Oeri :: * (плин сутінок)

Плин  сутінок,   холодний  дотик  неба, і  ліхтарі,  розмиті  крізь  туман, ллють  електричність   в  жовті  скроні  клена і  розривають  грань  тонких  оман. А  ти  казав,   що  осінь  не  настане, Казав  мені,  що  збережеш  тепло. А  зараз,  глянь: спадає  із  листами усмішка  з  серця  твого  і  мого. А  ти  казав, що  кулею  не  спиниш політ  високий  в  небі  журавля. А  зараз,  глянь: в  землі  складає  крила пташина  горда  твоя  і  моя. І  заглядати  знову в  мокрі  очі, казав,  не  доведеться  більше  нам. А  зараз,  глянь: із  поцілунком  ночі дивлюсь  я  в  очі  прийдешнім  вітрам. Впада  до  ніг заснулих  гіль  тенета у  сірих  дрізках  водяних  дзеркал. Плин  сутінок, холодний  дотик  неба, і  ліхтарі,  розмиті  крізь  туман...