кидатися словами   на вітер, просто неба  
Любов не можна описати
І про любов не можемо сказати
Любов є різна, так як різні люди
Любов ніколи повторятися не буде….  
21.11.08  

одна...

  • 19.02.09, 12:12
19.11.08  
Коли світло гасне, коли знову темнота…
Чи може ти не знаєш, що вона тепер одна?
Нема вже слів, щоб розказати, що було колись
Ти можеш вже не вірити, та просто посміхнись  
Згадай той день, й щасливі дня хвилини
Коли були ви разом, а що тепер? а нині?
Чому ви втратили ті почуття любові?
Невже пройшло? Не відчуваєш болю?  
Так легко заховати усмішку в сірі будні дні
Так легко не признатись, що ви тепер самі, одні
Не хочеш, не кажи, вона і так все знає
Сьогодні вже сама, одна тепер страждає 
 А може скажеш правду, не поховаєш все в собі
А може винен ти, а не злощасні тії дні?
Чому так сталось, в чім провинилася вона?
Чому тепер сама? Одна… навколо тишина….  

тишина..

  • 19.02.09, 12:03
Сьогодні в серці тишина
Ніхто не знає, чи вона
Є наслідком розбитої любові
А може просто нині вже не двоє….  
Сидять не двоє, і не   люблять,
І вже будильник їх не будить
Немає двох уже сердець
І ти тепер один, як горобець  
Колись обоє разом ми ходили
По Львівських вулицях, любили
Клялися, що будемо разом
А нині   все - лишилась лиш відраза  
Чому так є - ніхто не розуміє  
Ніхто тепер так само не зігріє
І ти один, й вона тепер одна…
На серці знову пустота і тишина…  

а ти би захотів??

  • 19.02.09, 11:57
Коли б любов перетворити хтось зумів
На птаха-лебедя, що взимку й навесні
Сіяє радістю і світлом, наче сонце
Що вміє поступитись в сварці, коли інший хоче 
 Коли б цей птах до нас здалека прилетів
Що ти б зробив? Чи ти би захотів
Перемінитись знову і повернутися тепер
До сонця, вітру, до незабутих ще небес  
Коли любов єднає серце, душу й дух
Тоді бажаєш більше й більше невідомих мук
Скажи, чи знову буде так, як було це давно?
Чи захотів ти б зберегти любов, яку коли було дано?  
Коли б любов перетворити хтось зумів
На птаха-лебедя, чи ти би захотів
В один момент побути лебедем-не побоятись
Злетіти вниз, без крил, у прірву….
Й знову закохатись?...  
17.11.08    

Відпусти...

  • 19.02.09, 11:29
сьогодні я не можу спати... думки роздирають моє серце..я так би хотіла
знати, що ти рядом, поруч, біля мене...хотіла би вірити, що ти не
просто чекаєш коли я напишу тобі, але що ти справді хочеш бачити
мене...та ти десь в своїх інтересах.... просто морочиш мені голову, і
не дозволяєш мені відійти.. я намагаюся забути про тебе, але це марно,
бо ти постійно нагадуєш мені про себе.. я потребую твоєї підтримки, а
ти говориш, що я непостійна... а як я можу бути постійною з тобою, коли
ти не дозволяєш мені бути впевненою в тобі?? я так довго тебе чекаю...
але чекання вривається... віриш, інколи мені хочеться послати нафіг
тебе і не думати! Забути! Не згадувати! Видалити тебе із друзів! ІАле
що з того? я робила це мільйони разів... і все одно думала про тебе...
я не можу зрозуміти тебе... ти словами говориш однее, але вчинки твої
показують зовсім інше... я хочу любити тебе, але ти мені не дозволяєш
цього... а можливо ти просто не мій?? можливо ти просто боїшся підійти
і сказати: я так давно хотів тебе побачити... мені бракувало тебе....
просто скажи мені, чому ти філософствуєш??? Чому ти говориш, що
носправді все набагато простіше, але разом з тим я не бачу ясності в
наших стосунках.. якби це була просто дружба, то ти б не відкривав
вікно моєї аськи і не чекав би, коли я тобі напишу.. Це не є дружба! І
ти не хочеш цього визнати! Коли ти пишеш і питаєшся, чи моя подружка є
вдома, бо хочеш прийти, а потім кажеш, щоб я забула.і це просто для
підтримання розмови, то ЦЕ НЕ Є ДРУЖБА!!  Ти шукаєш чогось, а чого-сам
не  знаєш.. зато я знаю.. ти шукаєш Любові і підтримки... А може просто
я для тебе лише іграшка?? Для чого ти бавишся зі мною?? Ти кажеш, що я
неправильно дивлюся на світ.. а як на нього ти дивишся??  Ти думаєш
мені легко?? Я чекала на тебе досить довго... і просто змучилась... між
нами нема дружби... і нема любові... нема нічого... Будь-ласка, дозволь
мені забути про тебе, або дозволь віддатися тобі, і полюбити тебе всім
серцем..Дозволь мені відійти від тебе! Не нагадуй більше про себе!! Ти
робиш мені боляче...Знаєш, твоя гордість далеко тебе не заведе.. А я не
буду більше чекати на тебе!! Я прошу тебе лише про одне: НЕ НАГАДУЙ
МЕНІ ПРО СЕБЕ!! Я хочу забути тебе! Мені боляче! Або дозволь мені
полюбити тебе... дозволь бачити твої очі і твою усмішку, дозволь чути
твій голос... дозволь просто дивитися на тебе... дозволь мені зробити
вибір... я не можу більше страждати... якщо ти ще не готовий, тоді я
просто відійду...і думаю, ти знайдеш ту, яка зможе зробити тебе
щасливим... між нами нічого немає....
Сторінки:
1
2
попередня
наступна